Словацкое турбоправительство: сможет ли власть "новых лиц" справиться с кризисом в стране

Пятница, 20 марта 2020, 08:00 — , Европейская правда

У "коронавірусну" кризу Словаччина увійшла надзвичайно вразливою, перебуваючи всередині режиму трансферу влади.

29 лютого у країні відбулися парламентські вибори, за результатами яких перемогу здобула опозиція.

Проте вже за два тижні країна перейшла в режим карантину – однією з перших у ЄС, щоб не допустити поширення епідемії.

Як наслідок, перші кроки для протидії поширенню вірусу приймав ще старий уряд Петера Пеллегріні, тоді як чотири опозиційні сили терміново завершували переговори та домовлялися про сфери відповідальності.

Переговори були досить непростими – до останнього вагалася щодо своєї участі в коаліції партія "За людей" експрезидента Андрея Кіски. А на додачу було складно поєднати бачення лібертаріанців із SaS ("Свобода та солідарність") та популістів із "Ми – родина". Втім, лише за такого складу коаліція матиме конституційну більшість, необхідну для справді масштабних перетворень. 

І от вже у суботу новий уряд має бути призначено. Президентка Словаччини Зузана Чапутова схвалила всі подані їй міністерські кандидатури, а кандидат на пост голови уряду Ігор Матович стверджує: ситуація у країні настільки критична, що нова урядова команда має запрацювати якомога швидше, адже протидія кризі вимагає невідкладних дій.

Яким стане новий уряд Словаччини? Та що від нього варто чекати Україні?

Курс на Захід

Майбутній прем’єр та лідер партії "Звичайні люди та незалежні особистості" (OĽANO) Ігор Матович зумів виграти парламентські вибори та забезпечити своїй партії ключову позицію у новій коаліції насамперед завдяки обіцянкам розібратися з корупцією в словацькому політикумі.

Читайте также
Словацкий Зеленский: чего ждать Киеву от смены лидера соседней страны

Тож питання кандидатури нового міністра закордонних справ було принципово важливим для України.

Цю міністерську посаду обійме кар’єрний дипломат та чинний посол Словаччини в США Іван Корчок. Це означає, що майбутній міністр може не бути присутнім на своєму затвердженні, адже по прибуттю з Сполучених Штатів він, за "коронавірусними правилами", має самоізолюватися на два тижні.

Іван Корчак має репутацію одного з найсильніших словацьких дипломатів, маючи за спиною досвід роботи державним секретарем МЗС, послом в Німеччині та ЄС. Останню згадану посаду він обіймав у 2009-2015 роки, що є особливо важливим для України. Це означає, що майбутній міністр брав безпосередню участь у схваленні всіх санкційних рішень щодо РФ, чудово знайомий із тим, як розгорталася російська агресія проти України, та бачив реальну інформацію про події 2014 року.

Корчок є не просто представником словацької дипломатичної еліти – його довгий час вважали одним з найімовірніших кандидатів на посаду міністра.

Поза тим, його призначення на цю посаду сталося через збіг обставин.

Від початку коаліціади на портфель голови МЗС претендувала партія "За людей". Проте її низький результат на виборах дозволив претендувати лише на дві міністерські посади. У партії вирішили, що важливішими є посади міністра юстиції (який опікуватиметься реформою системи судочинства) та віцепрем’єра з питань регіонального розвитку та інвестицій (займатиметься наведенням ладу у використанні європейських субвенцій, зловживання якими закидали попередній владі).

У такій ситуації портфель міністра закордонних справ потрапив у квоту переможця виборів, партії OĽANO. Проте Ярослав Надь – другий номер у виборчому списку цієї партії, відомий фахівець з міжнародної безпеки, який опікувався зовнішньополітичними питаннями у партії, забажав іншу посаду – міністра оборони.

Саме тоді вперше виникла кандидатура Івана Корчока.

Не маючи можливості зробити політичне призначення, у партії майбутнього прем’єра вирішили довіритися кар’єрному дипломату. Зрештою, коли квота голови МЗС перейшла партії SaS – там також вирішили довіритися саме Корчоку.

Словацькі політологи однозначні – майбутній міністр є послідовним прихильником західного курсу Словаччини. А відповідно, критична до РФ позиція, яку займав чинний міністр Мирослав Лайчак, буде не лише збережена, а й посилена.

