Проти НАТО та "сепаратизму": як дії СБУ на Закарпатті створили проблеми для України

Середа, 2 грудня 2020, 13:08 — ,
Фото УНІАН
Будапешт незмінно готовий захищати голову Товариства угорської культури Закарпаття Василя Брензовича (фото зроблене в місті Берегове у 2016 році), у тому числі – в конфлікті з СБУ

Цей тиждень видався складним для українсько-угорських відносин та – якщо Київ не зрозуміє нарешті, що відбувається, – може стати знаковим для відносин із західними партнерами, передусім із НАТО. 

СБУ провела обшуки у організаціях угорської громади Закарпаття та у одного з її лідерів, фактично звинувативши їх у підтримці сепаратизму, хоча й не надала переконливих доказів цих тверджень. 

Одночасно із обшуком у мережу "вкинули" два відео. На одному депутати ОТГ під Ужгородом на сесії місцевої ради співають гімн Угорщини, на іншому – нібито "українські націоналісти" погрожують угорцям Закарпаття. І хоча формально з обшуками від СБУ це не пов'язане, одночасна інформаційна атака не могла не викликати подиву. 

Читайте також
"ЛГБТ-війна" Віктора Орбана: навіщо Угорщина перейшла червоні лінії у відносинах з Україною

Варто зауважити, що дії спецслужби цілком могли мати внутрішньополітичні причини (на Закарпатті відбувається розподіл посад після місцевих виборів, і мандати угорської партії у облраді мають значення), але вони вдарили також по зовнішній політиці. Між Україною та Угорщиною почала розкручуватися спіраль конфлікту, яка цілком може перевершити пік трирічної давнини. 

Час для цього – украй невдалий для України. 

Конфлікт розпочався напередодні зустрічі НАТО, де обговорювалася 10-річна стратегія Альянсу щодо держав-партнерів, включно з Україною. 

Уряд Угорщини знову заявляє про "безпрецедентний тиск" та "переслідування" закарпатських угорців – і хоча за останні роки Україні вдалося переконати Захід у тому, що це не є правдою, дії СБУ та реакція на них дали Будапешту нові аргументи.

Служба проти Угорщини

У понеділок 30 листопада Служба безпеки України одночасно почала низку обшуків на Закарпатті. 

В Ужгороді слідчі прийшли до офісу Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС), до приватного будинку керівника цієї організації, екснардепа Василя Брензовича та до офісу Благодійного фонду "Закарпатський центр економічного розвитку "Еган Еде". У місті Берегове СБУ працювала у приміщенні Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ.

Найдовше обшукували будинок Брензовича – щонайменше 12 годин, з 9 ранку до 21 вечора.

"Вивчається можливе втручання у внутрішні справи України та заподіяння шкоди держбезпеці. Йдеться про фейкове поширення дії законодавства Угорщини і юрисдикції її державних органів на окремі наші регіони. Також досудове слідство вивчає факти підтримки окремими українськими публічними діячами державних органів сусідньої країни у веденні підривної діяльності, в тому числі у вчиненні дій з ознаками державної зради", – повідомили під вечір понеділка у СБУ.

На підтвердження своїх слів там заявили, що "виявили низку друкованих матеріалів, які популяризують так звану "Велику Угорщину" та створення етнічної автономії на Закарпатті" (втім, продемонстровані знахідки викликають щонайменше подив, про це далі).

У КМКС кажуть, що санкцію на обшук дав Запорізький суд ще на початку минулого тижня. 

Втім, війна СБУ з угорським фондом "Еган Еде" триває набагато довше.

"Європейська правда" ще два з половиною роки тому писала про розслідування СБУ діяльності цього фонду. Тоді СБУ також стверджувала, що фонд коштом угорського уряду фінансує "поширення сепаратистських настроїв у Закарпатській області", "незаконні рухи, пов’язані з посяганням на територіальну цілісність і недоторканність України" тощо.

Не виключено, що нині йдеться про ту саму справу; щонайменше, вони є схожими. 

Це викликає запитання: чи за 2,5 роки слідства за настільки серйозними звинуваченнями СБУ виявила хоч скількись серйозні докази?

