Европейская жизнь для украинских птиц

Четверг, 19 января 2017, 09:14 — , Украинский центр европейской политики
Фото WWF

Пташине гніздо на стовпі-опорі лінії електропередачі (ЛЕП) з точки зору інженера-електрика – це дефект, і, відповідно до стандартів, його треба негайно усунути. З точки ж зору збереження дикої природи – його треба зберегти і не зашкодити птахам.

Вирішити конфлікт законодавства у даному аспекті – лише один нюанс з величезного масиву того, що Україні треба зробити на виконання Угоди про асоціацію в сфері захисту диких птахів.

Птахи і людина: проблем більше, ніж рішень

"Наша  ДТЕК – це 126 тисяч кілометрів ліній електропередачі, частина яких пролягає по території природно-заповідного фонду.  І проблема взаємодії птахів і ЛЕП – дуже актуальна. Птахи влаштовують на опорах гнізда, що заборонено стандартами, вони спричиняють аварійні ситуації, зрештою, вони гинуть, налітаючи на лінії високої напруги. Наприклад, на півдні червонокнижний птах дрохва масово гине через ЛЕП.

А на лінії вздовж Дніпра наші електрики виявили велике поселення голубів-синяків на опорах з напругою 35 тисяч вольт. Теж занесені до Червоної книги України. Досі не знаємо, що з ними робити", - розповідає про проблему Олена Потапенко, начальник відділу з екологічної безпеки ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго".

Виявляється, в межах водойм і в степах деякі види птахів селяться виключно на опорах ЛЕП, часто тому, що інших можливостей влаштувати гніздо на висоті, далеко від хижаків, не мають. В степу так робить, наприклад, сокіл-балабан.

По всій Україні особливо теплі почуття до опор мають білі лелеки. Енергетики вже почали встановлювати для них спеціальні платформи, щоб птахам було безпечно.

Електростанції, які скидають теплу воду у водосховища та річки, шкодять водоплавним мігруючим птахам. Часто через теплу воду ті не відлітають на зимування, і це порушує як природний баланс, так і їхній імунітет. Вітрові електростанції також часто стають причиною травмування птахів.

Годі й говорити, що взагалі розширення людських поселень, розвиток промисловості, вирубка лісів і освоєння територій негативно впливає на популяції птахів, часто зменшуючи їхню кількість до критичного рівня. А необмежене полювання та відлов птахів може взагалі поставити певні види під загрозу зникнення. 

Тож захист птахів - справа дуже важлива, причому здійснюватись вона має комплексно, у усіх країнах згідно з єдиними стандартами і підходами. Адже часто через міграційний характер багатьох видів птахів природоохоронні заходи в одній країні зводяться нанівець в іншій.

Захист по-європейськи

В рамках Угоди про асоціацію в аспекті захисту диких птахів і біологічного різноманіття Україна має імплементувати дві директиви.

Перша – Директива 2009/147/ЄС "Про захист диких птахів" (або "пташина" Директива) – має на меті на науковій основі визначити кількість видів на кожній території, їхній тип, ареали і оселища, а на основі цих розрахунків вже побачити, наскільки критично ці види потребують захисту. Цікаво, що європейці постійно пам’ятають, що для птахів немає віз та кордонів і вони мігрують, тож і система обліку має бути єдиною.

Тому з долученням кожної наступної країни до імплементації Директиви усі країни переглядають і оновлюють свої списки, щоб бачити повну картину з біологічним різноманіттям в Європі.

За словами представника відділу охорони природи Генерального департаменту з питань довкілля Європейської комісії Ктібора Коцмана, останній такий перегляд відбувся 2007 року у зв’язку з приєднанням до ЄС Болгарії та Румунії, і тоді було зафіксовано понад 500 видів птахів. З них 52% - під нормальним захистом, 17% - під загрозою, решта – в стані, близькому до загрозливого.

Ця Директива також передбачає загальну заборону відстрілу та відлову усіх диких птахів, за винятком видів, вказаних у Додатку ІІ,  а також завдання птахам будь-якої шкоди (руйнування і пошкодження гнізд, порушення спокою, утримання в неволі тощо).

Ну і цілком природно, що для тих видів, які потребують особливого захисту, мають бути створені спеціальні природно-охоронні території, де птахи зможуть жити в природних умовах. За даними Ктібора Коцмана,

в ЄС створено 7 тисяч таких об’єктів загальною площею близько 1 мільйона кілометрів квадратних, що займає майже 5% морських територій та 17% земель.

Інша директива, яку ми маємо імплементувати – Директива 92/43/ЄЕС про збереження природного середовища існування дикої флори і фауни, вона ж – "оселищна" Директива.

Вона передбачає застосування заходів для  збереження або відновлення належного природоохоронного статусу природних середовищ існування та видів дикої флори і фауни, встановлення режиму охорони близько 1200 видів дикої флори та фауни та механізму формування і функціонування екологічної мережі природоохоронних територій, а також визначення критеріїв формування екологічної мережі, визначення та збереження оселищ, управління ними.

Тобто це передбачає не лише турботу про конкретні види птахів чи тварин, але й забезпечення умов їхнього життя в природних умовах, до яких вони звикли, без шкідливого антропогенного впливу.

Що вже зробила Україна?

На виконання міжнародних зобов’язань в рамках Угоди про асоціацію та положень Директиви № 92/43/ЄЕС наказом Мінприроди було утворено робочу групу, яка працює над розробкою проекту закону, що відповідав би вимогам Директиви.

Головною метою адаптації законодавства України до оселищної Директиви № 92/43/ЄС має бути сприяння збереженню біорізноманіття шляхом збереження природних середовищ (далі – оселищ) і видів природної флори та фауни, які мають важливе значення для суспільства. Наскільки даний проект закону відповідає вимогам Директиви, сказати важко, оскільки тексту немає у відкритому доступі.

Що ж стосується Директиви № 2009/147/ЄС, то її адаптація мала би стартувати ще з 1 січня 2015 року, а станом на 1 листопада 2016 року продовжитись, однак цього не відбулося.

Станом на сьогодні положення даної Директиви залишаються цілковито поза увагою влади. Ця Директива є важливою, оскільки вона стосується двох важливих компонентів. Перший – створення спеціальних природоохоронних територій (СПТ). Другий – запровадження режиму охорони птахів.

Створення СПТ має відбуватись виключно на основі орнітологічних критеріїв та передбачає створення окремих "пташиних заповідників", які потім автоматично включаються до європейської мережі  NATURA 2000. Вона забезпечує захист природних видів птахів від неконтрольованого відстрілу, відлову або знищення іншими способами, а також їхню охорону в межах ареалів та оселищ їхнього проживання (особливо це стосується зникаючих і мігруючих видів).

На даному етапі Міністерство екології та природних ресурсів України здійснює кроки для створення Смарагдової мережі на території вже існуючого природно-заповідного фонду.

З наукової точки зору ці дві системи є дуже схожими, але з формально юридичної точки зору Смарагдова мережа не має жодного відношення до Директиви, вона стосується Бернської конвенції. Ця конвенція розроблена для держав, які не є членами ЄС і не мають зобов’язань виконати Директиву щодо збереження диких птахів.

Ще один важливий нюанс – Директива передбачає створення окремих СПТ для птахів зі спеціальним режимом, а не формування їх виключно на базі існуючого природно-заповідного фонду, в якому діє інший режим захисту. Це особливо важливо з огляду на низький рівень заповідності в Україні (близько 6% території проти 15% у ЄС).

Те, яку організаційну форму для створення СПТ обере міністерство, вплине на подальші законодавчі рішення: або необхідно буде вносити зміни до чинного закону "Про природно-заповідний фонд України", або розробляти окремий закон про СПТ.

"Серед "каменів спотикання" імплементації – наступне доволі "просте" питання. Чи стануть пташині заповідники (СПТ) членами NATURA 2000? 

Іншими словами, чи стануть наші птахи "європейцями" до того, як Україна стане членом ЄС?

Це доволі складне, а не риторичне запитання, оскільки саме від відповіді на нього залежить, як імплементувати Директиву, вважає старший аналітик РАЦ "Суспільство і довкілля" Андрій Андрусевич.

"Камені спотикання"

Як видно, наразі певні кроки для впровадження обох директив зроблені, однак цього недостатньо.

Врегулювання ж потребує дуже багато аспектів взаємодії людини і дикої природи. Більшість проблем, за свідченням експертів, викликані браком коштів та наукового потенціалу.

До прикладу, обладнання опор ЛЕП птахозахисними конструкціями потребує суттєвого вливання коштів. А питання обліку птахів – потребує часу, людських ресурсів і правильної методології цього підрахунку.

"Для адекватного впровадження системи захисту диких птахів треба порахувати на кожній території кількість видів, кількість сімей, куди вони мігрують, чи захищені місця їхнього проживання і міграції, чи потребують вони захисту. Тоді ми будемо бачити ситуацію, де які птахи мешкають, бо зараз така інформація відсутня. А зараз в нас нема стільки робочих рук, щоб це підрахувати і достатньо науковців-орнітологів, щоб провести адекватну оцінку ситуації.

Це величезний масив наукової роботи і грошей відповідно. Вся надія на державну підтримку науковців і підтримку людським ресурсом з боку громади", - коментує Анастасія Драпалюк, представник Мінприроди.

Опір впровадженню Директиви, прагнення урізати і пом’якшити її положення, за словами експертів, здійснюють представники індустріального лобі. Адже і фермери, і мисливці, і власники промислових підприємств, і енергетики – кожного з цієї категорії впровадження пунктів Директиви неодмінно певною мірою зачепить.

Хтось змушений буде вкласти інвестиції в модернізацію обладнання, інші - обмежать свою звичну діяльність, треті – змушені будуть відмовитись від звичних алгоритмів чи операцій.

Європейці теж ще досі не вирішили цих проблем або вирішували їх з не меншим скрипом, ніж ми.

Наприклад, за даними аналітиків ресурсно-аналітичного центру "Суспільство і довкілля", у Польщі науковці підготували науково-обґрунтований перелік територій, які мають належати до СПТ. Однак протести громад і фермерів, для яких одномоментне запровадження природоохоронного режиму на таких великих територіях було великим стресом, спричинили фактичне зменшення цих територій вдвічі. Втім, обдурити ЄС не вдалось.

У грудні 2004 року громадськими організаціями був оприлюднений "тіньовий перелік" територій Natura 2000, а у квітні 2006 року Європейська комісія надіслала Польщі обґрунтовану думку (останній етап перед поданням справи до Суду ЄС) через недостатність переліку територій.

Оскільки Польща була зацікавлена у вступі до ЄС, довелось таки виконувати вимоги. Тому в 2006-2008 роках там спостерігалось різке зростання кількості спеціальних природоохоронних територій.

Це лише один приклад з багатьох типових проблем, які спостерігаються у ЄС з впровадженням екологічних Директив.

Іншою проблемою, яку наразі важко вирішити, і предметом численних судових спорів стає обмеження на відстріл птахів. 

У деяких країнах, наприклад у Франції, Іспанії, Італії, тривають довгострокові конфлікти і судові тяганини (майже 15 рішень Суду Європейського Союзу щодо статей 7 і 8 Директиви). "Посібник з полювання", прийнятий у ЄС в 2004 році, покликаний вирішити цю проблему, хоча наразі вона ще зберігається досить гостро.

Однак проблеми впровадження неминучі, бо людина не хоче поступатись життєвим простором і економічними вигодами заради дикої природи, часто вважаючи це неважливим і несуттєвим. Однак наслідки недбалого ставлення до збереження біорізноманіття можуть бути фатальними, адже порушення природного балансу завжди небезпечне.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.
powered by lun.ua