Польська перемога над "Газпромом": як Європа скидає енергетичний диктат РФ

Четвер, 9 квітня 2020, 08:00 — , "Нова Польща"
Фото: wykop.pl

Останнім часом російському газовому гіганту не щастить у Центрально-Східній Європі.

Спершу він зазнав невдачі в суперечці з українським "Нафтогазом", а тепер програв польській нафтовій і газовій компанії PGNiG.

Останній "Газпрому" доведеться заплатити близько $1,5 млрд.

При цьому рішення Арбітражного суду Стокгольма проливає певне світло на політику "Газпрому" в регіоні.

Що вирішив Стокгольм?

Щоб відповісти на це питання, нам доведеться спочатку повернутися до історії п'ятирічної давнини. Саме тоді польська PGNiG вирішила звернутися до шведського суду з позовом проти "Газпрому".

Позов був пов'язаний з переговорами про ціну газу, який російський "Газпром" продає польській PGNiG на підставі т.зв. ямальського контракту (від Ямальського газопроводу). Відповідно до цього документа, підписаного в 1996 році, вартість газу, що сплачують поляки, визначається за спеціальною формулою, яка прив'язана до ціни на нафту.

При цьому нам не відома ні формула, ні сама ціна – вони є комерційною таємницею.

Однак з часу підписання договору ситуація на газовому ринку сильно змінилася. Перш за все, ціна нафти почала зростати, тоді як сланцева революція в США призвела до зниження ціни газу на європейському ринку.

В результаті виявилося, що, наприклад, Німеччина платить за газ, який надходив через Польщу (і "Північний потік"), менше, ніж ближча за відстанню Польща.

Але тривалий час Варшава не мала вибору.

Польський газ забезпечував близько чверті споживання в країні; решта майже повністю йшла з Росії – інших джерел постачання не було.

Тому було прийнято рішення про будівництво терміналу СПГ у Свіноуйсьце, а також газопроводу, що веде з Норвегії – Baltic Pipe. Перша партія СПГ з Катару надійшла до Польщі в 2015 році.

У листопаді 2014 року в PGNiG вирішили переглянути ціну газу, записану в контракті з "Газпромом". Умови договору передбачали таку можливість, а аргументи польської сторони були очевидними: ринкова ситуація змінилася, і виявлялося, що польська компанія платить набагато більше середньої ціни в Європі.

"Газпром", однак, не був схильний до переговорів (що, втім, нікого не дивувало). Це і змусило PGNiG вдатися до кроку, передбаченого договором – направити справу до Арбітражного суду в Стокгольмі.

Пункт про можливість прийняття рішення незалежним судом є звичайним для контрактів такого роду. Сторони спочатку вибирають конкретний суд, до якого можна направити справу, якщо двосторонні переговори не призводять до результату.

Рішення було однозначним – шведські судді визнали правоту PGNiG, встановивши, що польська компанія платила завищену ціну.

Рішенням суду цінову формулу змінили, більше прив'язавши її до ринкових цін на газ (хоча подробиць ми, як і раніше, не знаємо).

Цікаво, що ця формула має набрати чинності заднім числом, з 1 листопада 2014 року, тобто з того моменту, коли PGNiG звернулася до "Газпрому" з приводу перегляду ціни.

Це означає, що "Газпром" має повернути польській компанії повну суму переплати – близько $1,5 млрд.

Це майже в п'ять разів більше прибутку PGNiG в 2019 році. Компанія хоче використовувати ці гроші для інвестицій у проєкти, пов'язані з видобутком газу і відновлюваними джерелами енергії.

Що буде далі?

Це не вперше, коли "Газпром" програє в Арбітражному суді.

Найгучнішою справою було присудження у 2017 році $2,6 млрд на користь українського "Нафтогазу".

Справа була аналогічною – вона стосувалася цінової формули, яка не відповідала ринковим умовам, а також пункту take-or-pay ("бери або плати"), що зобов'язував "Нафтогаз" купувати певний обсяг газу незалежно від того, чи потрібен він Україні, чи ні. Подібний пункт був включений в ямальський контракт з Польщею.

Незважаючи на зростання відсотків, "Газпром" спочатку не поспішав з виплатою "Нафтогазу" присудженої суми. Російський монополіст намагався змусити українську компанію відмовитися від претензій в обмін на продовження транзитного договору, хоча ці два контракти були абсолютно не пов'язані між собою.

Лише завдяки тому, що в переговорах Україну підтримала Європейська комісія, вдалося підписати договір про транзит без поступок з боку Києва.

Зрештою "Газпром" вирішив виплатити необхідну суму – $3 млрд, включаючи відсотки. До цього його схилило заморожування іноземних активів в рахунок боргу: Україна зверталася до судів по всьому світу, щоб ті заморожували кошти "Газпрому" у зв'язку з постановою Арбітражного суду.

Оскільки рішення було правомочним, усі суди підтримували ці звернення.

Аналогічно і в Польщі ніхто не має ілюзій, що "Газпром" виплатить гроші відразу.

Без сумніву, він буде оскаржувати вердикт в апеляційному суді в Швеції, як це було при вирішенні питання з "Нафтогазом". І тоді PGNiG також буде змушена вимагати заморожування активів "Газпрому" за кордоном.

Врешті-решт російській компанії все ж доведеться заплатити. В першу чергу тому, що у "Газпрому" немає можливості чинити політичний тиск на Польщу.

Уроки для регіону

Чому у "Газпрому" більше не залишилося інструментів тиску? Відповідь ми знайдемо на Балтиці.

Саме там розташований термінал СПГ, завдяки якому Польща може тепер імпортувати газ більш ніж з одного джерела. Там же розташована кінцева точка газопроводу Baltic Pipe з Норвегії, яким газ піде в жовтні 2022 року.

Читайте також
Кінець диктату "Газпрому": як Польща змогла відмовитися від російського газу

Саме тому 15 листопада 2019 року PGNiG передала "Газпрому" заяву про намір не пролонгувати ямальський контракт, який діє до кінця 2022 року. Збіг дат з терміном здачі в експлуатацію Baltic Pipe, звісно ж, не випадковий.

Вердикт Арбітражного суду і розмір підтвердженої переплати показав, нарешті, наскільки дорогим для Польщі був російський газ.

Раніше у польської PGNiG виходу не було – "Газпром" був монополістом у поставках до Польщі. Тепер ситуація змінилася, і російська пропозиція виявилася просто непривабливою.

У п'ятирічній перспективі вона на $1,5 млрд менш вигідна, ніж пропозиція ринку. Варто нагадати, що ця сума вп'ятеро перевищує річний прибуток PGNiG.

Російського гіганта, підтримуваного державою, важко переконати шляхом політичної дискусії. Наочний приклад – багаторічні газові баталії між Москвою і Києвом.

Однак у російських енергетичних компаній можна виграти юридичним шляхом, через Стокгольмський арбітраж.

Це мирний, набагато менш витратний і перш за все – ефективний спосіб.

Багато хто намагається переконати нас, що ми живемо за часів "концерту великих держав", як у XIX столітті, тобто в такій геополітичній реальності, коли міжнародне право і організації нічого не важать, а таким державам, як Польща чи Україна, тільки й залишається, що вибрати один з "полюсів" – Росію чи США.

І все ж це не так. Саме міжнародне право може допомогти покупцям російського газу боротися за свої права.

Тепер успішний досвід такого роду має і Польща.

Автор: Мацей Заневич,

аналітик програми "Східна Європа" Польського інституту міжнародних справ.

Стаття була опублікована на порталі "Новая Польша". Републіковано за згодою власника авторських прав

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua