Отдых по-албански: чего ждать от курорта, пускающего украинцев на море в пандемию

Понедельник, 20 июля 2020, 13:02 — , Европейская правда

Албанія. Держава західних Балкан, про яку в Україні донедавна мало хто чув. Албанські курорти лише в останні роки з'явилися у пропозиціях туркомпаній і вважалися екзотикою. Сюди не літали прямі регулярні авіарейси і лише зрідка з’являлося сполучення чартерами.

Та у 2020 році – через пандемію коронавірусу – все змінилося.

На початку літа ЄС вчергове відклав своє відкриття для туристів-іноземців, а албанська влада зробила рівно навпаки – оголосила, що не буде скасовувати сезон і готова приймати усіх охочих – хоч із Швеції, хоч з України, хоч з Білорусі.  І досі, коли вже не лишилося сумніву, що цього літа ЄС не відкриватиме кордони для наших громадян, Албанія лишається однією з небагатьох приморських курортних держав, доступних українському туристові. 

Але знань про неї багатьом бракує.

Що в Албанії з морем? Що з епідемією і наскільки жорстким є масковий режим? Як туди дістатися і чи вартує поїздка своїх грошей?

Цей текст, написаний по поверненню з Албанії, не претендує на статус путівника, але точно допоможе комусь зробити вибір чи то на користь, чи то проти подорожі до країни гір та двох морів.

Кому потрібна Албанія?

Текст детальний і довгий, тому спершу – дуже короткий підсумок, щоб ті, хто чекають на інакший тип відпочинку, могли відразу це зрозуміти. Адже Албанія – це відпочинок не для всіх.

Якщо вам потрібна відпустка у стилі "люкс"; якщо ви вимагаєте бездоганних побутових умов не лише у готелі, а й навколо нього; якщо ваш вибір це all-inclusive – значить вам не потрібно сюди їхати. Згоди із будь-яким з цих пунктів достатньо, щоби порадити: навіть з того куцого вибору, який лишила мешканцям України епоха коронавірусу, вам краще обрати інше місце для відпустки.

Албанія – зовсім про інше.

Це країна доволі дешевого відпочинку на Адріатичному та Іонічному морях, поруч із красивими пагорбами та горами.  При чому дешевизна – це не лише про ціну, але іноді також про якість. Люксовий відпочинок – це точно не про Албанію.

Албанія – це бідна за європейськими мірками держава, де дохід не надто відрізняється від українського (середня зарплатня до оподаткування – близько 430 євро, мінімальна – 210 євро на місяць: дані державного інституту статистики). І водночас, албанці дуже активно розвивають внутрішній туризм, а також приймають гостей із сусідніх, також не дуже багатих держав та регіонів – з Північної Македонії, з Косова тощо. 

Через це відпочинок в Албанії буде зовсім не схожим на, скажімо, єгипетський. Не йдеться про відокремлені готелі, у яких можна зустріти лише туристів та обслуговуючий персонал. Ні, ви будете жити серед місцевих та разом із місцевими (і, на думку автора, це пречудово, бо дає можливість відчути реальний дух країни).

Це означає також, що на вас не чекають захмарні ціни на фрукти чи їжу в ресторані – ціна буде та сама, як і для місцевих мешканців (нагадаю, не надто багатих).  Але також це означає, що вам не оминути побутових "нюансів" цієї країни, приміром, куп сміття на узбіччі, які у деяких місцях справді дратують.

Ви ще не передумали відпочивати у Албанії?

Тоді пішли далі;)

Куди їхати?

Чи ви вирішите довіритися турфірмі, яка обере готель, чи шукатимете житло самі (автор, до речі, переконаний, що албанський відпочинок треба організовувати виключно самостійно) – вам все одно доведеться вирішити, куди саме ви поїдете.

Албанія – це понад 400 км пляжів, але їх можна розділити на дві групи.

Північна частина країни – це Адріатичне море. Майже всі пляжі тут піщані, а вода, відповідно, мутніша. Поруч із узбережжям – низина, де розташовані туристичні міста, найбільше та найвідоміше з яких – Дуррес. Тож тут буде більше розваг та більше людей на пляжі.

Південна частина, за перевалом Ллогара (1025м) – це Іонічне море. 

