Заява про необхідність виведення російських військ виявилася тією "червоною лінією", яку в Москві не дозволяють переходити навіть дружній владі Грузії.

Чинна влада Грузії ніколи настільки не солідаризувалася з пропагандою Кремля, як зараз – заявивши про необхідність вибачитися за війну 2008 року.

На тлі бравурних заяв про швидку конституційну більшість грузинська влада задіює свій головний (і вочевидь, останній) козир.

Вже незабаром на Грузію може чекати заборона низки опозиційних партій та утворення конфедерації з окупованими територіями.

Опозиційні партії Грузії можуть сумарно отримати більш ніж половину мандатів у новому парламенті. І це повністю міняє усі виборчі розклади.

Отримати конституційну більшість, щоб остаточно розібратися із опозицією – грузинська влада готова до перемоги за будь-яку ціну та без оглядки на критику Заходу.

У РФ готові допомагати грузинській владі перемогти на виборах. Проте ця перемога має стати настільки брудною, щоб остаточно унеможливити порозуміння Тбілісі із Заходом.

Якщо уряд Грузії не припинить антизахідну риторику, девальвація ларі лише прискориться, а нестабільна грузинська економіка може цього просто не витримати.

28 травня Грузія пройшла точку неповернення у відносинах із Заходом. Або цей день стане початком краху 12-річного перебування при владі партії "Грузинська мрія".

Анонс санкцій з боку США збігся з гучними відставками топпосадовців Грузії. Проблеми всередині владної команди очевидні.

Заради чого грузинська влада йде на конфлікт із Заходом, ухвалюючи відверто "російський" закон? У Грузії, а також в окупованій Абхазії є версія...

Чи варто розраховувати на потужні західні санкції проти грузинської влади та якими є шанси протестувальників, що прагнуть скасувати "російський" закон?

Організований владою мітинг на підтримку "російського" закону шокував Грузію – і вивів протести на зовсім інший рівень.

І в Євросоюзі, і в США вже попередили Тбілісі: схвалення "російського" закону лише віддалить Грузію від Заходу.

Грузинська влада ставить під загрозу європейське майбутнє країни, готуючи до ухвалення відверто проросійський закон "Про прозорість іноземного впливу".

Грузинська влада йде на свідоме загострення відносин із Заходом. Навіщо офіційному Тбілісі підставляти під удар своє європейське майбутнє?

Якщо самі абхази все ще зберігають віру в можливість незалежності, Росія вже остаточно зробила ставку на поглинання "республіки".

Країна, яка мала війну з РФ, у якій 20% територій окуповано Росією. І при цьому нинішній уряд Грузії проводить цілком дружню до країни-окупанта політику.

Новий прем’єр-міністр має посилити розворот Тбілісі в бік Росії та не дати піти європейським шляхом. Навіть попри статус Грузії як країни-кандидата у члени ЄС.

Чи зможе "грузинська ОПЗЖ" пройти до парламенту та отримати там "золоту акцію"? Тим самим забезпечивши остаточний розворот Грузії від Заходу...

Головним викликом для грузинської влади стане маневрування між Євросоюзом та Росією – після отримання кандидатського статусу можливостей для цього стає все менше.

Швидкість України не дає надії на завершення переговорів за два роки. Наразі ми з Молдовою позаду усіх інших держав, з якими ЄС веде переговори...

Рішення надати Грузії статус країни-кандидата у члени ЄС було радше політичним. Але чи зможе воно зупинити розворот Тбілісі в бік Росії?

Вперше в історії Грузії парламент розглядав питання імпічменту президенту країни. І хоча ця спроба не вдалася, грузинська влада досягла певних успіхів.

"Доки 90% грузинів лишаються проукраїнським, прозахідними, проєвропейськими і пронатовськими, ми не можемо втратити Грузію".

"Грузинська мрія" робить усе, щоб унеможливити проведення масових протестних акцій. Чи призведе це до посилення проросійського розвороту країни?

У Грузії склався суспільний консенсус – повернення окупованих територій має бути лише мирним. Як у такій ситуації Тбілісі може повернути Абхазію?

Грузинська влада відмовилася виконувати санкції США та готується до масових заворушень у країні. Старт їм може дати відмова у наданні статусу кандидата у члени ЄС.

15 років тому Росія вперше у новітній історії атакувала визнану світом суверенну державу. Війна з Грузією тривала лише декілька днів, проте суттєво вплинула на подальшу історію Європи.

Як відбувався розворот зовнішнього курсу Грузії? Чи став він незворотним? Чи грузинське суспільство ще здатне запобігти йому?