В шаге от конфликта с ЕС: как Киев может отказаться от нарушения Соглашения об ассоциации

Среда, 17 ноября 2021, 16:50 — , , Европейская правда
Фото DPA/East News

Верховна рада готується зробити крок до реанімації призабутого конфлікту з ЄС.

У порядку денному на п’ятницю 19 листопада з’явився скандальний законопроєкт №3739, який передбачає преференції для вітчизняного машинобудування, як вважають його автори. Критики з цим не згодні та доводять, що йдеться про громіздку та корупційну схему, що ускладнить життя частини виробників.

Але є і те, щодо чого сторони загалом погоджуються – те, що закон суперечить Угоді про асоціацію з ЄС. Принаймні, у нинішній його редакції.

Торік, після схвалення суперечливого проєкту в першому читанні, ЄС відреагував на нього категорично негативно. Невдовзі у Брюсселі отримали запевнення від української влади у тому, що документ не будуть ухвалювати. Це, зрештою, і сталося: законопроєкт сховали у дальню шухляду майже на півтора року.

Втім, тепер влада несподівано повернулася до питання локалізації. 

На кінець пленарного тижня Рада запланувала запуск спецпроцедури "швидкого ухвалення" скандального проєкту, так звану статтю 119-1.

Тож тепер ключове питання – в якій редакції буде схвалений закон. 

Версія до другого читання, опублікована на сайті Ради, у разі ухвалення здатна підірвати відносини України із Європейським Союзом. Однак спецпроцедура, за якою планують ухвалювати закон, дає шанс внести до нього зміни. 

Тож у Ради є простий шлях уникнути катастрофи. Питання лише в тому, чи прагне вона цього.

Що не так?

Торік не лише "Європейська правда", а й усі інші видання, що опікуються питаннями міжнародної торгівлі, били в набат через наміри монобільшості змінити правила держзакупівель. "Економічна правда", Liga.net, Vox Ukraine тощо одностайно закликали владу переглянути ці наміри та не робити крок у прірву.

Точна такою була позиція експертних центрів, що опікуються цим питанням.

"Як нова ініціатива "Слуги народу" загрожує відносинам з ЄС", "Купуй непрозоро, сварись з ЄС", "Операція локалізація" – ось лінки лише частина редакційних матеріалів та колонок на ЄП з цього приводу, де пояснюється, чому цей закон може стати поворотним у відносинах України та Євросоюзу. 

До його критики згодом доєдналися також США, які нагадали, що порушення Києвом міжнародних зобов’язань матиме наслідки.

Законопроєкт справді суперечить і духу, і букві Угоди про асоціацію. 

Духу – адже ключовою ідеєю УА є рівні права українського та європейського бізнесу.

Букві – бо угода містить розділ про адаптацію Україною системи держзакупівель ЄС, і ухвалення цього проєкту фактично "обнуляло" би його. А на додаток – закрило би для українських виробників ринок держзакупівель ЄС, який, завдяки Угоді про асоціацію, почав відкриватися для України. 

Про ці ризики та невідповідність цієї ініціативи законодавству ЄС парламент чудово знав – про це йшлося у висновках парламентського комітету з євроінтеграції, про це неодноразово говорили прем’єр та віцепрем’єрка з євроінтеграції тощо.

Уся ця критика призвела до того, що майже відразу після ухвалення у першому читанні більшість представників влади охолола до законопроєкту №3739. Більшість – але не всі. Частина депутатів профільного комітету (які, власне, і зареєстрували суперечливий проєкт) продовжили над ним працювати.

У лютому-2021 з’явився "виправлений" текст до другого читання. Ключова зміна – однакові вимоги щодо локалізації для всіх товарних груп, а також більш плавне посилення вимог до рівня локалізації. В попередній редакції, від набрання законопроєктом чинності, рівень локалізації мав становити 25-40%, а через три роки – зрости до 40-60%. Тепер же пропонується на старті дії закону встановити дуже повільний рівень локалізації – 10%, але щороку збільшувати його на 5% до досягнення рівня 40%.

Це, втім, не знімало жодну з ключових проблем, що загрожували викликати торговельний конфлікт України з ЄС.

Що робити?

Зараз Україна стоїть на роздоріжжі, однак має усі шанси уникнути проблем. Механізми та парламентські процедури для цього є, потрібна політична воля.

Правки, які треба внести до законопроєкту про "локалізацію", щоби той не спричинив кризу у відносинах з основним торговельним партнером України, також відомі. Про них ще торік говорили в українському уряді. Достатньо просто вивести зі сфери дії проєкту ті держави, з якими в України підписані відповідні угоди.

"У поточній редакції законопроєкт № 3739 суперечить міжнародним зобов’язанням України. Відтак... припускаємо, що відповідний законопроєкт (навіть у разі його ухвалення) не буде застосовуватися до країн СОТ і ЄС, оскільки міжнародні зобов’язання передбачають інші умови роботи у сфері держзакупівель", – пояснювали тоді в офісі віцепрем'єрки з європейської та євроатлантичної інтеграції Ольги Стефанішиної.

На думку юристів, єдиний варіант, за умови якого Україна може запровадити принцип локалізації при державних закупівлях – обмеживши його використання, не поширюючи його норми на всі країни, що є членами GPA, тобто Угоди СОТ стосовно доступу до держзакупівель, яку підписала та ратифікувала також Україна. 

Окрім ЄС, цю угоду підписали ще 19 країн, включаючи Велику Британію, Швейцарію, США, Канаду, Австралію, Нову Зеландію, Ісландію та навіть Молдову.

Цей виняток не вбиває ідею про "локалізацію".

Адже навіть у разі таких винятків вимоги щодо локалізації поширювались би на продукцію з РФ, Білорусі, Китаю та Туреччини (щодо останньої – до підписання з цією країною угоди про вільну торгівлю).

Прагнете боротися з білоруськими МАЗами у тендерах українських комунальних та державних підприємств? Україна має на це право! Тож схвалення закону в редакції, сумісній з міжнародними домовленостями України, все одно матиме позитивний ефект для вітчизняного виробника.

Підкреслимо: до закону "про локалізацію" є запитання також загалом. Чимало експертів сумніваються у тому, що він у принципі зможе запрацювати (бо ж процедури перевірки ступеня локалізації просто не існує); дехто вважає, що він створить корупційні механізми, а також допомагатиме великому бізнесу, а не малому/середньому. Але це – тема іншої дискусії. Верховна рада має політичний мандат на те, щоби випробовувати різні методи захисту українського ринку та підтримки вітчизняного виробника. 

А для нас ключове значення – щоби ці експерименти не призвели до катастрофічних наслідків для відносин з ЄС.

Особливо зараз, коли ми саме розпочинаємо перегляд умов Угоди про асоціацію, у тому числі її торговельної частини, і ухвалення закону в його початковій формі просто зруйнує цей процес.

Тож ЄвроПравда стежитиме за рухом навколо "закону про локалізацію", щоби запобігти його перетворенню на "локалізацію курця".

Автори: Юрій Панченко,
Сергій Сидоренко,

"Європейська правда"

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.