Макрон-ефект: як скандальні заяви президента Франції примирили НАТО і Трампа

Середа, 4 грудня 2019, 10:15 — , , Лондон, Європейська правда
Фото: nationalpost.com

"Чутки про мою смерть дещо перебільшені" – пожартував свого часу американський письменник Марк Твен, коли журналісти у США повідомили про його важку хворобу і, можливо, загибель. Тоді письменник саме перебував у Лондоні.

За іронією долі, зараз саме у Лондоні так само були спростовані чутки чи то заяви про "смерть мозку" Північноатлантичного альянсу.

Скандальні висловлювання президента Франції, який поставив під сумнів життєздатність та єдність НАТО, мали зворотній ефект. У відповідь Альянс отримав такий потужний заряд підтримки, якого не мав давно. А головне – те, що критичні заяви від Еммануеля Макрона змінили публічне ставлення до НАТО... з боку президента США. 

Дональд Трамп, який, як вважають, недолюблює французького колегу, перетворився із затятого критика Альянсу на його безкомпромісного прибічника.

Не знайшла підтримки союзників також позиція Макрона щодо відсутності загроз для НАТО з боку Росії – протягом дня постійно лунали заяви, що Альянс, всупереч пропозиції президента Франції, не має забувати про "російський виклик".

Та й сам Макрон, хоч і не відмовився від своїх слів, але зменшив радикальність позиції.

Між тим на шляху до єдності країн-членів постала нова проблема: шантаж з боку президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана. Він почав блокувати рішення організації, діючи схожим чином до того, як це робить Угорщина щодо України.

Альянс воскрес

Ця історія розпочалася майже місяць тому. На початку листопада журнал The Economist опублікував інтерв’ю президента Франції про те, що Північноатлантичний альянс переживає "смерть мозку", в тому числі через брак координації між Європою і США. Він звинуватив Сполучені Штати у втраті зацікавленості в європейських союзниках та заявив, що НАТО перестає діяти у звичних обрисах.

"Ми повинні переглянути реальність, що таке НАТО", – додав Макрон.

Слова французького лідера про "смерть мозку НАТО" стали крилатими, хоча й викликали одностайне засудження з боку інших європейських держав та керівників Альянсу.

Читайте також
У Лондоні стартує дводенна зустріч лідерів НАТО: говоритимуть і про Україну

Ще тоді, на початку листопада, Макрон не приховував, що робить цю заяву з розрахунком продовжити дискусію на грудневій зустрічі лідерів Альянсу.

Нагадувати колегам про цей намір президентові Франції зайвий раз не довелося.

У публічних виступах лідерів держав-членів НАТО та у дискусіях за їхньої участі тема "смерті мозку" стала однією з основних. Європейські колеги Макрона доводили, що той не мав підстав для таких заяв, бо Альянс нині – живий як ніколи.

"Це в 1990-х роках НАТО практично не існувало. Ви пригадаєте щось про НАТО із тих часів?.. А зараз Альянс доводить, що він живий, він змінюється, швидко реагує на загрози", – доводив у виступі на конференції NATO Engages президент Польщі Анджей Дуда.

При цьому ніхто не заперечував того факту, що в Альянсі є розбіжності.

"Ми би не змогли проіснувати як Альянс 70 років, не маючи суперечок", – нагадав прем’єр Канади Джастін Трюдо. "Я не погоджуюся із заявою про смерть мозку. Макрон, певно, зайшов далеко. Так, ми дійсно маємо розбіжності, але сутність демократичної організації – обговорювати ці розбіжності, коли вони з’являються", – погодився із ним прем’єр Нідерландів Марк Рютте.

Та всі ці заяви були загалом прогнозованими. Зрештою, європейські союзники, від Сходу до Заходу, ще у листопаді висловлювалися на підтримку Альянсу, та й від Трюдо не чекали іншого.

Головною інтригою була позиція США.

Трамп – не Макрон

Вашингтон донедавна утримувався від чітких заяв на цю тему, натомість лунали натяки на протилежне, як-то заява держсекретаря про те, що НАТО або зміниться, або застаріє. До того ж Трамп і сам був здавна відомий як критик Альянсу, а торік під час саміту в Брюсселі навіть погрожував виходом США з організації.

А отже, скандальні заяви Макрона, здавалося б, збігалися з його позицією.

Однак у вівторок Трампа немов підмінили. Із НАТО-скептика він умить перетворився на безкомпромісного прихильника Альянсу!

Вранці на зустрічі з Єнсом Столтенбергом Трамп повністю підтримав генсека Альянсу та оголосив: французи роблять щось погане, а заява Макрона про "смерть мозку" є дуже небезпечною.

На зустрічі із самим Макроном, яка відбулася у вівторок ввечері, він трохи збавив оберти критики (Трамп зазвичай критикує інших політиків, лише коли тих немає поруч), але підтримка Альянсу з його боку збереглася. Зміну своєї позиції президент США пояснив тим, що, мовляв, за цей час сам Альянс змінився. "НАТО робить фантастичні речі, і всі беруть у цьому участь... Три роки тому НАТО йшло у неправильному напрямку. Тепер же Альянс сильний і стає сильнішим", – розповідав Дональд Трамп перед телекамерами, сидячи поруч із Макроном.

Доречно згадати, що це – далеко не перша суперечка президентів США та Франції. Ці політики здавна, ще від першого року президентства Трампа, мають імідж антагоністів, що постійно розходяться у ключових питаннях.

Кліматична політика, міжнародна торгівля, дії США на Близькому Сході, ядерна програма Ірану, відносини з Китаєм, оподаткування американських айті-гігантів, а тепер ще й ставлення до НАТО – ось неповний перелік тем, у яких президенти США та Франції різко розходяться у позиціях, аж до публічного конфлікту.

Антагонізм цих лідерів вже є підставою для жартів у медіа.

Усі спроби їх примирення не дали результатів.

Курйозна деталь: якось Макрон привіз до США "дерево дружби", президенти разом посадили його на галявині поблизу Білого дому, але згодом рослина звідти зникла. Американська адміністрація визнала: дерево дружби Макрона і Трампа загинуло.

Жарти жартами, але є всі підстави припустити, що нелюбов Трампа до Макрона справді вплинула на зміну позиції президента США щодо НАТО.

Лишається тільки здогадуватися, чи було це від початку тактикою французького лідера, щоби відродити підтримку Альянсу Вашингтоном, але у результаті вийшло непогано.

Та й сам Макрон тепер каже, що свідомо робив занадто різкі, провокаційні заяви, розпалюючи емоції. "Моя заява спричинила певну реакцію, трохи струснула багатьох людей", – пояснив він.

Турецька блокада Альянсу

Варто відразу застерегти від надмірного оптимізму щодо єдності союзників.

На жаль, протистояння Франція-США було не єдиним у цій історії. Макрон, коли заявляв про "смерть мозку НАТО", критикував дії не лише американського колеги, але також турецького. 

Президент Франції обурювався через "неузгоджені агресивні дії в регіоні, де наші інтереси поставлені на карту", маючи на увазі вторгнення турецьких військ у Сирію. Також Макрон заявив про неприпустимість купівлі Туреччиною російських систем протиповітряної оборони С-400.

Турецького президента ці претензії зачепили: він відповів образою на образу, порадивши Макрону "...перевірити власну голову, перш ніж оголошувати смерть мозку НАТО".

Розбіжності загострилися за день до зустрічі в Лондоні, коли стало відомо, що Туреччина фактично ставить ультиматум союзникам. Ердоган прямо заявив, що заблокує будь-які рішення, якщо лідери країн не погодяться визнати терористичними організаціями тих, на кого вкаже Анкара.

Туреччина вимагає, щоби Альянс офіційно визнав терористами Робітничу партії Курдистану, її бойове крило "Загони народної самооборони" (YPG) та інші прокурдські організації, які діють на турецько-сирійському кордоні. Саме вони були основною ціллю військової операції Туреччини в Сирії у жовтні.

"Якщо наші друзі у НАТО не визнають терористичними організаціями тих, кого ми вважаємо терористичними організаціями, тоді вибачте, але ми будемо проти будь-якого кроку, який буде зроблено у Лондоні", – заявив Ердоган.

Дуже нагадує угорську тактику щодо України, чи не так?

Причому наслідки турецької блокади – ще суттєвіші.

Вимагаючи ухвалення рішення, якого не було на порядку денному Альянсу, Ердоган блокує усі рішення, які мали би бути ухвалені на найвищому рівні. 

Зокрема, лідери НАТО планують ухвалити у Лондоні рішення щодо нового плану захисту Польщі та країн Балтії від російської загрози. Деталі плану поки невідомі, але, очевидно, йдеться про військове посилення на додачу до бойових груп, які вже розміщені в цих країнах.

Це рішення – також під загрозою зриву.

Причому європейські політики поки що не готові виконувати вимоги Ердогана. Так, Макрон вже нагадав, що сирійські курди допомагали міжнародній коаліції перемогти терористів "Ісламської держави" – а тепер НАТО має визнати терористами їх самих?

Отже, турецька проблема стала головним викликом лондонської зустрічі. Поки що немає жодних ознак, що Ердоган відступить від своєї позиції. І так само небагато сподівань, що тиск союзників змусить турецького лідера відмовитися від закупівлі російських систем ППО "С-400".

Стримати державу-терориста

За конфліктами всередині Північноатлантичного альянсу уважно стежать не лише держави-союзники та їхні партнери на кшталт України.

Є держава, для якої заяви Макрона про "смерть мозку", жорсткі відповіді Ердогана, намір Туреччини блокувати рішення НАТО тощо – немов бальзам на душу. Звісно ж, йдеться про Росію, де не дуже приховують позитивні емоції. "Відмирання частин тіла НАТО нас не стосується, але ми спостерігаємо", – заявили з цього приводу в Кремлі.

Читайте також
За Путіна чи проти Трампа: що означають заяви Макрона про "Росію – не ворога НАТО"

Та особливу вагу для РФ мали нещодавні висловлювання Макрона, коли той вже почав поволі знижувати накал критики на адресу НАТО, але натомість заявив, що не вважає Росію противником Альянсу чи навіть спільною загрозою для його членів.

"Європейська правда" детально писала про ці твердження Макрона, їхні причини та можливі наслідки

І, на щастя, заяви, що пролунали у Лондоні, дають підстави для обережного оптимізму з цього приводу.

Жоден із лідерів держав-членів НАТО, що висловлювався перед початком лондонської зустрічі, не підтримав ідею про те, що Альянс має забути про російську загрозу. А от протилежні заяви лунали: попри потребу боротися із загрозою тероризму, стримування агресивної Росії лишається і має лишатися пріоритетом. 

І навіть Трамп, який кілька разів повторив, що він точно "зможе порозумітися з росіянами", все ж наголосив, що Альянс "має бути готовим" до стримування різних ймовірних противників, і Росія не є винятком.

А тому "російська політика" НАТО після зустрічі в Лондоні, напевно, не зазнає змін.

Хоча у разі, якщо Туреччина у підсумку заблокує посилення східного флангу Альянсу, у Москві все одно матимуть підставу відкоркувати пляшку шампанського. Вже не вперше державі-терористу, як назвав РФ український міністр Вадим Пристайко, можуть дуже допомогти суперечки серед її противників – держав-членів Альянсу.

Автори: 

Сергій Сидоренко, Юрій Онищенко,

"Європейська правда", Лондон

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua