27 лютого розпочалося голосування на парламентських виборах в Естонії. Хоча самі вибори пройдуть 5 березня, протягом тижня до того бажаючі можуть проголосувати через інтернет.

Естонія – один із лідерів у підтримці України. І безумовний лідер – у співвідношенні наданої допомоги до ВВП на душу населення.

Тим важливіші для нас будуть результати цих виборів та можливі зміни в уряді.

Попри те, що лідером перегонів залишається Партія реформ чинної прем’єрки Каї Каллас (за неї готові віддати голоси 31,4% громадян Естонії), а про підтримку України заявляють майже всі політичні сили, що мають шанси пройти до Рійгікогу (парламенту Естонії), лишається імовірність того, що результат цих виборів стане неприємним сюрпризом для України.

Де можуть виникнути проблеми? І наскільки серйозною є загроза корекції зовнішнього курсу Таллінна?

Більше не проросійські

Традиційно головною проросійською силою в Естонії вважали Центристську партію. Це одна з найбільших політичних сил країни, яка значною мірою орієнтувалася на етнічних росіян (хоча й не лише на них).

Цим пояснюється позиція партії з багатьох внутрішніх питань. Наприклад, центристи виступали проти прискореного переходу початкової освіти на державну мову. 

Втім, у ставленні до російської агресії позиція "центристів" була однозначною, і зовсім не такою, яку в інших країнах можна було би чекати від партій з "проросійським" іміджем.

"Україна бореться за всю Європу та захищає наші цінності. У зв'язку з цим ми маємо зосередитись на наданні Україні підтримки в усіх можливих сферах; на ізолюванні Росії та підвищенні ціни агресії", – заявив у березні минулого року глава центристів та одночасно спікер Рійгікогу Юрі Ратас.

Ратас кілька разів приїжджав в Україну, а у жовтні отримав від Володимира Зеленського орден Ярослава Мудрого другого ступеня.

Атака фейками: как РФ пытается повлиять на исход выборов в Эстонии

Звичайно, що позицію партії визначає не лише її голова. Втім, щоб остаточно очиститися від симпатиків Путіна, центристи виключили з партії політиків, відомих своїми проросійськими заявами.

Найбільш рейтинговий із них – Михаїл Стальнухін, колишній голова міськради Нарви (найбільш російського міста Естонії) та борець із демонтажем радянських монументів, – вирішив балотуватися в парламент як самовисуванець. Понад те, він анонсував, що у разі перемоги розпочне створення "російської партії".

Попри те, що наразі шанси на проходження Стальнухіна до парламенту видаються невисокими, його нинішня діяльність, а також його конфлікт із колишніми однопартійцями суттєво впливають на підтримку Центристської партії – очікується, що ця політсила суттєво втратить у регіонах з істотною часткою росіян (насамперед у Нарві). Як наслідок, ця "помірно проросійська" партія, яка довгі роки претендувала на лідерство у країні (а її чинний лідер п'ять років пропрацював прем'єр-міністром від кількох коаліційних урядів), втрачає позиції.

Останні рейтинги показують, що центристи вже впали на третю сходинку, пропустивши вперед правопопулістську партію EKRE. Останні опитування дають EKRE і центристам підтримку на рівні 18,6% та 16,4% відповідно.

Проблема полягає в тому, що саме партія EKRE зараз озвучує найбільш антиукраїнські тези. А головне – те, що ця партія має певні шанси стати центром формування уряду та отримати прем’єрську посаду.

Вигідні для Кремля "русофоби"

EKRE дуже складно назвати прихильниками РФ чи Владіміра Путіна. Це популісти, які позиціонують себе як консерватори. І які, серед іншого, постійно заявляють про небезпеку РФ та про необхідність готуватися до можливого російського вторгнення.

Більш того, довгий час EKRE мала репутацію відвертих русофобів, які пропонували обмежити права етнічних росіян.

Втім, саме ця політична сила просуває тези, однозначно вигідні Кремлю.

По-перше, EKRE виступає проти прийняття українських біженців. Ця партія і до повномасштабного вторгнення РФ заявляла про небезпеку від українців, які приїжджають до Естонії та забирають робочі місця, критикуючи надання Україні безвізу.

А зараз вони заявляють, що Естонія більше не може приймати українців, а гроші, що спрямовані на їхню підтримку, доцільніше віддати естонцям, що постраждали від нинішнього зростання цін.

І ця теза знаходить своїх симпатиків.

Друга небезпечна для України теза EKRE – про те, що, передаючи зброю Україні, Естонія стає беззахисною перед можливим вторгненням РФ.

Ця теза особливо активізувалася в останні тижні, коли стало відомо, що Естонія передає Україні всі свої 155-міліметрові гаубиці.

Гучна дискусія змусила військових відповісти на такі звинувачення – там переконують, що за минулий рік естонська армія суттєво посилилася, і тому передача гаубиць не стане критичною для обороноздатності країни. Тим більше, що незабаром Естонія отримає закуплені у США системи HIMARS.

Втім, ці аргументи не заспокоюють EKRE – там продовжують заявляти, що Естонії варто зупинитися у наданні зброї Україні.

"Ми надали Україні допомогу на 400 млн євро, спустошивши свої склади. Так, існує стаття 5 НАТО про колективну оборону, але є й стаття 3, яка говорить про те, що ми самі маємо бути готовими себе захищати", – заявив на передвиборчих дебатах представник цієї партії Март Каллас.

У відповідь прем'єрка Кая Каллас напряму звинуватила EKRE у просуванні тез Кремля.

"Такі заяви шкідливі не лише для України, але також і для власної безпеки Естонії. Адже якщо Україна програє, це лише додасть додаткового імпульсу агресивним амбіціям Росії", – заявила вона.

На цьому тлі газета Eesti Päevaleht оприлюднила сенсаційні результати свого розслідування. Журналісти стверджують, що структури, пов’язані із засновником приватної військової компанії "Вагнер" Євгенієм Пригожиним, розробили й частково втілили в життя план із втручання в політичне життя Естонії, в тому числі – підігруючи партії EKRE під час виборів 2019 року.

Ще невідомо. як цей скандал вплине на політичні розклади. Швидше за все, у новому парламенті буде створено спеціальну комісію з розслідування достовірності цих звинувачень. Проте це розслідування буде проблематичним у разі, якщо EKRE прийде до влади.

Між тим друге місце серед симпатій громадян Естонії дає лідеру EKRE Марту Хельме шанс не просто потрапити до коаліції, але навіть претендувати на посаду прем’єра.

Це вкрай небажаний для України сценарій. Проте залишається питання: наскільки він реальний?

Коаліційні розклади: хороші та один поганий

На щастя, такий небезпечний для України сценарій може реалізуватися лише у разі збігу багатьох обставин.

По-перше, перевага у формуванні коаліції все ж належатиме Партії реформ, яка лідирує зі значним відривом. Лідер партії та прем’єрка Кая Каллас вже заявила, що готова до створення коаліції з усіма політичними силами, за винятком EKRE.

Хоча вона не називає найбажаніших партнерів по коаліції, однак вважається, що найбільш прийнятним для Партії реформ буде відновлення нинішнього коаліційного тріо – за участю соціал-демократів та партії "Вітчизна". Обидві ці партії мають усі шанси знову потрапити до Рійгікогу з результатами 8,1% та 5,3% відповідно. 

"Золота акція" тут належить партії "Вітчизна", в якій є потужне крило, яке виступає за коаліцію саме з EKRE. Утім, в останні місяці у партії зріс вплив чинного міністра закордонних справ Урмаса Рейнсалу. Останній проявив себе як щирий друг України, тож він навряд чи підтримає коаліцію з "корисними популістами росіян".

Втім, навіть у разі, якщо "Вітчизна" не піде до коаліції, чи мандатів трійки не вистачатиме для парламентської більшості, завжди є опція залучити до коаліції ліберальну партію Eesti 200, яка цього року має всі шанси вперше потрапити до парламенту і чия програма є досить подібною до Партії реформ.

Зрештою, не виключений і альянс із Центристською партією, навіть попри їхні гучні скандали з Каєю Каллас. Не виключено, що той факт, що прем'єрка Естонії воліє не називати потенційних коаліційних партнерів, пов’язане саме з можливістю створення коаліції з центристами. 

Натомість EKRE має лише одну можливість створити більшість – залучивши до коаліції центристів та "Вітчизну".

Така коаліція вже існувала – з 2019 по 2021 рік, однак розпалася через постійні скандали, що генерувала EKRE.

Тоді ця неприродня коаліція, що зібрала настільки різні політичні сили, стала можливою через амбіції лідера центристів Юрі Ратаса, для якого це був єдиний шанс зберегти посаду прем’єра. У разі, якщо зараз центристи займуть третє місце, в них не буде стимулів знову ризикувати своєю репутацією, йдучи на альянс із партією, яка стала ще більш токсичною, аніж у 2019 році.

Втім, навіть за сприятливого для України сценарію варто очікувати, що в новому парламенти Естонії критичні до України заяви лунатимуть усе голосніше. Особливо якщо EKRE не втратить друге місце, що дасть їй можливість претендувати на лідерство в опозиції.

І хоча це не матиме загроз для України в короткостроковій перспективі, ігнорувати цю проблему точно не варто.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"