Спроба штурму парламенту. Компромат на главу держави. Намагання захопити центральний телеканал та блокування президентської адміністрації. Все це – новини минулого вікенду з Албанії, Чорногорії та Сербії.

До територіальних суперечок на Балканах раптом приєдналася Італія. Заяву голови Європарламенту Антоніо Таяні у Хорватії та Словенії сприйняли як зазіхання на їхню територію.

Белград вкрай вороже зустрів ініціативу Косова про створення власної армії, погрожуючи військовим захистом сербської меншини. Найгостріша за останні роки балканська криза стала викликом для НАТО та ЄС.

Вибори у балканській країні не додали їй стабільності – перемогу святкує сербський сепаратист, якого особисто пiдтримав Владімір Путін. А на додачу вибори суттєво погіршили відносини Боснії і Герцеговини з Хорватією.

"Розмороження" косовського конфлікту – нова мета зовнішньої політики Сербії, завданням якої є зміна статусу питання Косова із "вирішеного" на "невирішений" та повернення цієї теми до порядку денного світової спільноти.

Програмна промова президента Сербії Александара Вучича стала, швидше, "мовою миру". Нинішня Сербія не хоче одягати берці та брати до рук рушницю. Але, як і Сербія Мілошевича, вона хоче бути великою.

Політико-дипломатичний шлях повернення окупованих територій, який Грузія провадить останні 10 років, поки що не приніс Тбілісі жодних позитивних результатів, окрім схвалення з боку західних партнерів.

Північ Косова і до того вважали одним із найгарячіших місць на Балканах. В останні місяці, після того, як Брюссель включив Сербію до "пріоритетних кандидатів на вступ", намітився прогрес. Але останні дні зруйнували всі досягнення та поставили регіон на межу нового протистояння.

Перш ніж стати членами ЄС, балканським країнам регіону доведеться вирішити цілу купу надзвичайно складних проблем, в першу чергу – "закрити" територіальні претензії. І приклад такого виконання мають показати Сербія і Чорногорія.

Вбивство лідера руху косовських сербів "Свобода, демократія, правда" Олівера Івановича стало найгучнішим терористичним актом на Балканах з 2004 року. Є і політичні наслідки – Сербія заявила про призупинення переговорів з Косовом до закінчення слідства.

Одне з останніх рішень трибуналу в Гаазі аж ніяк не сприяло примиренню на Балканах. Поки що все виглядає так, що самогубство генерала Слободана Праляка, який для частини балканців був героєм, а для іншої - злочинцем, лише додало солі на старі рани.

Справа Ратко Младича була останньою для Гаазького трибуналу. Після визначення покарання колишньому сербському командиру в компетенції суду залишається лише розгляд апеляцій. Дехто з тих, хто пройшов через судовий процес у Гаазі, вже повернулися до активного політичного життя.

Серед негативу у двосторонніх україно-сербських відносинах – не тільки культ бойовиків ОРДЛО та нещодавній скандал з приводу найманців. Відмова від запровадження санкцій проти РФ, недружні голосування в ООН – все це недвозначно характеризує позицію офіційного Белграда.

Хорватський президент запросила Росію до участі в проектах Ініціативи "Тримор’я", хоча із самого початку цілями цього об’єднання вважалися позбавлення залежності від російських вуглеводнів, а також побудова геополітичного союзу, орієнтованого скоріше на Вашингтон.

Харадінай не вперше обіймає посаду очільника виконавчої влади Косова. Ще до проголошення незалежності республіки, в 2005 році, він 100 днів працював прем’єр–міністром, але потім склав повноваження та добровільно відправився на суд у Гаагу.