СОТ – 20 років: як рухатиметься далі найбільша торговельна організація

Понеділок, 19 жовтня 2015, 15:55 — Олександра Бровко, для Європейської правди
citizen.typepad.com

Цього року Світова організація торгівлі (СОТ) святкує своє 20-річчя.

Саме двадцять років тому Уругвайський раунд переговорів завершився підписанням Маракеської угоди та створенням міжнародної організації, яка наразі охоплює 161 члена, з яких 33 члени (та Казахстан, який поки формально не є членом СОТ) приєднались до організації вже згодом, після 1995 року. СОТ нині - це більше трьох десятків угод і зобов’язань на тридцяти тисячах сторінок та повноцінний механізм вирішення спорів.

І це лише вершина айсберга.

За 20 років свого існування СОТ перетворила торгівлю на інструмент соціально-економічного зростання, сталого розвитку, захисту довкілля, заохочення інновацій та створення справедливих ринкових умов для бізнесу.

Як усе починалось

Прототип СОТ намагалися створити ще у середині ХХ століття. Разом із МВФ, Світовим банком в рамках Бреттон-Вудської системи мала функціонувати Міжнародна організація торгівлі.

Проте статут даної організації (Гаванська хартія) виявився занадто прогресивним для післявоєнного часу, і Міжнародній організації торгівлі не судилось бути створеною.

Як наслідок, понад півстоліття міжнародна торгівля товарами регулювалась в рамках Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1947 року (ГАТТ-1947), а держави продовжували зустрічатись на раундах торгових переговорів для доповнення системи все новими й новими правилами.

Вирішальним став Уругвайський раунд. Його учасники згадують, що при підписанні Маракеської угоди про заснування СОТ їх не полишала думка про те, що ж вони зробили – "модернізували правила торгівлі, що існували в часи ГАТТ, чи створили монстра".

Квінтесенція організації є такою: всі угоди СОТ – це результат переговорів, а сама система права СОТ – це альянс права, економіки та політики.

Саме цей постулат є ключовим для розуміння системи СОТ та особливостей її функціонування.   

Як зазначають творці СОТ, без політиків обійтись було неможливо, проте найбільшого успіху в переговорах вдавалось досягти саме за найменшої їх участі. Оскільки угоди СОТ створювались у процесі переговорів держав із різними, а часом і протилежними інтересами, вони повні положень із неоднозначним трактуванням ("constructive ambiguity"), і кожна кома має важливе значення для тлумачення зобов’язань в рамках СОТ. Тому в "джунглях" права СОТ без юристів не розібратись.    

Отже, зі створенням СОТ система міжнародної торгівлі стала всеосяжною.

Наразі СОТ – це торгівля товарами, послугами, питання інтелектуальної власності, пов’язані з торгівлею інвестиції, торгівля сільськогосподарськими товарами, сприяння торгівлі, торгівля високотехнологічними товарами, сталий розвиток. І цей список можна продовжувати далі, оскільки СОТ не припиняє еволюціонувати, відповідаючи на нові виклики ХХІ століття.

В якості прикладу можна навести початок переговорів щодо лібералізації торгівлі "зеленими" товарами (переговори були започатковані чотирнадцятьма державами 8 липня 2014 року).

Угоди СОТ та національні правові системи 

Угоди СОТ – це міжнародні договори, які ратифікуються державами-членами СОТ, стаючи частиною національного законодавства. У деяких державах (наприклад, у Швейцарії) деякі норми угод СОТ мають пряму дію.

Проте членство в СОТ – це нескінченна домашня робота держави над приведенням свого законодавства у відповідність до положень угод СОТ. Чому вона нескінченна?

Тому що будь-який нормативно-правовий акт має обов’язково перевірятись на відповідність зобов’язанням держави в рамках СОТ. В іншому випадку доля такого акту буде нетривалою, а держава матиме серйозну розмову з торговельними партнерами.

Завдяки чітко прописаним процедурам нотифікації поза увагою СОТ не залишиться жоден нормативно-правовий акт, що де-юре чи де-факто порушує угоди СОТ.

Особливо це актуально зараз, в епоху "гонки реформ", коли ледь не щодня в авральному порядку з’являються все нові й нові законопроекти. 

Як стверджують в кулуарах СОТ, "всевидяче око" все бачить, і якщо реакція СОТ та торговельних партнерів на ті чи інші заходи не є моментальною, це зовсім не свідчить про те, що її не буде взагалі.

Навпаки, вона може з’явитись у найбільш неочікуваний момент.

Тому зобов’язання в рамках СОТ можна розглядати як своєрідні рамки для правотворчої та правозастосовної діяльності.

Наприклад, у 2011 р. Верховна рада України прийняла закон "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення державної підтримки розвитку сільського господарства", який передбачав продаж квот на експорт зерна з аукціону. Проте вперше в практиці нашої держави на даний закон було накладено вето через невідповідність його положень зобов’язанням України у СОТ.

