Як ультраправі популісти обігнали партію прем’єра Британії і чим це небезпечно для України

До дострокових парламентських виборів у Великій Британії лишилося менш як два тижні, й видається, що ризикова ставка прем’єра та лідера консерваторів Ріші Сунака не спрацювала.

І хоча очікувана перемога Лейбористської партії та прихід Кіра Стармера на посаду британського прем’єр-міністра не несе загроз Україні, одночасно консерватори створили ще одну проблему – і собі, й іншим країнам, включаючи Україну.

Ця проблема – різке зростання рейтингів ультраправої, євроскептичної та популістської партії Reform UK.

Дійшло до того, що минулого тижня ця політсила вперше перегнала Консервативну партію в загальнонаціональних опитуваннях.

Про феномен цієї партії та її лідера Найджела Фараджі, а також про ризики для України, які несе підсилення цієї партії, читайте в статті журналіста "Європейської правди" Олега Павлюка Не наш союзник: які ризики несе різке зростання популярності британських ультраправих. Далі – стислий її виклад.

За майже пів століття перебування в Європейському Союзі Британія стала свідком не одного проєкту, який намагався грати на євроскептичних сентиментах виборців. Консервативна партія, звісно, теж грала на цьому полі, в її лавах існували прихильники того, що ми тепер називаємо Brexit – і все ж у її передвиборчій програмі він не згадувався.

Першою партією, яка досягла електорального успіху саме через підтримку виходу Британії з Європейського Союзу, стала Партія незалежності Сполученого Королівства (UKIP).

Своє сходження в британську політику UKIP почала так собі: на виборах до парламенту 1997 року здобула близько 1% голосів, двома роками пізніше – отримала три місця в Європарламенті.

Згодом євроскептики почали поступово нарощувати популярність.

Падіння UKIP було так само стрімким, як і злет. Кульмінацією став, звісно ж, референдум про вихід Британії з ЄС 2016 року, де партія асоціювала себе з однією з провідних ініціатив на підтримку Brexit – Leave.EU.

Та після референдуму над UKIP нависли два питання: якщо Brexit таки стався, що буде в основі ідеології партії, і звідки брати гроші, коли вже не вийде обиратись до Європарламенту? Під час членства країни в ЄС партія проходила до Європарламенту.

Порядок денний Brexit поступово перебрала на себе Консервативна партія, що була при владі й, власне, відповідала за його втілення. 

UKIP у певний момент, відчайдушно намагаючись завоювати хоч якусь електоральну нішу, перетворилась у крайній правий антиіммігрантський і антиісламський проєкт.

А остаточного цвяха в труну партії забив її колишній лідер Найджел Фарадж, заснувавши наприкінці 2018 року "Партію Brexit". 

Коли Brexit уже відбувся, Фарадж змінив назву партії на Reform UK і взявся шукати свою електоральну нішу десь правіше від консерваторів.

На нинішніх парламентських виборах Reform UK стала альтернативою Консервативній партії, яку останні роки переслідували скандали та внутрішні протиріччя між більш поміркованим і крайнім правим крилом.

Після формального повернення Фараджа до керівництва Reform UK партія стрімко набирає рейтинг і вже випереджає консерваторів у загальнонаціональних опитуваннях. 

Але, нині мінітріумф Reform UK – далеко не визначений наперед.

Щонайменше Найджел Фарадж не обов’язково переможе у своєму окрузі Клактон, хоча останні опитування й прогнозують таку можливість. 

Та й партійні кадри Фараджа наразі не можуть похизуватися такою ж політичною вмілістю й досвідченістю. Партійці Reform UK то Гітлера підтримають, то пошлють на три літери британську королівську родину.

Велику Британію – одного з ключових союзників України – чекатимуть серйозні й не обов’язково приємні для нас зміни. І хоча лідера Reform UK не можна напряму віднести до "друзів Путіна", проте часто його риторика є аналогічною заявам симпатиків РФ. 

Добра новина полягає в тому, що така риторика з боку британської влади в найближчі роки точно не стане мейнстримом. 

Докладніше – в матеріалі Олега Павлюка Не наш союзник: які ризики несе різке зростання популярності британських ультраправих.