Бо після вчорашніх обшуків Служба продемонструвала лише карту та дерев’яну сувенірну модель Угорського королівства до Тріанону (так званої "Великої Угорщини"), яке включає також частину Закарпаття та територій усіх інших держав-сусідів Угорщини, від Словаччини до Словенії. Поширення такої карти, звісно, заслуговує на осуд, але складно стверджувати, що знайдений вдома у Брензовича один екземпляр такої карти суд визнає достатнім доказом його посягання на територіальну цілісність України. 

А ще у нього знайшли карту і книжку (не наклад, а один екземпляр!) про можливу угорську етнічну автономію у складі України чи то у вигляді окремого району, чи то виборчого округу. З ідеями створення такої автономії можна (і варто) не погоджуватися – автори цих рядків неодноразово критикували їх на сторінках ЄвроПравди. Однак, по-перше, про цю ідею українські угорці говорять давно і публічно. А по-друге, спроби СБУ видати їх за "докази сепаратизму" викликають на Закарпатті або у тих, хто знається на регіоні, щонайменше подив.

Радше виникає підозра у наявності іншого мотиву, аніж офіційно задекларований. 

Служба проти НАТО

Водночас ці обшуки створили дуже невигідне для України тло на міжнародній арені. Та ще й у геть невдалий момент.

Останнім часом українсько-угорські відносини і без того переживали чергову кризу через втручання угорських посадовців в українські вибори та оголошення їх персонами нон грата в Україні. І хоча очільники МЗС України та Угорщини нібито принципово домовилися "перегорнути сторінку" і відновити співпрацю, відносини лишалися напруженими – адже Україна не поспішала знімати заборону, чекаючи принаймні на персональну зустріч міністрів.

Та ще важливішим було те, що обшуки на Закарпатті розпочалися рівно напередодні міністерського засідання НАТО, на якому союзники обговорювали стратегію NATO-2030, тобто план розвитку Альянсу на найближчі 10 років, у тому числі – стосовно відносин з Україною.

І хоча публічну доповідь до цієї зустрічі, у якій експерти закликали НАТО "поглиблювати відносини з Україною", це вже не змінило, та у дискусіях у закритому режимі, між державами-членами Альянсу, Київ набув нових проблем.

Як відомо, ще від осені 2017 року, від ухвалення нового закону "Про освіту", Угорщина публічно проголосила, що скористається принципом консенсусу в НАТО і блокуватиме подальшу інтеграцію України до Альянсу та також зустрічі Комісії Україна-НАТО на політичному рівні, вимагаючи від Києва змінити своє законодавство. Ця блокада була нікому не до вподоби, вимоги до України не знайшли широкої підтримки, а Будапешту бракувало нових аргументів, щоби обґрунтовувати її збереження. Зрештою, під тиском інших держав, включно із США, угорці дещо послабили вето. Зокрема, влітку 2020 року Будапешт дав згоду на надання Україні статусу партнера НАТО з розширеними можливостями (Enhanced opportunities partner, EOP). Між Києвом і Будапештом від початку року тривав діалог і про те, щоби остаточно зняти вето.

Враховуючи останні тенденції в Альянсі, де зараз готуються надати Грузії план дій щодо членства, розблокування інтеграції стало нагальною необхідністю. Тим більше, зважаючи на те, що Україна не втрачає надій наздогнати Грузію.

Однак події на Закарпатті повернули нас до піка кризи.

У вівторок очільник МЗС Угорщини Петер Сійярто підняв українське питання на засіданні Північноатлантичної ради – керівного органу Альянсу. За його словами, останні обшуки свідчать про те, що залякування угорців і розпалювання антиугорської ненависті є політикою українського уряду.

"Це, очевидно, скандал і неприйнятно в XXI столітті. Особливо з боку країни, яка говорить, що хоче стати ближче до НАТО", – сказав міністр, попросивши інші держави більше не чинити тиску на Угорщину, щоб вона відмовилася від вето.

Переконати Будапешт відмовитися від цієї позиції буде непросто, адже її причиною насправді стали не лише обшуки. 

Суто випадкові збіги

Ця історія вражає кількістю збігів.

