26 років тому абхазькі сепаратисти за допомогою російських військ захопили грузинський Сухумі. При цьому деякі ключові персонажі війни в Абхазії є діючими особами сьогоднішньої війни на Сході України.

Опозиціонери вважають, що партія влади Албанії купувала голоси та підтасувала результати волевиявлення громадян на гроші від тіньового бізнесу або злочинної діяльності.

Події в Україні активізували владу Чорногорії у боротьбі за власну церкву. Незважаючи на релігійну оболонку конфлікту, всі розуміють: йдеться не зовсім про суто церковні справи.

Серед затриманих поліцією Косова – громадянин РФ, співробітник місії ООН. Російському дипломату навіть пошкодили обличчя. МЗС Косова вже звернулося до ООН із проханням пояснити присутність на барикадах їхнього співробітника.

Навіть у Кремлі вже почали розуміти, що у традиційно проросійській, такій маленькій та слабкій Чорногорії Росія не має іншого вибору, аніж визнати свою поразку.

Роздача паспортів у Південній Осетії та Абхазії дозволила РФ частково легітимізувати свій напад на грузинську армію в 2008 році, посилаючись на необхідність захисту своїх громадян...

Спроба штурму парламенту. Компромат на главу держави. Намагання захопити центральний телеканал та блокування президентської адміністрації. Все це – новини минулого вікенду з Албанії, Чорногорії та Сербії.

До територіальних суперечок на Балканах раптом приєдналася Італія. Заяву голови Європарламенту Антоніо Таяні у Хорватії та Словенії сприйняли як зазіхання на їхню територію.

Белград вкрай вороже зустрів ініціативу Косова про створення власної армії, погрожуючи військовим захистом сербської меншини. Найгостріша за останні роки балканська криза стала викликом для НАТО та ЄС.

Вибори у балканській країні не додали їй стабільності – перемогу святкує сербський сепаратист, якого особисто пiдтримав Владімір Путін. А на додачу вибори суттєво погіршили відносини Боснії і Герцеговини з Хорватією.

"Розмороження" косовського конфлікту – нова мета зовнішньої політики Сербії, завданням якої є зміна статусу питання Косова із "вирішеного" на "невирішений" та повернення цієї теми до порядку денного світової спільноти.

Програмна промова президента Сербії Александара Вучича стала, швидше, "мовою миру". Нинішня Сербія не хоче одягати берці та брати до рук рушницю. Але, як і Сербія Мілошевича, вона хоче бути великою.

Політико-дипломатичний шлях повернення окупованих територій, який Грузія провадить останні 10 років, поки що не приніс Тбілісі жодних позитивних результатів, окрім схвалення з боку західних партнерів.

Північ Косова і до того вважали одним із найгарячіших місць на Балканах. В останні місяці, після того, як Брюссель включив Сербію до "пріоритетних кандидатів на вступ", намітився прогрес. Але останні дні зруйнували всі досягнення та поставили регіон на межу нового протистояння.

Перш ніж стати членами ЄС, балканським країнам регіону доведеться вирішити цілу купу надзвичайно складних проблем, в першу чергу – "закрити" територіальні претензії. І приклад такого виконання мають показати Сербія і Чорногорія.