Україна на тлі польських виборів: уроки економічного форуму в Криниці

Четвер, 6 вересня 2018, 11:10 — , Європейська правда, Криниця-Здруй
фото надане Економічним форумом

За останні роки економічний форум у польському місті Криниця-Здруй став для України звичним майданчиком для популяризації свого європейського курсу.

Численні панелі з обговоренням українських реформ, регулярні візити керівництва країни, потужне українське представництво (делегація з Києва завжди поступалася лише господарям форуму).

Нинішній, 28-й форум у Криниці на перший погляд принципово не відрізнявся від попередніх. Україна нині представлена першим віце-прем’єром Степаном Кубівим, українські теми широко обговорюються, а наша присутність на виставкових стендах стала навіть більш помітною.

Попри це, загальне враження від останнього форуму – українська тема пішла на глибоку периферію.

Що це? Втома від України чи щось інше?

Перш за все, форум раптом змінив спрямованість. Досі Криниця була для Польщі майданчиком для презентації себе світові (а разом з нею представляла себе і Україна), та відтепер вона раптом перетворилася на місце для обговорення передусім внутрішніх тем.

Досі кожен форум надсилав потужний сигнал саме у зовнішньополітичній площині.

Наприклад, ключова подія позаминулого форуму – панель за участю прем'єрів країн Вишеградської четвірки та Володимира Гройсмана – була як демонстрацією підтримки України, так і підготовкою до протистояння східноєвропейців із Брюсселем. Минулого року фокус був на підтримці Польщею євроінтеграційних прагнень країн, що запізнилися зі вступом. В цьому контексті відсутність Петра Порошенка теж була символом того, що відносини між Україною та Польщею помітно погіршилися.

А що цього року? Нічого!

Вперше за довгі роки на форум не приїхали ані президент, ані голова уряду іншої країни. Найвищий рівень – спікер Сенату Румунії, декілька перших віце-прем’єрів інших країн, віце-спікерів та міністрів.

Причина цього проста – Польща вже увійшла у тривалий виборчий цикл. Вже цієї осені, наприкінці жовтня та на початку листопада, на країну чекають два тури місцевих виборів. Наступного року заплановані парламентські вибори, а ще за рік – президентські. Звичайно, у такій ситуації неминуче збільшення уваги до внутрішніх тем.

Саме тому ключова подія форуму, виступ прем'єр-міністра Матеуша Моравецького, виявилася присвяченою медичній реформі та збільшенню бюджетних видатків на охорону здоров'я. Заява, спрямована саме на внутрішнього слухача.

Звичайно, навіть напередодні виборів Криниця лишалася якщо не глобальним, то регіональним форумом.

Але цього року формат "польського міні-Давосу" був втрачений.

Головний меседж на напрямку зовнішньої політики стосувався міграції. Ця тема справді актуальна для Варшави, проте у дискусії щодо неї складно очікувати нових аргументів – надто багато сказано за минулі роки.

Втім, це обговорення вийшло ледь не найяскравішим на форумі. Польському віце-прем’єру Пьотру Глінському та голові МЗС Угорщини Петеру Сійярто тут протистояла віце-спікер Генерального кортесу (парламенту) Іспанії Мікаела Наварро Гарзон.

Східноєвропейські політики були солідарні: нинішня криза ЄС є наслідком відходу Західної Європи від християнських цінностей, що робить європейців ще слабшими в умовах нашестя мігрантів.

На їхньому тлі іспанка виглядала прибульцем з іншого світу. Вона нагадала, що сповідування іншої релігії, аніж християнство, не робить людей громадянами другого ґатунку. А також нагадала, що у сучасному світі громадян єднає насамперед рівність перед законом, а не релігія.

Єдина нова зовнішньополітична тема – вибори до Європарламенту, що мають відбутися навесні наступного року. Вибори, перемогу на яких можуть святкувати євроскептики.

Для Сійярто такий результат є бажаним – він означатиме кінець "м’якої ізоляції" Угорщини. "Я говорю речі, які не є у ліберальному мейнстримі, але після березня (коли пройдуть вибори до Європарламенту. – Ред.) мейнстрим може змінитися… Ми чекаємо, що інші країни поважатимуть позицію таких країн, як Угорщина та Польща", – заявив він.

А от, наприклад, для його колеги з Латвії Едгара Рінкевічса можлива перемога популістів є однією з ключових загроз для ЄС. "Ми бачимо розчарування Євросоюзом, і це може відобразитися у цьому голосуванні. Цього не можна допустити! Ми маємо вже зараз стимулювати людей піти на ці вибори, щоб їх не виграли критики ЄС", – заявив голова латвійського МЗС.

А що Україна?

На тлі не дуже активної зовнішньополітичної дискусії наша країна була майже відсутньою. Так, були обов’язкові згадки про анексію Криму, так само повторювалися тези про необхідність надати Києву європейську перспективу. Втім, далі від цих звичних фраз дискусія не пішла.

Хіба що можна тішитися тим, що польські політики не стали акцентувати увагу й на проблемах в історичному діалозі – схоже, ця тема набила оскому й на тому боці українсько-польського кордону.

Для України це означає неприємний факт: до нас втрачають інтерес. І не варто шукати пояснення лише у наближенні виборів в країні-господарці форуму. Проблема набагато глибша.

Так само, як і в питаннях мігрантів, за останні роки в дискусії щодо європейських перспектив України пролунали вже всі аргументи.

Нових тез немає.

Та й у обговоренні українських реформ фрази майже нічим не відрізняються від минулорічних.

Але якщо Польща може дозволити на декілька років "заглибитися у себе", то для України це абсолютно неможливе. Нам треба шукати нові приводи говорити про себе, про успіхи та про європейський вибір. Форум у Криниці засвідчив, що із цим у Києва все дуже не райдужно.

І наостанок: анонсоване Петром Порошенком внесення європейської мети до Конституції зовсім не викликало зацікавлення. Для того щоб бути цікавим, потрібні зовсім інші зміни.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.