Ті, хто стежив за суперечкою між СБУ та фондом "Еган Еде", звернули увагу на те, що попередній (і досі єдиний) публічний прояв цієї справи, що мав місце 2,5 роки тому, також дивним чином збігся з переговорами Києва та Будапешта щодо послаблення угорського вето в НАТО. Тоді через дії СБУ під загрозою опинилася зустріч Україна-НАТО на найвищому рівні. Потім справа пішла "у довгу шухляду", щоби знову стати публічною саме зараз.

Та лише цим збігом не обійшлося.

У понеділок, одночасно з початком обшуків СБУ, на анонімному youtube-каналі з’явилося відео, як депутати Сюртівської ОТГ, що під Ужгородом, співають на установчій сесії гімн… Угорщини.

Це відео автентичне і дійсно було зняте на сесії, яка пройшла, щоправда, тиждень тому, 21 листопада. 1 грудня це підтвердив журналістам голова Сюртівської ОТГ Арпад Пушкар, який був присутній на тій сесії. Причому зі слів пана Пушкаря складається враження, що вони з депутатами не вперше співають угорський гімн на сесії та не бачать у цьому нічого такого. 

Відразу підкреслимо: автори цього тексту ані на секунду не підтримують позицію пана Пушкаря.

Така практика є негідною і заслуговує на оцінку правоохоронних органів.

І пояснення посольства Угорщини про те, що гімн цієї країни одночасно є національною молитвою і його треба сприймати саме як молитву, не є переконливим. 

Тим більше, що в 2011 році вже був подібний прецедент: Берегівська райрада внесла зміни у свій регламент і передбачила, що сесії райради мають починатися виконанням українського, а також після нього угорського гімнів. Тоді це рішення оскаржила місцева прокуратура, і за кілька місяців райрада відмовилася від своєї затії. Подібний підсумок має настати і у раді Сюртівської ОТГ. 

Однак виникають логічні запитання: чому публікація цього відео збіглася з обшуками СБУ і чому українські спецслужби тільки тепер взялися його перевіряти?

Наступна серія збігів пов'язана з провокаційним відео, на якому людина в балаклаві та камуфляжній формі на тлі знаку "Берегове", обмотаного червоно-чорним прапором та прапором "Правого сектора" (візитки Яроша не вистачає), вигукує погрози на адресу угорської громади Закарпаття: "Уважно слідкуйте за своїми думками і за своїми мріями про автономію, інакше ми прийдемо за вами і за вашими дітьми" – завершуючи цей спіч зігуванням. 

Ролик відзнятий настільки гротескно, що не залишає сумнівів у тому, що "погрози" є постановочними і мають на меті провокацію, але час його появи викликає ще більше запитань. Відео вперше з’явилося на youtube 26 листопада, після співу гімну в Сюрте (ред: початково помилково повідомлялося про публікацію відео 22 листопада) на дуже дивному Youtube-каналі, де чимало контенту про Сербію, а минулими вихідними, якраз перед обшуками в угорських організаціях, хтось передав його до угорських ЗМІ Закарпаття – і ті очікувано піддалися на провокацію та поширили його, немов реальні погрози.

Добре, що на цей ролик уже є реакція українських правоохоронців, у тому числі особисто міністра Авакова.

Формально ці три події не пов'язані одна з одною. Обшуки, зокрема, не зачепили Сюртівську ОТГ та її депутатів (що було би логічним у разі реакції СБУ на гімн). Псевдонаціоналісти також не могли реагувати на ці події, бо ті ще не були публічними. 

Єдине, що їх пов’язує – всі вони спрямовані на штучне нагнітання конфліктності на Закарпатті. А шалена кількість збігів не дозволяє виключити, що прихований зв’язок між ними все ж існує. 

Геополітика обласного центру

Варто зауважити, що ці події мають не тільки контекст, пов’язаний із НАТО. 

Не можна виключити наявність у них також внутрішньополітичного, а точніше, навіть внутрішньообласного компонента. Ба більше, на Закарпатті багато хто переконаний, що саме внутрішньообласна боротьба за посади та місце у коаліції, до якої долучилося місцеве управління СБУ, яке ініціювало дії Києва, є причиною цього шаленого розвитку подій, що зрештою вдарить по відносинах України з НАТО. 

