Напівобійми Кремля: що Австрія запропонує ЄС після візиту Путіна

П'ятниця, 8 червня 2018, 14:15 — , для Європейської правди
Фото: esjnews.com

Заяви про необхідність скасування санкцій, гучний візит Владіміра Путіна до Відня, можливість зустрічі президентів РФ та США саме в Австрії…

Відень знову змушує говорити про себе як про ледь не ключового лобіста відновлення співпраці з Росією. Актуальності таким дискусіям додає те, що вже 1 липня Австрія розпочне головування в Раді ЄС.

Такі побоювання посилилися півроку тому, коли 18 грудня коаліція Австрійської народної партії (АНП) та Партії свободи (АПС) утворила новий уряд на чолі з Себастьяном Курцом. Тож варто детальніше розглянути, як змінилися заяви коаліції за півроку та чого чекати від них у майбутньому.

Переоцінка ризиків

За підсумками вже понад 170 днів каденції уряду АНП та Партії свободи можна доволі чітко вказати, що більшість побоювань стосовно негативного впливу євроскептиків на зовнішню та європейську політику Австрії не справдилися. І хоча в АПС не втомлюються наголошувати, що 75% зі 180 сторінок урядової програми складають програмні цілі саме їхньої політсили, Народній партії належить ключове слово в ухваленні урядових рішень та збереженні передбачуваного політичного курсу країни.

Читайте також
Непередбачувана Австрія: як зміниться курс Відня за "друзів Кремля" при владі

До того ж, як свідчать соціологи, Себастьяну Курцу вдалося не лише утримати власний імідж "провідника змін", але й забезпечити високі рейтинги схвалення діяльності очолюваного ним кабінету. Так, роботою уряду задоволені понад 49% австрійських виборців, а рейтинг Народної партії перевищив 33%, що навіть краще за підсумок виборів 15 жовтня минулого року.

З іншого боку, у випадку Партії свободи історія майже продовжується. По-перше, лише за минулі п'ять місяців "свободівці" втратили близько 5% електоральних симпатій, відкотившись з 26% підтримки до близько 21%. За підсумками опитувань "свободівці" вже поступаються австрійським соціал-демократам, рейтинги яких виросли до 28%.

На додачу, в Партії свободи розпочалося протистояння між партійними течіями з приводу розстановки пріоритетів для урядової діяльності. При цьому йдеться як про консенсусні з Народною партією положення щодо міграційної політики, дебюрократизації та оздоровлення фінансової системи, так і про вкрай неоднозначні пропозиції стосовно збереження дозволу на куріння в публічних місцях, історичної пам'яті тощо. Ці внутрішні протиріччя не сприяють підвищенню симпатій до партії, особливо в умовах, коли основна для неї міграційна тематика втратила актуальність.

Друзі Путіна?

Українська сторона мала суттєві побоювання щодо приходу до австрійського уряду Партії свободи через її відверто проросійську позицію. Як відомо, в грудні 2016 року, політсила підписала угоду про співпрацю з російською правлячою партією "Єдина Росія".

І хоч Владімір Путін під час інтерв'ю австрійському телеканалу ORF закликав розділяти державну політику та міжпартійні зв'язки, АПС не приховує власної проросійської орієнтації не лише в заявах про необхідність безумовного зняття "шкідливих для Австрії та ЄС" санкцій проти Росії, але й у візитах низки її представників до окупованих Криму та Донбасу, зокрема й для "спостереження" за тамтешніми "виборами".

Побоювання з приводу проросійської позиції "свободівців" мають і представники держав ЄС, зокрема через те, що Партія свободи керує міністерствами оборони та внутрішніх справ.

Втім, як показала практика, присутність АПС в уряді не принесла глобальних змін в позицію Австрії щодо Росії.

 

І хоч Себастьян Курц і сам в лютому 2018 року під час відвідин Москви не виключив можливості поетапного скасування санкцій, під час головування в Раді ЄС австрійська сторона виходитиме з міркувань солідарності.

Ця ж тональність зберігалася й під час візиту російського президента до Відня. Перший закордонний візит Путіна після переобрання із підписанням контракту на постачання російського газу до Австрії на період до 2040 року інших відчутних результатів не приніс.

В питаннях санкцій позиція офіційного Відня залишилася незмінною, про що й заявив президент Александр ван дер Беллен.

Натомість прагматичні інтереси австрійської сторони були задоволені. Адже була укладена угода про постачання газу на період до 2040 року та констатована потреба в подальшому розширенні товарообігу в галузях, що не обмежені санкціями.

Водночас, попри присутність в уряді АПС, доволі продуктивно відбувся візит австрійського президента до України, під час котрого була укладена міжурядова угода про культурну співпрацю.

Суттєвим інтересом для української сторони є створення передумов для залучення австрійських інвестицій та використання австрійського головування в Раді ЄС, адже офіційний Відень запланував активну взаємодію з балканськими та східними сусідами ЄС на друге півріччя цього року.

Знову міграція

Чи не провідним елементом передвиборчої кампанії та риторики як Себастьяна Курца, так і його нинішніх колег по коаліції з Партії свободи стала міграція.

Впродовж міграційної кризи 2014-2016 років Австрія опинилася на перехресті "італійського" та "балканського" шляхів, котрими біженці та мігранти з Близького Сходу та Північної Африки потрапляли до Центральної Європи. Саме через її територію до Німеччини тоді потрапила левова частина біженців з Сирії, що нині розміщені в країні.

