Президент Польщі Анджей Дуда офіційно розпочав свою другу каденцію.

Це означає, що Польща вийшла із півторарічного виборчого марафону – наступні планові вибори у сусідній країні відбудуться аж у 2023 році.

Разом із тим другий президентський термін Дуди обіцяє бути явно складнішим, аніж перший.

Президентські вибори розкололи суспільство, і тепер Дуді буде дуже складно позиціювати себе як президента усіх поляків.

Водночас завершення виборчого циклу дає шанс на налагодження відносин між Польщею та Україною. Проте поки незрозуміло, чи готові Київ і Варшава скористатися цим шансом.

6 тисяч скарг

Другий тур президентських виборів у Республіці Польща, який відбувся 12 липня 2020 року, розколов польське суспільство.

Підрахунок результатів голосування проходив до останньої хвилини, зберігаючи інтригу, адже незначний розрив між кандидатами не давав підстав назвати переможця до офіційного їх оприлюднення.

А як тільки Державна виборча комісія (ДВК) Польщі опублікувала в Журналі законів оголошення про результати другого туру голосування та результати виборів, багато людей вирішили їх оскаржити до Верховного суду (ВС) Польщі.

Для визнання або невизнання президентських виборів дійсними ВС мав час до 3 серпня.

До Верховного суду було доставлено близько 6 тисяч виборчих оскаржень. І це насправді чимала кількість.

Для порівняння: після президентських виборів 2015 року, на яких Анджей Дуда переміг Броніслава Коморовського у другому турі, до ВС було подано лише 58 скарг.

Польша, расколотая надвое: как изменили страну президентские выборы

Цьогорічні оскарження були зроблені здебільшого поляками, які проживають за кордоном — у Лондоні, Манчестері та Стокгольмі. У першому турі виборці, які подали їх, голосували на закордонних виборчих дільницях, а у другому турі збиралися зробити це у Польщі, однак не отримали жодних посвідчень, які б дозволяли їм голосувати в будь-якому місці проживання.

Мало місце і оскарження від Виборчого комітету Рафала Тшасковського, в якому, зокрема, стверджувалося, що вибори проходили в неконституційний термін.

А все ж у неділю, 2 серпня, ВС завершив розгляд 5847 оскаржень виборів, в результаті чого 93 з них були виправдані.

Однак, на думку суду, виявлені порушення не вплинули на результати виборів. Своєю чергою, на думку суду, визнання виборів 10 травня такими, що не відбулися, і перенесення голосування на червень дозволило вийти з глухого кута, викликаного епідемією коронавірусу.

Бойкот присяги

Розкол суспільства став особливо помітним під час складення Анджеєм Дудою президентської присяги.

Інавгураційна процедура відбулася 6 серпня о 10 годині ранку за місцевим часом під час сесії Національних зборів Польщі — об’єднаних палат Сейму та Сенату.

Зазвичай на церемонію присяги президента запрошують колишніх президентів, прем’єр-міністрів і членів дипломатичного корпусу.

Втім, не всі із запланованих запрошених осіб були присутні. Не прийшли на присягу колишні президенти Лех Валенса і Броніслав Коморовський, експрем’єри Дональд Туск, Ева Копач, Лешек Міллер та Влодзімеж Цімошевич, були відсутні й колишні міністри закордонних справ Радослав Сікорський та Гжегож Схетина.

Не взяв участі у церемонії, власне, й мер польської столиці та головний суперник Дуди на президентських виборах — Рафал Тшасковський.

Від присутності на присязі відмовились і низка депутатів Сейму та Сенату. "Ми не можемо бути присутні з поваги до людей, права яких систематично обмежуються під час вашого президентства", — пояснили свою відсутність декілька депутатів Сейму від Партії зелених, наголосивши, що президент Дуда "під час своєї політичної кампанії дегуманізував людей, нацьковуючи одних на других".

Частина депутатів, які все ж вирішили бути присутніми на присязі, вчинила інший демарш.

Депутати від "Лівиці" демонстративно прийшли на урочисте засідання у масках райдужного кольору – натякаючи на дискримінаційну риторику нинішньої влади і Анджея Дуди зокрема. 

Варто зазначити, що подібні бойкоти траплялися й раніше, проте в незрівнянно менших масштабах.

Польша, расколотая надвое: как изменили страну президентские выборы

Головним негативним фактором, який впадає у вічі, є розкол Польщі та її громадян. Критики звинувачують уряд у дедалі більшому поглибленні соціальних суперечностей, перш за все через напади на меншини, такі як євреї і ЛГБТ-спільнота, а також руйнування демократичних норм.

Причому ці напади не зменшилися після завершення виборів. Зокрема, днями заступник міністра з уряду Польщі запропонував називати всю країну "зоною, вільною від ЛГБТ" після того, як Єврокомісія відмовилася фінансувати проєкти польських міст, які приймали такі резолюції.

Також у польському уряді всерйоз обговорюють вихід країни зі Стамбульської конвенції щодо запобігання насильству проти жінок.

Родина, гідність і безпека

"Сім’я є фундаментом, тому що вона створює та формує суспільство, економіку і культуру. Сім’я — це наше найбільше надбання. Ми повинні зробити все можливе, щоб захистити сім’ю та подбати про умови її розвитку", — у своєму виступі Анджей Дуда наголосив на високому значенні родини у польському суспільному житті.

Тим самим він відповів на заяви критиків про посилення консервативного курсу у внутрішній політиці.

Про цей ухил свідчить і анонсоване продовження курсу на боротьбу проти викривлення інформації про польську історію. "Польща — країна чудових людей. Гостинна, відкрита і красива. З великою історією, якою ми пишаємось. Ми точно захистимо цю правду про Польщу та поляків. Це наш обов’язок. Це обов’язок президента Республіки Польща!"

Новообраний президент, повторюючи пріоритети, на яких наголошував у рамках виборчої кампанії, згадав про сім’ю, безпеку (тут він наголосив на продовольчій, енергетичній та медичній безпеці), роботу (він згадав про великі інвестиції, Центральний комунікаційний порт, судноплавний канал на Віслинській косі) та гідність — як ключові питання своєї другої каденції.

Одним із важливих й актуальних меседжів Дуди було питання безпеки, включаючи військову та енергетичну.

Важливо, що у безпековій сфері він згадав і Україну.

Зокрема, Дуда підкреслив, що у 2022 році, коли Польща головуватиме в ОБСЄ, буде можливість "просувати ідею, за яку ми послідовно виступаємо на міжнародній арені. Ця ідея — мир через право".

"Мир через міжнародне право — важливе завдання для майбутнього, яке ніколи не завершиться. Це важливе завдання, яке полягає у відновленні повного суверенітету та територіальної цілісності також для нашого сусіда — України", — пояснив він.

Напіввідкрите вікно для України

Чим стане друга президентська каденція Анджея Дуди для українсько-польських відносин?

Щонайменше, завершення виборчого циклу дозволить країнам повернутися до вирішення нагальних питань в економічній та безпековій співпраці.

Доброю новиною для цього є той факт, що теми, що є потенційно небезпечними для відносин двох країн, на останніх виборах були фактично проігноровані.

Також нинішнє посилення консервативного курсу у внутрішній політиці Польщі не торкається її української діаспори та працівників. Усе це дає підстави сподіватися на поступ у відносинах.

Тим більше, що хоча Дуда не називав відвідання України серед своїх перших візитів, такий візит цілком реальний, навіть найближчим часом.

Запланований на весну візит польського президента в Україну було перенесено через коронавірус, і у Варшаві готові говорити про новий, бажано – до українських місцевих виборів.

Це — шанс на заповнення українсько-польського порядку денного конкретними питаннями, в яких зацікавлені обидві сторони.

Нещодавній візит до Польщі голови українського МЗС Дмитра Кулеби показав, що Варшава готова відновити активність на українському напрямку.

Тож є всі підстави говорити, що у відносинах Києва і Варшави може відкритися нове вікно можливостей.

Єдине, на що досі немає відповіді – чи готова Україна та її керівництво до такого поступу?

Зокрема, офіційний Київ так і не дав відповідь на запрошення для Володимира Зеленського на святкування 100-річчя Варшавської битви, ювілей якої відбудеться наступного тижня.

Також досі немає ясності з кандидатурою нового посла України у Польщі – а це один із ключових учасників українсько-польського діалогу, від ефективності якого залежатиме, чи зможе Київ скористатися нинішнім вікном можливостей.

Автори:

Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук, провідний фахівець Дипломатичної академії України ім. Геннадія Удовенка,

Юрій Панченко, редактор "Європейської правди"