Обшуки в угорців пройшли на наступний день після чергових консультацій щодо обрання нового керівництва Закарпатської обласної ради, які ініціювало місцеве керівництво президентської партії "Слуга народу", зокрема ще поки голова Закарпатської ОДА Олексій Петров, який прагне змінити крісло губернатора на посаду голови облради. Замість нього ОДА має очолити Анатолій Полосков за квотою місцевої партії "Рідне Закарпаття". Ця рокіровка вже погоджена з Києвом.

Втім, для створення коаліції ці дві партії мають залучити партнера, на роль якого передбачали угорську партію КМКС. 

Однак після обшуків представники КМКС не з’явилися на зустріч, передавши, що виходять з перемовин з президентською силою, бо переконані, що обшуки проводяться за погодженням із нею заради тиску на депутатів-угорців.

Для повноти картини слід додати, що Петров є генерал-майором СБУ та екскерівником департаменту контррозвідки. 

Утім, у вівторок Петров особисто відкинув усі звинувачення, заявивши: він усвідомлює, що "необґрунтована примітивна груба сила – це не аргумент, особливо у політиці". І треба визнати, що особисто йому цей розвиток подій невигідний: складно розраховувати, що наступного дня після доволі раптових обшуків КМКС та Брензович підтримають його на голову обласної ради. Натомість тим, хто у підсумку займе місце угорців у майбутній обласній більшості та візьме участь у розподілі посад, цей скандал зіграв на руку.

Lose-lose strategy

Можна довго сперечатися про те, чи не було таємних мотивів у діях СБУ, про те, хто їх ініціював, про те, чи є симетричною відповідь Угорщини тощо – однак це не змінює головного підсумку.

Історія, що відбулася на Закарпатті, примітна тим, що у разі, якщо ескалація протистояння продовжиться, то зрештою програють усі. А наразі йде саме до цього.

Угорщина вже зробила кроки, щоби підняти градус протистояння до попереднього піка. Йдеться не лише про блокаду в НАТО. Так само, як було у 2018 році, Будапешт спробує спрямувати на Закарпаття спостерігачів СММ ОБСЄ (Сійярто вже провів переговори про це з головуванням у організації), створюючи хибне враження, що, мовляв, цей регіон є небезпечною зоною на кшталт Донбасу, бо Україна "тисне на національні меншини".

Київ наразі також не демонструє готовності робити кроки назустріч.

У вівторок, приміром, МЗС викликало посла Угорщини і публічно повідомило про це медіа (що у дипломатичній практиці роблять лише у разі, якщо конфліктність треба підкреслити), та й повідомлення міністерства про цю зустріч є доволі жорстким. 

Таку тональність можна зрозуміти. Ми дійсно зайшли у ситуацію, коли кожен наступний крок Будапешта, за дипломатичними звичаями, потребує відповіді Києва. 

Однак у підсумку ці кроки та відповіді завдають шкоди самій Україні.

Ми додаємо собі проблем у НАТО, ОБСЄ та в ЄС, де Угорщина буде піднімати це питання, а також у відносинах з іншими західними партнерами, у спілкуванні з якими тепер доведеться витрачати зусилля на те, щоби пояснити українсько-угорське протистояння. Ми генеруємо непотрібне напруження в угорській громаді на Закарпатті. Варто додати, що не залишиться у виграші й Угорщина, яка матиме ті ж самі проблеми на міжнародних майданчиках.

І наостанок, вкрай важко собі уявити, як за продовження нинішнього розвитку подій українсько-угорські відносини зможуть вийти з тієї глибокої кризи, яку вони переживають останні три роки. Адже нині руйнуються навіть невеликі паростки довіри між Києвом та Будапештом, які з’явилися за останній рік. 

І єдиний гравець, який виграє від подальшого розвитку конфлікту – це Росія, яка отримає ґрунт для просування улюбленого наративу про "утиски меншин в Україні".

Автори: 

Дмитро Тужанський, Інститут Центральноєвропейської стратегії,

Сергій Сидоренко, "Європейська правда"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua