Половина перемоги: чому протести у Вірменії тривають

П'ятниця, 27 квітня 2018, 09:52 — , , з Єревана
 

Масові протести у Вірменії поновилися. Після відставки прем'єр-міністра Сержа Саргсяна нова мета протестувальників – не допустити приходу на прем'єрську посаду чергового представника керівної Республіканської партії Вірменії (РПВ).

При цьому самі протести змінилися – з'явилися нові методи, а головне – після першої перемоги ніхто вже не готовий відступати, вимагаючи повної зміни політичної системи країни.

Про особливості вірменського протесту і "шахової стратегії" влади – в репортажі з Єревана журналістки RFI Єлени Габріелян.

"Ми вистояли і підемо до кінця"

На вулицях Єревана знову запанувала атмосфера народного свята.

25 квітня з 11 години ранку десятки тисяч людей почали блокувати автомагістралі країни і центр столиці. Акція супроводжувалася народними піснями і танцями.

Вранці мали відбутися переговори лідера протестного руху Нікола Пашиняна з в.о. прем'єр-міністра Кареном Карапетяном. Але вони зірвалися – сторони не змогли узгодити порядок денний.

Ті, хто поки тримає в своїх руках владу, наполягають на тому, що нового прем'єра обирає парламент, а не вулиця.

Зараз більшість у Національних зборах належить Республіканській партії, а отже, вони залишаються при владі як мінімум до нових виборів.

Коли вони відбудуться, невідомо. Парламент Вірменії до 2 травня має призначити прем'єр-міністра і тимчасовий уряд, після чого дострокові вибори мають призначити в найкоротші терміни.

Натомість Нікол Пашинян наполягає, що главу уряду повинні обрати депутати, але його кандидатура не може пройти без схвалення народу, який не йде з майдану вже більше десяти днів.

А народ категорично проти провладної партії. Нікол Пашинян заявив, що в разі висунення РПВ свого кандидата протестувальники почнуть оточувати всі урядові будівлі.

 

Учасники акції "громадянської непокори" налаштовані рішуче і мають намір довести перемогу "оксамитової революції" до кінця.

"Основні структури, бізнес і влада сконцентровані в руках маленької групи людей. Ми боремося за те, щоб усе це перейшло до народу, щоб кожен почувався громадянином. Щоб кожен відчув свою силу і те, що він є гідним членом суспільства, а не чиїмсь рабом. Ось проти цього ми боремося. Відставка Сержа Саргсяна – результат наших дій, і ми раді цьому, але ситуація показала, що ми повинні продовжити боротьбу проти всієї Республіканської партії", – говорить 20-річна Ані, студентка медичного факультету.

Усі її однокурсники вийшли на вулицю в білих халатах. Більшість студентів оголосили страйк. Велика частина протестувальників – молодь, особливо активно беруть участь дівчата.

Читайте також
Революція за згодою Москви: чому зміна влади не розверне Вірменію до ЄС

Це відзначають і вірменські чоловіки, яким не вдавалося навіть у найгарячіші моменти протистоянь з поліцією відвести дівчат від колючих дротів і нарядів поліції. "Нас більше не налякати. Ми вистояли і підемо до кінця", – каже Гаяне, випускниця лінгвістичного університету.

"Нам більше нема чого втрачати", – доповнює 24-річний Айк. У 1990-ті він поїхав з родиною до Воронежа, а в 2008 році повернувся до Вірменії. Каже, що ситуація в країні за останні десять років лише погіршилася: "Тут суцільне казнокрадство і масова корупція. Моя мама закінчила консерваторію у Москві. Тут вона викладає і отримує зарплату 50 тисяч драм (100 євро). Усі отримують тут мізерні гроші і масово їдуть з країни. Особливо чоловіки: до Сибіру, Білорусі, Казахстану – куди завгодно, в пошуках кращого життя".

Айк не мав наміру вступати до ординатури у Вірменії, він хотів поїхати за кордон, але "оксамитова революція" дала йому надію на те, що можна залишитися жити на батьківщині. "Ваші зарплати більше не перетворюватимуться на кіпрські вілли і не будуть осідати на чиїхось офшорних рахунках", – заявив під бурхливі оплески один із соратників Пашиняна на мітингу в середу ввечері.

Народний марафон і гра на нервах

Протягом усього дня лідер протестного руху влаштовував у Єревані справжній народний марафон. "Я був у колоні, яка розтягнулася майже на два кілометри, це було неймовірно", – каже учасник акції Айк Варданян.

Тим часом про свою підтримку "оксамитової революції" заявила велика опозиційна партія "Процвітаюча Вірменія". Владну коаліцію залишила партія "Дашнакцутюн". Протестний рух підтримала й низка представників великого бізнесу.

"Ми близькі до перемоги", – говорить Айк. Він вважає, що Серж Саргсян пішов, але намагається здійснювати тіньове правління і випробовувати вулицю на міцність.

"Відставка – це шаховий хід, щоб зрозуміти, чи піде народ з вулиць, чи прийме чергового республіканця. Але народ показав, що готовий знову вийти на площу".

Нікола Пашиняна більшість протестувальників готові підтримати на посаді прем'єра. Він – опозиційний депутат, колишній журналіст, який в ході протестів 2008 року був заарештований, кілька років провів у в'язниці.

Колишній ув'язнений створив зі своїми соратниками фракцію під назвою "Елк", що перекладається з вірменської як "вихід".

 

І цей вихід із ситуації, що склалася в країні, він бачить в абсолютно нових методах, які вже приносять свої плоди, каже Айк Варданян, учасник акції.

"Нікол Пашинян увійде в історію як людина, яка організувала "оксамитову революцію", яка відкрила для Вірменії нові можливості", – зазначає Айк.

Особливість протестного руху у Вірменії – в здатності народу мирним шляхом паралізувати місто і навіть усю країну.

Його мета – не сконцентруватися в одному місці, на площі, а бути скрізь і блокувати вулиці. Коли запитуєте у перехожих, де вони збираються, то кажуть: скрізь!

Тут немає листівок і плакатів. Тільки соціальні мережі, прямі включення, які допомагають небайдужим зорієнтуватися, куди піти. З цієї причини вірмени кажуть, що це не вертикальна і централізована революція, а мережева і горизонтально організована акція громадянської непокори, яку низка політологів назвали "грою на нервах влади".

Протести випробовують на міцність усіх без винятку. І це гостро ставить питання – на чиєму боці народ? На боці тих, хто створює незручності тут і зараз, або ж тих, хто їх створює вже протягом останніх десяти років?

У Вірменії, схоже, на це питання вже відповіли: багатокілометрові затори, шум і сигнали на вулицях викликають симпатію перехожих. Ті, хто не приєднався до протесту, готові терпляче за цим спостерігати.

Один з учасників акції, пояснюючи увесь механізм організації протесту, гаслом якого спочатку було "Зроби крок, відкинь Сержа", каже, що це не тільки "гра на нервах", але ще й вигадлива гра в шахи.

Паралелі з цією грою у Вірменії особливо символічні. Тут шахи з 2012 року є обов'язковим предметом в початкових класах. І хоча екс-президент Серж Саргсян і очолює шахову федерацію Вірменії, та, схоже, в цій історичній партії саме народ оголошує йому шах.

"До мату ще один крок", – каже один із протестувальників, підіймаючи кулак до неба.

Матеріал опублікований на порталі Radio France Internationale і публікується "Європейською правдою" з дозволу правовласника

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.