Втім, на відміну від офіційного Берліна позиція ще тодішньої консервативно-соціал-демократичної коаліції з міграційної проблематики виявилася доволі жорсткою. Зрештою, Австрія стала однією з перших держав-членів ЄС, що запровадили тимчасовий контроль на внутрішніх кордонах в 2015 році та й досі відмовляється від його скасування.

Через це цілком очевидним було те, що міграційна політика стала одним з ключових моментів коаліційної угоди між "народниками" та АПС. Так, нова австрійська коаліція запланувала низку кроків зі зниження привабливості країни для біженців. Зокрема, для дітей мігрантів запроваджуватиметься обов'язкове вивчення німецької в дитячих садках та школах зі складанням іспитів, знижується рівень виплат для біженців та витрат на їхнє медичне страхування, запроваджуються вимоги з обов'язкової реєстрації місць проживання, забороняється носіння хіджабу та інших традиційних ісламських елементів одягу, що закривають обличчя, у школах та дитячих садках, а також спрощуються умови для відмови потенційним біженцям.

Втім, у деяких власних промовах віце-канцлер "свободівець" Хайнц-Крістіан Штрахе йде далі, пропонуючи заборонити біженцям покидати домівки після 22:00, а також створити місця їх компактного проживання, де б вони не створювали "незручностей" для населення.

Відтак стає зрозуміло, чому для австрійського головування був обраний лозунг "Європа, що захищає".

Сам Себастьян Курц при цьому не приховує, що в цьому випадку йдеться про міграційний порядок денний. Так, виступаючи перед журналістами 9 травня разом з іншими членами ради міністрів, він наголосив, що "Шенгенська зона зможе надалі існувати лише за умови посилення контролю над зовнішніми кордонами ЄС".

В цьому його підтримав віце-канцлер Штрахе, котрий назвав існуючу угоду з розподілу біженців несправедливою та висловив намір продовжити укріплення кордонів з Угорщиною та Словенією. 

Іншими пріоритетами головування в плані міграції Австрія визначила зміцнення Європейського агентства з охорони кордонів та узбережь (Frontex) та укладання угод про розміщення біженців з третіми країнами. Останнє, на переконання канцлера Курца, має стосуватися не лише держав, розміщених на основних "міграційних коридорах", на кшталт Туреччини чи Лівії.

Голова австрійського уряду натомість вважає, що в обмін на фінансову допомогу деякі з країн-сусідів ЄС можуть розмістити біженців на власній території, вирішивши тим самим проблему їх розподілу всередині Союзу. 

Виклики головування

Вагомою темою, котрою доведеться займатися австрійцям під час головування в Раді ЄС, стане вихід Британії зі складу ЄС. Зокрема, очевидно, що в другому півріччі цього року стане зрозумілим, чи буде досягнута угода про Brexit чи відбудеться "розлучення без угоди".

Відповідно, якщо в переговорному процесі виникнуть труднощі, офіційному Відню доведеться вкотре використати власні навички нейтрального посередництва, хоч він прямо і не залучений до переговорного процесу.

Водночас вихід Сполученого Королівства зі складу ЄС спонукав Австрію включити до порядку денного головування заходи з підтримки європейської солідарності. Зокрема, Себастьян Курц прагне збільшити фінансування програм, спрямованих на розширення обізнаності про Європейський Союз в державах-членах самої Спільноти, зокрема, молодіжних обмінів, освітніх програм тощо.

Останнє виглядає дещо незвично на тлі присутності в уряді євроскептичної Партії свободи, однак свідчить про те, що вирішальне слово в кабінеті все ж належить канцлеру та його політсилі.

Іншим пріоритетним завданням австрійського головування є створення передумов для інституційної реформи в ЄС. Так, ще під час виборчої кампанії і Курц, і його нинішні союзники з Партії свободи наголошували на потребі в посиленні субсидіарності. 

 

Одночасно Курц пропонує й зміни суто інституційного характеру, як, приміром, концентрація Європарламенту в Брюсселі з перенесенням його секретаріату з Люксембургу та відмовою від проведення засідань у Страсбурзі. В цьому плані він має підтримку зокрема й від німецької канцлерки Ангели Меркель.

Голова німецького уряду має стати також і партнером по переговорах стосовно реформування податкової та соціальної політики ЄС. Зокрема, Курц не проти запропонованих німецькою стороною планів з удосконалення освітньої політики, протидії безробіттю серед молоді та системи страхування. Безумовну підтримку з боку офіційного Відня мають також і пропозиції ФРН щодо посилення внутрішньої безпеки в рамках ЄС, розробки єдиної системи обліку руху біженців та розвитку потенціалу Frontex.

З іншого боку, спірними питаннями залишаються створення Європейського валютного фонду, координація податкової політики в рамках єврозони, гармонізація соціальних стандартів та міграційна політика, передусім у контексті перспективних форматів розподілу біженців в рамках Союзу.

Загалом же Австрія сконцентрувалася на тематиках, де порівняно легко може бути досягнутий прогрес з огляду на відносний консенсус між державами-членами ЄС. Відповідно, якщо в наступному півріччі не виникне значних кризових ситуацій, Себастьян Курц матиме всі передумови для того, щоб перетворити головування в Раді ЄС на політичний успіх та підвищити власні рейтинги в перший рік каденції.

Автор: Віктор Савінок,

аспірант Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка,

для "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.