Тут до самого моря підходять доволі високі гори (піки вищі за 2000м), тож берег – скелястий та гальковий.  Але як наслідок, море тут набагато чистіше, краєвиди – захоплюючі, та й народу менше, бо не всі хочуть їхати так далеко, та ще й через перевал. Великих міст тут немає, найбільше містечко – Саранда, але уваги вартують чимало невеличких сіл уздовж скелястого берега – Дермі, Хімара, Борш, Лукова, Ксаміль.

Це – так звана "Албанська Рив’єра", і автор цих рядків, звісно ж, рекомендує віддати перевагу саме їй.

І, нарешті, на стику Адріатики та Іоніки є велике (за албанськими мірками) курортне місто Вльора із 120+ тисячами мешканців. Тут пляжі переважно галькові, море чистіше за те, що в Дурресі, але йому далеко до кришталево чистих Іонічних пляжів.

Хай який вибір ви зробите, майте на увазі: звичних міжнародних назв готелів ви тут не знайдете. Албанія – це єдина держава європейського Середземномор’я, куди не вийшла жодна велика європейська готельна мережа.

 
Фото Google streetview

5 років тому в столиці планували відкрити перший Sofitel, але щось не склалося, і майже добудована величезна споруда, схожа на гігантський палац, так і стоїть порожньою неподалік від аеропорту Тірани.

Це означає, що в Албанії не вийде орієнтуватися на відомі бренди, що гарантують певний рівень якості. Це країна маленьких готелів, готельчиків та апартаментів. Тому треба – уважно читати відгуки у сервісах онлайн-бронювання, на кшталт Booking та AirBnB, бо, як вже йшлося вище, через дешевизну відпочинку можуть бути різні нюанси. Хоча можна їхати і без броні та шукати житло на місці. Об’яв на будинках по узбережжю більше ніж досить.

Нагадаю: автор цих рядків однозначно голосує за південь, Албанську рив’єру. Але цей вибір має слабку сторону, назва якої – логістика.

Транспортна проблема

Перше питання – як дістатися Албанії.

З цим відносно просто. Наразі у країні є лише один міжнародний аеропорт. Він розташований неподалік від столиці, Тірани, тобто у північній  частині країни.

 (Уряд вже кілька років обіцяє почати будівництво нового аеропорту біля Вльори, що полегшило би доступ туристів на південь Албанії, але через пандемію цей процес знову заморозили. У "докоронні" часи була можливість прилетіти до Греції, приміром, на Корфу, і переправитися в Албанію поромом – але пором скасований, та й для українських туристів шлях до Греції закритий.)

З України до Тірани літають щонайменше три авіакомпанії: SkyUp (з Борисполя), МАУ (з Борисполя та Запоріжжя) та Jonika (з Жулян). SkyUp здійснює регулярні рейси, тож квитки можна придбати на сайті авіакомпанії. Решта рейсів – це чартери, викуплені туристичними операторами, і авіакомпанія до їхнього продажу відношення не має. Але не біда - турфірми можуть продати вам авіаквитки без турпакету, або ж пакет квиток+трансфер (що також може бути зручно).

МАУ пише на сайті, що її албанські чартери викуплені туркомпанією TPG, Jonika таку інформацію не декларує, але квитки на її рейси продають відразу кілька турфірм. Є також спеціалізовані сайти з продажу квитків на чартери. І там, до слова, можна знайти, дуже непогані цінові пропозиції.

Але долетіти до Тірани – це лише початок подорожі. Особливо якщо ви вирішили їхати на справді чисте море – тобто на південь.

Логістика в Албанії – традиційна проблема. А у часи "корони" вона майже відсутня.

Залізниця у цій країні не функціональна та повільна. Автобуси під час епідемії часто змінюють графік і їх мало. Навіть місцеві не завжди можуть підказати, яким є розклад.

Словом, якщо ви зібралися їхати на південь, то є сенс летіти до Тірани і брати автомобіль на прокат в аеропорту, або ж замовляти трансфер туркомпанії до одного з великих міст (Вльора чи Саранда), а звідти брати таксі. Добре, що таксі у цій країні недорогі, особливо, якщо вміти домовлятися.

Чи можливо доїхати сюди автомобілем з України?  Теоретично – так, але на практиці це малореально.

Від Києва до албанського кордону потрібно майже 24 години ходу. Додаємо сюди перетин 4 кордонів (з Угорщиною, Сербією, Північною Македонією і Албанією), із перспективою застрягнути на угорському ледь не на добу через хронічні черги, які там часто виникають. Додаємо кілька перевалів дорогою. І, наостанок, не можна забувати, що правила перетину кордонів постійно змінюються. То чи не виявиться на дату повернення, що якась із цих держав закрила кордони для українців?

"Назад у 90-ті" або Реалії та міфи Албанії

Наостанок – трохи суб’єктивних вражень та спостережень про Албанію.

Не лише у автора цих рядків, а й у низки друзів та колег у цій країні з’являлося враження "чи не потрапив я у 90-ті роки" :) Приклади, наведені нижче, пояснять, про що йдеться.

Дороги та транспорт

Мережі автобанів у Албанії немає, та й загалом дороги "не ах". На щастя, тут немає також української проблеми "ямок" (принаймні, на приморських трасах, де панує середземноморський клімат), але майже усі дороги дуже неширокі.

Тротуари часто відсутні, у туристичних місцях люди йдуть дорогою і водії на це зважають, тому швидкості – невисокі.

В горах – тим більше не розженешся. Перевали – складні. Дорога петляє і втомлює – тунелів та мостів на ній майже немає.

Поза трасами дороги перетворюються у "напрямки". Навіть у курортних зонах часто йдеться про кам’янисту "ґрунтовку", яка клаптиками то там, то сям залита бетоном перед тими готелями, які можуть собі це дозволити.

Цікаво було побачити транспорт на сільських і не лише дорогах – поряд із новесенькими "мерсами" (до цієї марки у албанців чомусь особливе ставлення) зустрічалися машини 30-50-річної давнини, або  триколісне кустарне "щось", перероблене з мотоциклів.

Гроші

У країні вільно ходить не лише місцева валюта (албанські леки), але й долари та євро.

Купюри євро (але не монети) беруть майже в усіх магазинах, і курс при цьому не грабіжницький, а цілком пристойний. Здачу дадуть у леках. Хоча можна поміняти гроші і в банках чи обмінках (там, де вони є), туристам також часом радять міняти у "мінял" на заправках. Так-так, міняли з барсетками, ще один "флешбек у 90-ті" для тих, хто пам’ятає ті часи.

Важливо: не сподівайтеся на те, що будете платити банківською карткою. У більшості ресторанів, та й магазинів Рів'єри терміналів немає, або ж вони можуть бути відключені. Банкомати далеко не на кожному кроці (хоча вони зустрічаються), і там обов’язково буде комісія. Тому краще брати з дому євро готівкою.

Пляжі

За спостереженнями, переважна більшість пляжів є безкоштовними. Хоча, звісно, у зоні, заставленій лежаками, вас попросять не зупинятися, окрім як на орендованих лежаках. Вартість оренди – цілком притомна (знову ж таки, за європейськими мірками).

Чи багато людей на пляжі? У Вльорі чи Дурресі може бути багато, але на Рив’єрі – точно ні.

Пляж між Хімарою і Джалі
Пляж між Хімарою і Джалі

За умовними мірками Одеси навіть міські пляжі тут є пустими. А якщо ви любите трекінг, то можете відійти кілька кілометрів від міста і знайти неймовірно красиві  дикі пляжі, де буде всього пару людей.

Але треба бути готовим до неприємної деталі, у якій Албанія "дасть фору" й Україні. Це – проблема сміття. На жаль, то там, то тут навіть поруч із фантастичними віддаленими пляжами на Рив’єрі можна натрапити на стихійний смітник. Чесно – дратує. І місцеві цим, схоже, не переймаються.

Втім у морі цього сміття чомусь (на щастя) не було помітно. Та й ті, хто не виходитимуть за межі свого курортного містечка, мають шанс оминути цю проблему - там зазвичай добре прибирають.

Люди та безпека

Є одна річ, на яку "поворот у 90-ті" не поширюється. Це – питання безпеки.

І за відчуттями, і за запевненнями місцевих, і за розповідями інших відпочивальників, Албанія – дуже безпечна, некримінальна країна. Принаймні, у туристичних районах. Те, що місцеві лишають транспорт без нагляду, є доброю ілюстрацією цього.

Також відчувається прагнення, бажання місцевих допомогти та підказати, якщо ви просите про допомогу. Ви точно побачите усмішку на обличчі людини, з якою будете говорити, і це насправді – дуже важливо. Відгуки на сервісах бронювання також підтверджують, що знімаючи апартаменти в Албанії, можна розраховувати на душевний прийом.

А от з англійською у місцевого населення – не дуже, і до цього треба бути готовим. А ще – до того, що на Рив’єрі рідною мовою для вашого співрозмовника буде на албанська, а грецька. Більшість сіл тут майже повністю населені етнічними греками.

Поїздка до Греції?

Часом питають, чи можна туристу потрапити з Албанії до Греції – чи то суходолом, чи то на острів Корфу. Проста відповідь: ні. Пороми до Корфу, як повідомляють поки скасовані, але головне не це. Навіть якщо їхня робота відновиться, то без спец.статусу (як-то посвідки на проживання в ЄС), вам не дозволять навіть сісти на пором. А якщо й пропустять албанці – то зупинять греки. Перспектива застрягнути у "накопичувачі" в одному з портів Корфу не варта такої спроби. Так само закритий для туристів сухопутний шлях до Греції.

Краще поїдьте "до греків" - на руїни однієї з численних фортець та монастирів над Рив’єрою, поблукайте вуличками тамтешніх сіл.

 
Грецька школа у Хімарі, Албанія

Не пляжні розваги

До слова, поширений міф, що Албанія – це мусульманська держава, на кшталт як мінімум Туреччини. Це не так.

Дійсно, у країні є частка мусульман, хоча кількість мечетей дещо менша за кількість церков, якщо сумувати православні та католицькі. Але загалом Албанія – дуже агностична, чи навіть атеїстична держава. Певно, дається взнаки майже пів сторіччя соціалізму та правління сталініста Енвера Ходжи, від якого лишилася радянська архітектура у Тірані та мережа із 173 тисяч бетонних дотів (бункерів) по всій країні, у тому числі поблизу мальовничих  пляжів. І це – ще одна візитівка Албанії.

Читайте также
Греческие уроки: как избежать депортации при поездках в ЕС в эпоху коронавируса

А от у столицю їхати точно не треба – хіба якщо розклад літаків не лишає іншого варіанту.

Втім, в Албанії все одно є чим зайнятися поза межами пляжів, варіанти на свій смак ви знайдете і без цієї статті.

А ще є добра новина для тих, хто любить риболовлю – в Албанії вона не потребує ліцензії, і можна розважатися зі скель  обабіч пляжів. За досвідом – клює на магазинних креветок, равликів, шматочки щойно зловленої риби або на ковбасу ;)

Що із Covid-19?

Албанія не вимагає від українських туристів нічого – ані довідок, ані тестів, ані ізоляції. На в'їзді ви заповните анкету, яку у вас, швидше за все, ніхто і не спитає.

А от по поверненню до України, швидше за все, доведеться піти на 2-тижневу ізоляцію або здати тест. Так, на минулому тижні МОЗ змінив методику та переніс Албанію у "зелену зону", але це було радше випадковим та помилковим рішенням, оскільки вже у минулий четвер албанці перевищили і нові показники у 55 активних хворих на 100 тис. населення. Відтоді цей показник щоденно зростає і зараз вже майже досяг 58. Тому вже під час наступного перегляду Албанія практично гарантовано знову "почервоніє" (до слова, так само червоною знову має стати Болгарія, де зараз почався справжній вибух захворюваності - там індикативний показник перевищив 62).

Одна з причин зростання – те, що карантин в Албанії ще більш "паперовий", ніж у нас.

Певно, єдине місце в країні, де масковий режим реально працює та дотримується – це аеропорт. У курортних містах маска на перехожому викличе як мінімум подив. Лише у поодиноких магазинах у масках ходять продавці, але не відвідувачі.

І єдине, що охороняє туристів на Рив’єрі – це природна соціальна дистанція. Людей тут часом так мало, що відпочинок іноді схожий на самоізоляцію. Тож якщо ви шукаєте саме такого відпочинку, то у сезоні-2020 Албанія для вас буде правильним вибором.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"

Хімара-Тірана-Київ

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.
powered by lun.ua