Щоправда, старший науковий співробітник Інституту політичних досліджень Словацької академії наук Юрай Марущак припускає, що міністр, за яким не стоїть політична партія, не матиме політичної ваги, щоби протистояти "суперечливим" діям окремих політиків. Така проблема вже була у Словаччині, коли позиція міністра Лайчака "розмивалася" проросійськими заявами депутатів від коаліції та навіть спікера парламенту.

Останнє – принципово важливо, адже посаду спікера отримав Борис Коллар – лідер популістської "Ми – родина", партії, яка в Європарламенті належить до групи Ле Пен та Сальвіні.

Втім, директор Асоціації словацької зовнішньої політики Александр Дулеба вважає, що політичні позиції нового міністра будуть більш потужними, аніж у Лайчака. "Він більш різкий і не мовчатиме, якщо чиїсь дії суперечитимуть зовнішньому курсу Словаччини. А найголовніше – він добре знає казус Лайчака, та напевно ще до офіційного висування отримав гарантії своєї підтримки від майбутнього прем’єра Матовича", – запевняє він.

Виклики пандемії та корупції

Дві принципово важливі посади у новому уряді – міністри внутрішніх справ та охорони здоров’я. Обидва вони будуть призначені за квотою OĽANO.

Перша важлива в контексті виконання ключової передвиборчої обіцянки Матовича розслідувати корупційні махінації попередників.

Керувати внутрішніми справами буде силовик, проте з іншого відомства – з Міноборони.

Роман Мікулеч має звання полковника та був військовим льотчиком. Проте він більш відомий тим, що ставши керівником Служби розвідки, він у 2013 році знайшов докази фінансових махінацій свого попередника. Втім, довести ці звинувачення йому не вдалося – під час обшуку автомобіля Мікулеча у ньому знайшли диск із секретною інформацією.

Головного розвідника тоді звільнили та на деякий час навіть заарештували. Втім, за два роки йому вдалося довести свою невинуватість.

Вважається, що такий досвід має зробити майбутнього міністра принциповим борцем зі зловживаннями уряду Роберта Фіцо.

Не менш важливою, зважаючи на епідемію, стає посада міністра охорони здоров’я. Ним став відомий дитячий кардіолог Марек Крачі. У парламенті попереднього скликання він був заступником голови комітету з охорони здоров’я.

Про плани призначити Крачі на міністерську посаду Матович оголосив ще на початку коаліціади – і це не викликало протестів з боку інших партій. "Зважаючи на масштаб проблеми, цю посаду складно назвати особливо привабливою", – іронізує з цього приводу Александр Дулеба.

Втім, пандемія ставить перед новим урядом ще один виклик – знаходження стимулів для порятунку економіки від колапсу, викликаного карантином.

Тут принциповою стає посада міністра економіки. Не випадково її обійняв лідер SaS Ріхард Сулик, який має найбільший політичний досвід у новому уряді. Сулик був радником міністра фінансів Івана Міклоша (нинішнього керівника групи радником українського уряду) та вважається одним із авторів податкової реформи, яка зробила можливим "словацьке економічне диво". Тепер йому треба зробити ще одне "диво" і мінімізувати вплив нової кризи на словацьку економіку.

Щоправда, у новому уряді він хотів отримати посаду міністра фінансів, проте Матович зберіг її для своєї партії. Цей портфель делеговано одному з найближчих соратників нового прем'єра Едуарду Хегеру.

Ще одна принципова позиція, від якої залежить вихід Словаччини з кризи – посада віцепрем'єра з питань регіонального розвитку та інвестицій. Її отримає Вероніка Ремішова – колишня соратниця Матовича, яка пішла з його партії зі скандалом і отримала призначення за квотою "За людей".

Це створює інтригу навколо того, чи зможуть спрацюватися двоє колишніх опонентів.

Тим більше, посада Ремішевої є надзвичайно важливою – без доведення перед ЄС прозорості використання субвенцій вони можуть бути заморожені. Матович натомість прагне переконати Брюссель дозволити використати всі ці кошти на подолання наслідків пандемії.

Економічна криза ставить ще один виклик перед майбутнім прем’єром.

Попередня влада напередодні виборів суттєво збільшила пакет соціальних виплат. І хоча Матович обіцяв не скорочувати його, провідні економісти радять йому піти на такий крок або принаймні заморозити набрання чинності до стабілізації ситуації у країні.

У часи епідемії коронавірусу це стає, по суті, обов’язковим рішенням.

Готовність іти на такий непопулярний крок має стати першим серйозним випробуванням для Ігоря Матовича на прем’єрській посаді.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.
powered by lun.ua