Так само при проведенні антидемпінгових, антисубсидиційних та спеціальних захисних розслідувань Міністерство економічного розвитку та торгівлі має дотримуватись не лише норм національного законодавства, але й відповідних положень Угод СОТ та практики їх застосування.

Отже, національне законодавство – це основа для виконання державою своїх зобов’язань в рамках СОТ, оскільки саме держава приймає нормативні акти, що регулюють увесь спектр питань, пов'язаних з торгівлею на національному рівні. Разом з тим будь-який регуляторний акт чи навіть неформальна практика можуть стати основою для ініціювання процедури вирішення суперечок у рамках СОТ.

Тому до правотворчого процесу необхідно підходити із особливою обережністю, проводячи обов’язкову перевірку проектів нормативних актів на відповідність вимогам права СОТ. При цьому таку перевірку необхідно проводити на стадії розробки проектів нормативних актів, а не після їх вступу в силу.

Система врегулювання суперечок СОТ, або "jewel in the crown"

Справжньою перлиною організації є механізм врегулювання суперечок СОТ. Для доказів – трохи статистики та порівняння:

▪         За 20 років існування у СОТ було вирішено 498 суперечок;

▪         За 68 років функціонування Міжнародного суду ООН – 161 спір;

▪         За 20 років існування Міжнародного трибуналу з морського права – 24 спори;

▪         За 21 рік існування НАФТА – 3 спори.

Процедура врегулювання суперечок СОТ є чітко регламентованою, що дозволяє прогнозувати строки та стадії врегулювання суперечки (чого дуже не вистачає іншим міжнародним ад’юдикаційним органам).

Так, щоб пройти всі стадії вирішення спорів у СОТ, необхідно в середньому два роки. У Міжнародному суді ООН – 4 роки, НАФТА (Глава 11) – 5 років, Міжнародному центрі вирішення інвестиційних спорів (ICSID) – 3,5 роки.

Цифри говорять самі за себе. На додаток, процедура врегулювання суперечок у СОТ є поєднанням дипломатії та права.

Наприклад, перший етап – консультації – є суто дипломатичним. А вже розгляд спору третейською групою та постійно діючим Апеляційним органом СОТ – це правові процедури. Також у СОТ наявна процедура компенсації (як тимчасовий захід), механізм нагляду за виконанням рішень та застосуванням заходів у відповідь, якщо відповідач у справі не виконує рішення. При цьому навіть Антигуа і Барбуда (площа якої - лише 440 км2) може "покарати" США за невиконання рішення у справі.

При цьому останнім часом суперечки стають більш комплексними та складними.

За підрахунками юридичного департаменту СОТ, в середньому одна суперечка охоплює 162 заявлених порушень ("claims") щодо оскарження 22 обмежувальних заходів.

В одному поточному спорі оскаржуються 196 обмежувальних заходів та заявляється про 686 порушень. Зростає роль та кількість третіх осіб при розгляді спорів. Так, в одному чинному спорі нараховується 36 третіх осіб.

Наразі 102 із 161 члена СОТ (63%) брали участь у системі врегулювання суперечок СОТ.

Велика кількість суперечок, вирішених в рамках СОТ, та активна позиція держав також зумовлена тим, що у СОТ за кожною суперечкою стоїть значний бізнес-інтерес. Недарма у кулуарах деякі справи навіть називаються іменами компаній, чиї права були порушені (найяскравіший приклад – справа щодо субсидування "Boeing – Airbus" ( DS316, DS353).

Тому СОТ стає форумом для вирішення все більшої кількості суперечок, і держави намагаються оскаржити у СОТ заходи, що мають навіть опосередковане відношення до торгівлі, оскільки за 20 років даний механізм довів свою ефективність.

Виклики ХХІ століття

Може скластись враження, що у сфері міжнародної торгівлі справи йдуть як ніколи добре та жодні виклики СОТ не страшні. На жаль, це не зовсім так.

Ускладнення відносин та структур бізнесу, поява нових товарів/послуг, зміна традиційних парадигм світової торгівлі, економічні кризи значно ускладнюють функціонування організації, змушуючи останню вчасно реагувати на зміни.

Доволі серйозним викликом для багатосторонньої системи торгівлі є стрімке збільшення кількості угод про преференційну торгівлю (зони вільної торгівлі (ЗВТ) та митні союзи).  Станом на квітень 2015 року у СОТ було нотифіковано 449 угод про преференційну торгівлю, із яких 262 угоди вступили в силу.

На окрему увагу заслуговують так звані "мегарегіональні" угоди про ЗВТ, наприклад, між ЄС та США або між ЄС та Канадою.

Ширились чутки, що зі створенням ЗВТ між ЄС та США потреба у СОТ відпаде. Проте поки переговори щодо ЗВТ нагадують "le cafe du commerce", і щоб робити певні висновки, необхідно дочекатись їхніх результатів.

Також доволі часто в рамках угод про преференційну торгівлю сторони передбачають існування механізму вирішення спорів. Проте цифри знову говорять самі за себе:

▪         Наприкінці 2010 року у 82 із 443 спорів у СОТ позивачем та відповідачем були держави-члени угод про преференційну торгівлю;

▪         Наразі 19% усіх спорів у рамках СОТ – це спори між державами-членами угод про преференційну торгівлю. 

Тобто, не дивлячись на наявність альтернативи, СОТ все одно залишається основним форумом для врегулювання торгових суперечок. І ця тенденція має всі шанси зберегтись надовго.

До речі, якщо подивитись на нещодавно опубліковану пропозицію ЄС щодо системи вирішення інвестиційних спорів в угоді про ЗВТ із США (Transatlantic Trade and Investment Partnership), то можна помітити багато спільних рис із спорів врегулювання суперечок СОТ. Збіг?.. Навряд чи.

Іншим важливим викликом для СОТ є балансування між принципами вільної торгівлі та іншими цінностями (наприклад, суспільна мораль, національна безпека, життя чи здоров’я людей, тварин та рослин тощо). Наприклад, у справах Australia – Plain Packaging (DS435, DS441, DS458 та DS467) на одній шальці терезів лежить право виробників сигарет використовувати торгову марку, а на іншій – піклування про здоров’я нації. Так само у справі Canada – Feed-in Tariff (DS426) стояло питання балансу між субсидуванням та розвитком ринку альтернативної енергетики.

Схожі питання можуть виникати щодо захисту довкілля, прав і свобод людини тощо. Проте кожне таке питання матиме в собі економічні, правові та політичні складові, за рахунок взаємодії яких можливо буде збалансувати лібералізацію торгівлі та суспільні чи безпекові цінності.

Інше питання – це застосування санкцій Україною, США і ЄС проти Росії та застосування "дзеркальних санкцій" Росією у відповідь.

Зупиняється торгівля товарами та послугами, що безумовно суперечить правилам СОТ. Проте жодні правила не можуть функціонувати без винятків, і Україна, ЄС та США, негласно спираючись на статті ХХІ ГАТТ та XIV-bis ГАТС, вводять обмежувальні заходи із міркувань національної безпеки.

Із яких міркувань "контрзаходи на контрзаходи" вводить Росія – питання риторичне. У такому випадку свавільне застосування обмежень матиме вплив на багатосторонню систему торгівлі в рамках СОТ, як і на систему міжнародного права в цілому.    

Quo vadis?

15-18 грудня цього року відбудеться десята Міністерська конференція СОТ у Найробі (Кенія). Сподіваємось, що вона буде не менш результативною, ніж дев’ята Міністерська конференція на Балі.

Традиційно болючим є Дохійський порядок денний: чи держави вирішать відкриті питання чи цілковито відмовляться від нього і почнуть все з чистого аркуша. Проте будь-яке рішення щодо майбутнього колись Дохійського раунду переговорів, а наразі Дохійського порядку денного, має сприяти подальшому розвитку багатосторонньої системи міжнародної торгівлі.

Поза сумнівів, надалі зростатиме розуміння бізнесу, що інструменти СОТ, не дивлячись на їхній публічно-правовий характер, можуть впливати на конкретні бізнес-інтереси як позитивно, так і негативно. Уже наразі великі корпорації створюють окремі підрозділи для стратегічного планування міжнародної торгівлі, прорахування наявності заходів тарифного та нетарифного регулювання та їхнього впливу на торгівлю. Надалі кооперація між бізнесом та владою буде лише зміцнюватись.

Традиційно популярними залишатимуться заходи торговельного захисту – від антидемпінгових до компенсаційних та спеціальних. Надалі проводитимуться внутрішні реформи держав-членів СОТ і знаходитимуться ті, чиї права та інтереси такі реформи порушують.

Таким чином, не дивлячись на усі виклики, СОТ залишатиметься ефективним регулятором міжнародної торгівлі на багатосторонньому рівні, а влада, бізнес і громадяни все більше відчуватимуть сприятливий вплив міжнародної торгівлі та соціально-економічний розвиток держав.

За 20 років СОТ не словом, а ділом ("acta non verba") продемонструвала здатність знаходити консенсус навіть з проблемних питань.

СОТ - це не лише система координат для міжнародної торгівлі, це важливий учасник сучасної геополітики, і кожна Міністерська конференція СОТ супроводжується великими сподіванням, а кожна невдача за її результатами піддається детальному аналізу. Тож сподіваємось на досягнення нових позитивних домовленостей у Найробі. 

 

Автор: Олександра Бровко, 

юрист ЮФ "Sayenko Kharenko"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua