Сполучені Штати надіслали потужний сигнал сербській владі, яка ухиляється від введення санкцій проти РФ.

Цим сигналом стало введення санкцій проти найбільш проросійського політика у нинішній владі – керівника Агентства безпеки й інформації Александара Вуліна.

Хоча США вже запроваджували санкції проти проросійських політиків на Балканах, зокрема щодо лідера боснійських сербів Мілорада Додіка, втім, проти влади Сербії вони ще не застосовувалися.

У Сербії не виключають, що незабаром санкційний список буде розширений. Звичайно, якщо сербська влада не зробить із цього висновки.

Попри те, що президент Александар Вучич поки не поспішає звільняти Вуліна, в його риториці знову з’явилися натяки на можливість приєднання до санкцій проти РФ.

"Російський" яструб

Керівник сербських спецслужб "використовує свої повноваження для підтримки Росії, "сприяючи її зловмисній діяльності, яка підриває безпеку і стабільність на Західних Балканах, і надаючи Росії можливості для подальшого посилення свого впливу в регіоні".

Саме з таким формулюванням Міністерство фінансів США 11 липня оголосило про запровадження санкцій проти керівника Агентства безпеки й інформації Сербії Александара Вуліна.

Також Вуліна звинуватили в тому, що він "підтримує взаємовигідні стосунки із сербським торговцем зброєю Слободаном Тешичем, який перебуває під санкціями США, допомагаючи йому забезпечувати вільне переміщення нелегальних поставок зброї через кордон Сербії".

Варто пояснити: Александар Вулін вважається проросійським політиком навіть на тлі сербської влади (традиційно близької до Кремля).

Зокрема, саме він, перебуваючи на посаді міністра оборони, першим із сербських урядовців офіційно проголосив концепцію "сербського світу", аналогічного ідеології "русского міра" – права на військовий захист "усіх сербів, де б вони не жили".

А у жовтні минулого року Вулін заявляв, що Сербії варто якомога швидше визнати, що вона "не хоче" бути в ЄС і що їй "там не місце".

Перебування Вуліна на посаді міністра оборони вже викликало гучну критику Заходу – в першу чергу через надмірне зближення генштабів Сербії та РФ.

Під тиском цієї критики президент Александар Вучич був змушений звільнити Вуліна, втім, відразу дав йому не менш впливовий портфель міністра внутрішніх справ.

А у грудні минулого року Вуліна було призначено на посаду голови спецслужби, що також викликало гостру критику прозахідної опозиції, яка трактувала цей крок як демонстративний розрив із Заходом. Тож не дивно, що відставка голови Агентства безпеки й інформації є однією з ключових вимог нинішніх опозиційних протестів, що тривають у Сербії вже два місяці.

В опозиції чудово розуміють, що за умови збереження Вуліна на цій посаді підстав сподіватися на прозорі та справедливі вибори немає, а відповідно, навіть не вимагають дострокових виборів.

Аналогічно минулорічне призначення Вуліна негативно сприйняли й на Заході. За інформацією сербських ЗМІ, президент Вучич на початку року особисто пообіцяв американським дипломатам протягом найближчих місяців звільнити голову спецслужби, але згодом "забув" про цю обіцянку.

Тож вибір Вуліна як першої цілі санкцій США зовсім не дивує. Швидше навпаки, якщо санкції були би введені проти когось іншого, то постало би питання, чому не покараний Вулін.

Дилема Вучича

"Санкції проти Александара Вуліна не були введені через якийсь злочин, корупцію чи щось інше, санкції були введені проти нього через його ставлення до Російської Федерації", – оперативно прокоментував топ-новину президент Александар Вучич.

Показово, що одночасно він анонсував надати більше інформації щодо цієї справи у четвер 13 липня, проте так і не зробив цього.

Рішення Мінфіну США стало потужним ударом для сербського президента – Вулін, як вважається, входить до його найближчого кола довірених осіб.

А відповідно, звільнення його з посади очільника Агентства безпеки й інформації здатне реально ослабити Вучича. А крім того, буде сприйняте опозицією як ознака слабкості, що стимулюватиме її посилити протести та вимоги до влади.

Не виключено, що Вучич просто не має іншої довіреної особи, яку можна без вагань призначити керувати спецслужбами.

Проте і проігнорувати попередження з Вашингтона для Вучича також виглядає більш ніж небезпечно.

Адже, швидше за все, він як ніхто інший добре знає, як багато є підстав вводити санкції проти й інших політиків з його найближчого оточення. Очевидно, що частина цієї інформації відома і Сполученим Штатам.

А відповідно, нові санкції не за горами.

Так, швидше за все, санкції будуть запровадженими лише Сполученими Штатами. Завдяки особистій дружбі з угорським прем’єром Віктором Орбаном Вучич може бути впевнений у тому, що ЄС не матиме консенсусу для запровадження аналогічних санкцій.

Так само, як зараз Орбан блокує накладання санкцій ЄС проти вже згаданого Мілорада Додіка.

Проте навіть санкцій лише від США буде достатньо, щоб суттєво погіршити становище сербського президента. Останнього разу Сполучені Штати вводили санкції проти режиму Слободана Мілошевіча – і Вучич чудово знає, чим це завершилося.

Санкції проти РФ: не хочемо, але…

Наразі Сербія є єдиною з країн-кандидатів у члени ЄС (окрім Туреччини, яку в цьому статусі вже де-факто не сприймають), яка досі не приєдналася до західних санкцій проти Росії.

Якщо схарактеризувати політику Вучича з цього питання, то вона дуже проста: треба за будь-яку ціну тягнути час, остаточно не відмовляючись від введення санкцій, проте не запроваджуючи їх.

Сербський президент досі переконаний, що Владімір Путін знайде шпаринку, щоб вийти з війни проти України якщо не переможцем, то принаймні не з поразкою. Можливо, через перемогу Дональда Трампа у США, а можливо – через інший фактор, що ослабить допомогу Україні.

А відповідно, щоб остаточно не посваритися ані із Кремлем, ані із Заходом, Вучич намагається створювати інфоприводи, що відвертають увагу Заходу від питання санкцій, а також часто робить протилежні заяви.

Ще на початку року здавалося, що Вучич, який погодився на інший болючий компроміс – франко-німецький план владнання суперечок із Косовом, – буде вимушений піти на поступки й щодо санкцій.

Проте, як тільки план щодо Косова був вдало торпедований, риторика Белграда змінилася й щодо санкцій. Останнім сигналом стало звільнення міністра економіки Раде Башти, єдиного з сербських топ-урядовців, який закликав долучитися до санкцій проти РФ.

За іронією долі голосування у Скупщині щодо відставки Башти відбулося в один день з оприлюдненням рішення Мінфіну США про санкції проти Вуліна.

Цілком ймовірно, що це не випадковість, і у Вашингтоні тим самим надіслали однозначний сигнал Белграду:

з іграми у "багатовекторність" пора завершувати та нарешті визначатися, на чиєму ти боці.

Показово, що після цього сигналу Александар Вучич знову почав говорити про можливість введення санкцій проти Росії.

Назвавши нинішню політику Сербії "моральною позицією, президент додав, що "не впевнений", що країна здатна витримати тиск Заходу і не приєднуватися до санкцій проти РФ.

Питання полягає лише в тому, чи влаштують Сполучені Штати нові натяки та обіцянки від Вучича, чи вони продовжать тиск на сербську владу.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"