Переговори про наше майбутнє за нашою спиною? 

Саме з цієї позиції варто розглядати новину, що фракція Вільної демократичної партії Німеччини (10,7% голосів на виборах 2017 року, 80 місць у Бундестазі) запропонувала нову стратегію iз врегулювання ситуації на Донбасі.

Подробиць про цей план поки небагато. За повідомленням газети Bild, документ під назвою "Миру в Україні потрібен новий імпульс" містить 12 пунктів. Зокрема, пропонується розробити додатковий план дій щодо реалізації "Мінських угод" з обов’язковими термінами виконання і "конкретними наслідками в разі їх недотримання".

При цьому наголошується, що "і Росія, і Україна мають виконати свої зобов’язання". Пропонується також залучити якусь "місію ООН" або "додаткові сили цивільної поліції", які діятимуть у співпраці з українськими силами безпеки".

Важливо, що вільні демократи пропонують розробити мирний план, який передбачає розпуск так званих "урядів ДНР і ЛНР", а управління регіонами передати цивільній перехідній адміністрації під керівництвом ООН. На думку німецьких депутатів, нинішня присутність Німеччини в РБ ООН і обрання Володимира Зеленського президентом України створюють передумови для "надання нового імпульсу мирним переговорам".  

Російські ЗМІ подали цю новину як спробу німецьких політиків збільшити тиск на Росію.

Зазначається, що ініціатори розроблення згаданого документа пов’язують його появу, зокрема, з ухваленням президентом РФ Путіним указу про спрощену процедуру видачі російських паспортів мешканцям тимчасово окупованих територій. Вони цитують заяву депутатки Бундестагу Ренати Альт з цього приводу, яка заявила, що "Німеччина має більше підтримувати Україну", а Росія "не прагне мирного вирішення конфлікту".

Важко оцінювати документ, не маючи його оригіналу і за наявності вкрай обмежених коментарів його авторів. Проте декілька аспектів у зв’язку з цією подією заслуговують на увагу.

Зокрема, щойно переобраний на свою посаду лідер вільних демократів Крістіан Лінднер відомий своєю позицією щодо Криму, яка полягає у визнанні його анексії як факту, який на сьогодні змінити не можна. Він вважає, що питання Криму слід "виокремити" з тим, щоб "рухатись далі".

Лінднер підтримує повернення Росії до G-8 та "Північний потік-2", хоча і "в рамках європейського консенсусу". Він вважає, що ЄС не має пов’язувати зняття санкцій з виконанням Москвою Мінських угод.

Натомість, на його думку, з Росією треба вести діалог, повернути посла РФ у НАТО, а якщо Україна буде проти, то "з цим треба буде якось жити". За його словами, "в Україні подібні протести занадто часто мають внутрішньополітичне підгрунтя".

За словами Лінднера, "якщо бути чесними, то я просто озвучив те, що багато хто думає і що тихо є частиною Realpolitik вже тривалий час". Водночас він наголошує, що його партія не змінювала свого критичного ставлення до Росії.

Вільні демократи не є членом правлячої коаліції, і тому, на перший погляд, їхня позиція є маргінальною. З іншого боку, вони мають намір внести свій план на розгляд Бундестагу, що спровокує дискусію навколо позиції Німеччини в умовах передачі влади від одного президента України до іншого.

Можливо, не випадково Ангела Меркель вже двічі дзвонила Володимиру Зеленському і запросила з візитом до Берліна.

Путін вже почав змінювати "мінську" реальність, провокуючи новобраного президента України на різкi кроки.

Спочатку – меседжи від Медведчука, потім - видача паспортів мешканцям ОРДЛО, потім – усім українцям, нарешті – заява про готовність зустрітися.

У цьому контексті новiй команді необхідно насамперед зрозуміти, чому обидві ворогуючі сторони з такою наполегливістю заявляли, а Росія і зараз це робить, про безальтернативність Нормандського формату і Мінських домовленостей?

Чи це просто наслідок різного розуміння цих самих домовленостей, чи є якась інша причина? Який сенс у переговорах, які вже дуже тривалий час не дають жодних позитивних результатів? Будь-які пропозиції України щодо обміну полоненими і заручниками брутально ігноруються, перемир’я встановити неможливо, керівники місії ОБСЄ навіть в РБ ООН не змогли засудити видачу російських паспортів, а Росія продовжує стверджувати "іхтамнєт".

Створюється враження, що намагання кожної зі сторін використати Мінські домовленості з метою тиску на іншу призвели до стану певної рівноваги, який повністю заблокував процес. За цих умов треба або змінювати переговірників (мається на увазі не стільки з нашого боку, скільки в контексті розширення кола учасників Нормандського формату), або пропонувати новий план дій.

Можливо, німецька ініціатива і є саме такою спробою. До речі, є підстави вважати, що США не проти долучитися до процесу.

Водночас не може не викликати здивування, що новий план вносить не фракція БПП у Верховній раді, а вільні демократи Німеччини у Бундестазі.

Неможливо також ігнорувати висвітлення ступеня нашої "об’єктності" на зовнішній арені у зв’язку з ініціативою вільних демократів.

Теоретично, подібні речі мають відбуватися після консультацій з Україною. Держава, яка себе поважає, не мала б iз цим миритися.

Думки одного уряду про інший разом iз порадами мають доноситися у тиші кабінетів на Михайлівській або, у крайньому разi, на Банковій, але не публічно, і не у ЗМІ.

Путін – майстер дзюдо. Він чудово знає, що зробити кидок чисто можна лише тоді, коли суперник втратив рівновагу. Саме на цей момент чатують дзюдоїсти на татамі, коли ведуть свій непомітний непрофесіоналу танок.

Втрата рівноваги лише на мить може перетворитися на поразку. Ми не маємо на це права. Але новий план iз врегулювання ситуації на Сході потрібен.

Але потрібен наш, український план, який потім треба везти до іноземних столиць, а не отримувати їхні плани звідти.

В Україні є достатньо фахівців, які чітко уявляють, що відбувається в ОРДЛО, наскільки реальною є загроза ескалації, хто, що і в який спосіб вирішує у Москві.

Тепер справа за тим, щоб нова креативна "Зе-команда" усе це засвоїла і придумала, як вивести з рівноваги значно важкішого і добре накачаного супротивника. Тоді з’явиться надія на перемогу.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора