Гаага стала на шаг ближе. Как США и Орбан не стали останавливать "антироссийскую" комиссию

У вівторок, 16 грудня, світ трохи наблизився до моменту показового, публічного покарання держави-агресора за її злочини проти України.

І хоча учасники цього процесу виступають з оптимістичними заявами про те, що точка неповернення пройдена – схоже, що досі лишається небезпека його зриву. До того ж щонайменше половина дороги досі попереду, і ця половина є найскладнішою, визнають навіть оптимісти.

Йдеться про заснування комісії, яка виноситиме юридично зобов'язуючі рішення про розмір репарацій, чи то компенсацій, які зможуть отримати усі постраждалі українці, а також українські бізнеси та українська держава. Конвенцію про заснування такої комісії вже у перший день – на зустрічі у Гаазі – підписала рекордна кількість держав, кажуть у Раді Європи, під парасолькою якої створений новий інструмент.

Дуже важливо, що учасники "групи за покарання РФ" не обмежуються лише Європою і лише так званими державами Заходу.

І звісно ж, у Гаазі були очевидні "чиїсь" зусилля з підриву процесу.

Держави Африки, що є найбільш залежними від РФ, відмовилися від участі у ньому. Більшість країн Південної Америки, навіть надіславши до Гааги делегації – зрештою взяли паузу на роздуми.

А от Європа лишилася об'єднаною.

Лише одна країна ЄС відмовилася підписувати будь-які документи на "антиросійській" зустрічі у Гаазі. Це, звісно, ж, Угорщина. Утім, угорці спробували всидіти на двох стільцях. Публічно подавши до Москви сигнал, що вони проти її покарання – на закритих зустрічах у ЄС Будапешт, по суті, дав зелене світло процесу покарання Москви, та не став блокувати відповідні рішення; ЄП дізналася деталі цього, про це йтиметься нижче.

Також неоднозначною лишається роль США.

Американці офіційно не долучилися до рішення про репарації, але допомагали його готувати і не стали зривати ухвалення. А пункт, що читався як амністія РФ за агресію – прибрали з оновленого "мирного плану".

Втім, у ЄС розуміють, що попереду будуть і нові атаки. Тому у Гаазі чітко звучала думка, що покарання Росії має бути за будь-яких обставин. Бо в іншому разі нова російська (і не лише) агресія буде неминучою.

Комісія з призначення репарацій: коротко про головне

"Європейська правда" ще напередодні ухвалення рішення у Гаазі детально розповідала про його зміст (дивіться інтерв'ю "Ми пройшли точку неповернення щодо виплати Росією компенсацій українцям").

Тож зараз по це – дуже стисло та із новими подробицями.

По-суті, у Гаазі завершився ще один етап на шляху, який Україна прокладає разом із Радою Європи, створюючи неві міжнародні інструменти за допомогою цієї органіцізії. Мета – накласти на Росію фінансове покарання за ті збитки, які вона завдала Україні під час повномасштабної війни. Основу процесу поклало рішення ще осені 2022-го року, коли Україна за підтримки тоді ще дружньої до нас адміністрації США зібрала голоси майже 100 держав – а це дійсно багато – на підтримку резолюції ГА ООН про відповідальність Росії.

Далі процес пішов – повільно, крок за кроком.

Першим етапом стало створення у Гаазі міжнародного реєстру, у якому українці через "Дію" можуть лишати претензії до агресора (до слова, ми підготували також статтю-інструкцію про те, як подати заяву до Реєстру збитків від війни). Далі цей реєстр запрацював, і наразі він відкриває нові й нові категорії заяв. Але сам по собі реєстр – лише перевіряє та фіксує факт збитків. Це теж важливо – наприклад, для того, щоби згодом компенсація не зникла. Наприклад, її зможуть отримати також нащадки.

Той механізм, який створили у Гаазі 16 грудня, робить наступний крок – він визначатиме суму компенсації для конкретної людини як покарання російської держави за її дії.

Після цього питання виплати репарацій перетвориться з "якщо" на "коли".

Звісно, за умови, якщо цю репараційну комісію підтримає значна кількість держав з різних куточків світу  – а підстави розраховувати на це є.

У Гаазі міжнародну конвенцію, що засновує цей механізм, урочисто підписали 34 держави, плюс Євросоюз як інституція.

Ще 10 держав – підписали "заключний акт" конференції (документ є в розпорядженні ЄП), який підтверджує політичну вимогу до Росії виплатити репарації українцям, і підтверджує, що компенсаційна комісія – правильний інструмент для цього. По суті, ці десять держав – це ті, хто дають політичну обіцянку підписати конвенцію, але ще не завершили внутрішньодержавні процедури для цього.

45, і навіть 35 підписів під щойно створеною конвенцією – це дуже, дуже багато. Навіть якщо не брати до уваги те, що це – політично чутлива тема.

Втім, вважати, що процес став незворотним – може бути зарано.

Попереду боротьба за запуск репараційної комісії. Адже договір мало підписати, його треба ратифікувати, і зробити це якнайшвидше. Лише після того, як це зроблять 25 держав – процес запуститься. Але для реальної міжнародної легітимності треба мати більше. Тут у Гаазі надійшло кілька позитивних сигналів.

А далі буде найскладніше – знайти гроші на виплати, знайти як вилучити їх у Росії. Саме це визначить, коли саме українці зможуть отримати призначені їм репарації.

Угорщина, Грузія та інші несподіванки

Сам по собі термін "дипломатична конференція" звучить нудно і не цікаво. І дійсно, подія у Гаазі для стороннього спостерігача була більше схоже на нудну офіційну церемонію. Майже пів сотні дипломатів, невідомих загалу, один за одним виголошували промови, підписували документ перед телекамерами і поверталися на місце.

Але ця церемонія принесла Україні кілька несподіванок.

Загалом, зустріч у Гаазі могла обмежитися рівнем послів (на то вона і дипконференція!), і більшість столиць зробили саме такий вибір. Лише три держави були представлені на рівні лідерів – це Україна, Нідерланди (через те, що репараційна комісія буде працювати саме у Гаазі) та Молдова (держава, що головує у Раді Європи).

Але кілька столиць вирішили, що раз подія є настільки значимою, то до Гааги мають поїхати топпосадовці МЗС, або й особисто міністри.

Присутність та промови Каї Каллас від ЄС або Кястутіса Будріса від Литви була цілком очікуваною (Будріс дуже влучно нагадав, що радянська окупація держав Балтії так і лишилася без репарацій, і це підживило відчуття безкарності у Путіна).

А ще, чимало учасників, хто виступав на політичному рівні – і Нідерланди, і Литва, і ЄС, і Молдова – наголошували на тому, що тепер притягнення Росії до відповідальності є не лише українською, а й європейською справою, і це неодмінно треба довести до кінця (важливий сигнал з огляду на прагнення Росії отримати "прощення" у мирній угоді). 

Але почути подібну риторику від Грузії – було справді несподівано.

 До Гааги приїхала особисто очільниця МЗС Грузії Мака Бочорішвілі. Вона виголосила полум'яну промову про підтримку українського народу, ані словом не згадавши про напружені відносини між Києвом і Тбілісі, які дедалі більше загострюються через проросійську політику влади Грузії. А насамкінець – Грузія без жодних зауважень та застережень підписала "антиросійську" конвенцію.

Понад те, грузини відрядили до Гааги групу своїх журналістів, щоби про цю дію МЗС дізнався і пересічний грузинський глядач.

Що стояло за цим жестом – достеменно невідомо. До певної міри, визначальним буде те, чи планує грузинський парламент швидко ратифікувати цю угоду, чи обмежиться лише підписом, і далі не дратуватиме Москву.

Тут варто додати, що Грузія – єдина держава регіону, яка долучилася до документа. Азербайджан та Вірменія взагалі проігнорували зустріч у Гаазі; Туреччина надіслала за зустріч співробітника посольства, щоби він послухав, але відмовилася будь-що підписувати.

Та ще цікавіша історія розгорнулася навколо Угорщини.

Від дедалі більш проросійського уряду Орбана і не чекали, що він долучиться до конвенції про покарання РФ за її злочини і тут дива не сталося. Щоби підкреслити своє ставлення до події, Будапешт символічно надіслав на зустріч із топами дипломатку низького рівня зі свого посольства – Угорщина була представлена на найнижчому рівні серед усіх держав. Але на зустріч вона все ж прийшла.

Також Угорщина відмовилася підписувати заключний акт конференції.

Тут важливо те, що серед держав ЄС угорці лишилися абсолютно ізольованими.

22 європейські столиці підписали договір вже у Гаазі. Ще 4 – Болгарія, Чехія, Греція, Словаччина – політично зобов'язалися це зробити невдовзі, а у Гаазі їхні представники зробили жорсткі однозначні заяви щодо потреби покарання Росії. Угорщина – єдина, хто відмовився це робити. Але також відмовилася і від права на публічну заяву з цього приводу.

Утім, минулого тижня угорці свідомо дали зелене світло для підпису ЄС під конвенцією.

Як відомо, у ЄС усі зовнішньополітичні рішення ухвалюються лише одностайно. Кожна держава зберігає право на вето, тож Каллас не мала би змоги поставити підпис під документом без угорської згоди на це.

Цю згоду уряд Орбана дав 9 грудня: під час чергового розгляду питання Угорщина зняла блок і додала своє письмове пояснення (у базі ЄС воно проходить як документ №49810/EU XXVIII.GP). Ця угорська заява має статус документа з обмеженим доступом, і її немає у розпорядженні ЄП. Утім, можна припустити, що угорці оголосили, що вони проти, але далі будуть утримуватися від голосування.

По суті, сталося те саме, що й зі знаменитим рішенням Орбана "вийти на каву" під час голосування про рух України до ЄС у грудні 2023 року.

Після того процес стрімко зрушив з місця, пройшов усі погодженні всередині Ради ЄС, аж коли на самому кінці ледь не виникла нова перешкода. Було потрібне формальне рішення на рівні міністрів на засіданні Ради ЄС 15 грудня.

І якби Петер Сійярто був змушений "виходити на каву" реально, а не фігурально – це би викликало глузування, або й скандал.

Тому з угорцями домовилися про технічний компроміс: мучити Сійярто не стали. Цей пункт взагалі не включили у порядок денний Ради ЄС. А натомість рішення про репараційну комісію увалили у форматі "письмового голосування" напередодні, у неділю 14 грудня (перехід у письмову процедуру підтверджений послами ЄС 12 грудня, документ 50775/EU XXVIII.GP). За цією процедурою достатньо, щоби жодна держава не висловилася проти. Угорці це голосування проігнорували

Наслідком стало "зеленне світло" у Гаазі для Каї Каллас, та успіх конференції у Гаазі.

Бо Каллас, по суті, підписала рішення і від імені Угорщини.  А на додаток,  очільниця європейської дипломатії оголосила про фінансування роботи майбутньої репараційної комісії – ЄС виділив на це мільйон євро зі свого бюджету.

Ця майже детективна історія розкриває, як у ЄС успішно ухвалюються консенсусні рішення навіть тоді, коли на публіку одна з держав продовжує заперечувати проти них.

Неоднозначна роль Америки

Ще більш важливими, ніж дії Угорщини – є ставлення до цього процесу з боку США.

Втім, тут невизначеності лишилося набагато більше.

Роль та дії американців у питанні притягненні агресора до відповідальності в останні місяці є дуже неоднозначною. Весь світ бачив нібито "американську" пропозицію мирного плану – як згодом з'ясувалося, написану росіянами – яка пропонувала оголосити, по суті, амністію РФ за міжнародні злочини і відмовитися від покарання як за факт агресії, так і за порушення під час війни.

Утім, згодом американська команда відмовилася від цих вимог і в останніх версіях 20-пунктного плану, як стверджують, нічого подібного немає.

Та у непублічному полі американці поводилися геть інакше.

Учасники переговорного процесу з українського боку, у тому числі публічно, кажуть про абсолютну конструктивність дій представників США та про цінність їхньої участі у переговорах (хто знає, чи не допомогло це зняти угорське вето?).

Однак конструктивні дії США на закритих переговорах ніяк не змінили того, що офіційно Вашингтон тепер не стоїть на нашому боці, а намагається бути нібито "відстороненим".

Тому американський представник (очільник посольства у Гаазі) під час конференції утримався від заяв, не підходив до преси і, найголовніше, не став підписувати жодних документів. Утім, і заперечувати проти процесу також не став.

Імовірно, через це лишається невизначеність щодо тих держав, які орієнтуються на США. Організатори, за деякими даними, очікували на участь в конференції Південної Кореї та Філіппін; обидві ці держави не стали направляти на зустріч навіть спостерігачів.

Також була помітною невизначеність у позиції держав Латинської Америки.

На їхню участь Україна покладала надії.

Держави Південної та Центральної Америки дійсно брали активну участь у підготовці конвенції. Їхнє долучення мало стати важливим прецедентом, бо означало би, що підтримка механізму репарацій вийшла за межі "колективного Заходу".

До підтвердження участі у конференції дійшли шість країн цього регіону – Еквадор, Коста-Ріка, Колумбія, Гватемала, Панама, Мексика. Еквадор навіть прислав делегацію високого рівня: у Гаагу прилетіла заступниця міністра (а це роблять, коли є твердий намір долучитися до рішення). Утім, по факту 16 грудня жодна з цих країн не поставила підпису під конвенцією. Причин цього ЄП невідомі.

Є і добра новина.

Щонайменше дві держави – Еквадор та Коста-Ріка – обидві є добрими партнерами США у регіоні – все ж підписали заключний акт. А це вважають таким собі політичним зобов'язанням доєднатися до конвенції згодом. Є сподівання, що це створить прецедент, за яким долучаться й інші гравці.

А "Європейська правда" і далі слідкуватиме за тим, як Україна та її партнери просувають механізми покарання Росії за вчинені нею міжнародні злочини. І на майданчиках створених Радою Європи, як цього разу, і поза нею.

Автор: Сергій Сидоренко, 

редактор "Європейської правди",

з Гааги