https://www.eurointegration.com.ua/images/ep_for_fb.gif https://www.eurointegration.com.ua https://www.eurointegration.com.ua Президент поштою: як Польща хоче проводити вибори під час пандемії https://www.eurointegration.com.ua/articles/2020/04/8/7108478/ Статті для Європейської правди Wed, 08 Apr 2020 14:00:00 +0300 Польща йде до того, щоби стати єдиною європейською країною, яка не переносила вибори через пандемію. Які наслідки матиме такий крок? Попри гарячі суперечки і несприйняття цієї ідеї в суспільстві, Польща йде до того, щоби стати єдиною європейською країною, яка не переносить вибори через пандемію коронавірусу. Відмова від перенесення виборів практично гарантує чинному президенту Анджею Дуді переобрання на другий термін. Та для цього керівна партія "Право і справедливість" має здійснити безпрецедентні зміни виборчого законодавства. Зміни, які можуть поставити під сумнів легітимність самих виборів. Перенесення на тиждень Ввечері 6 квітня Сейм все ж ухвалив поправки до виборчого кодексу, який дав право спікеру нижньої палати парламенту змінити дату виборів, якщо в країні введений "режим епідемії" (який зараз діє в Польщі). При цьому нова дата виборів має вкладатися в межі, визначені конституцією. Але цей пункт - далеко не найважливіший. Набагато важливіше, що змінений виборчий кодекс тепер передбачає проведення виборів винятково шляхом заочного голосування - поштою. Таке "асорті" дозволяє "Праву і справедливості" провести вибори майже так, як і планувалося - у травні, але не 10-го. Ймовірно, президентські вибори перенесуть на 17 травня. Це одна з трьох дат у цьому місяці (3, 10, 17), на яку можна буде запланувати голосування, якщо в "ПіС" хочуть вкластися в конституційні рамки. Примітно, що раніше "ПіС" вже спробували запровадити процедуру заочного голосування в країні для обмеженої категорії виборців - пенсіонерів і людей, що перебувають на карантині, проте цей законопроєкт ветував Сенат. Сейм міг подолати сенатське вето повторним голосуванням - для цього було достатньо набрати просту більшість, однак у правлячій партії вирішили діяти інакше. Наявність можливості заочного голосування для виборців "зони ризику" не робила вибори безпечнішими для інших громадян, а тому у опозиції залишався аргумент на користь їх перенесення. Тому до Сейму був внесений - і успішно прийнятий - новий законопроєкт, який нівелює будь-яку можливість для докорів з боку опозиції про те, що на виборах "ПіС" піддасть виборців небезпеці. [BANNER1] Ухвалений Сеймом законопроєкт потрапить до Сенату, який матиме 30 днів на розгляд. Оскільки верхня палата контролюється опозицією, то є шанс, що Сенат скористається більшою (якщо не всієї) частиною доступного їм за законом часу. Після проєкт з великою ймовірністю повернеться до Сейму, який знову прийме цей закон, після чого він надійде на підпис президенту. Це створює певні складнощі - відповідно до цієї процедури, закон набуде чинності не раніше 7 травня, лише за кілька днів до запланованої дати виборів. Вибори за будь-яку ціну Нова ініціатива партії влади означає, що ідея про перенесення президентських виборів на якусь пізнішу дату (осінь-весну), вочевидь, відкинута остаточно. Про це свідчить відставка заступника прем'єра Польщі і міністра науки Ярослава Говіна - одного з небагатьох перших осіб владної коаліції, який підтримував ідею про перенесення виборів у зв'язку з пандемією. Говін заявив, що йому не вдалося дійти консенсусу з керівництвом "ПіС", а вибори, на його думку, не повинні відбутися в травні, тому він відмовився голосувати за правки до виборчого кодексу (і зрештою не голосував) і пішов у відставку. Зі схваленими партією влади правками опозиція рішуче не погодилася. Кандидат на посаду президента від найбільшої опозиційної партії Малгожата Кідава-Блонська заявила, що "ПіС" "здійснює державний переворот". Конституціоналіст Ришард Пьотровський взагалі каже, що "в розумінні конституції це будуть не вибори". [L] Однак у "ПіС" вважають інакше, заявляючи, що країна перебуває у надзвичайній ситуації, що вимагає вжиття відповідних заходів. Точніше, такою є офіційна позиція партії. Багато партійців неофіційно критично коментують цей законопроєкт, заявляючи, що він є особистою ініціативою глави "ПіС" Ярослава Качинського. Поспіх з проведенням виборів пояснюється соціологією. У разі проведення виборів в травні - в ситуації, коли опозиція де-факто не має змоги проводити виборчу кампанію, на відміну від чинного президента, - 65% виборців готові проголосувати за Дуду. У разі перенесення виборів рівень підтримки чинного президента падає до 44%. А з урахуванням болісної рецесії економіки внаслідок епідемії цей результат може виявитися ще нижчим, що ставить під сумнів майже гарантовану перемогу Анджея Дуди. Показово, що наступного тижня "ПіС" планує розглянути в Сеймі ще кілька вкрай скандальних законопроєктів: про повну заборону абортів, про дозвіл брати участь у полюванні неповнолітнім, а також про реституцію майна осіб, які загинули під час Голокосту. Ці ініціативи, які вкрай суперечливо сприймають у польському суспільстві, мають відволікти на себе частину уваги від змін до виборчого кодексу. Виклик для пошти У ситуації, коли від польської опозиції мало що залежить, найбільш проблемним місцем плану "ПіС" є здатність пошти обробити таку кількість листів. Хоча в керівництві поштової служби кажуть, що вони вже готуються до проведення цієї операції, проте, за їхніми ж даними, в момент пікового навантаження пошта Польщі зуміла обслужити 650 тис. посилок за день. Зараз же їй доведеться обслужити близько 30 млн виборчих пакетів (14 млн адрес), які треба доставити у термін від семи днів до моменту голосування. До речі, на час підготовки до виборів пошта Польщі буде змушена припинити надавати інші послуги. Доставка буде спрощена, листоноші розноситимуть пакети по поштових скриньках, а не вручатимуть особисто в руки виборцям. [BANNER2] Власне голосування відбуватиметься з 6:00 до 20:00 в день виборів. Виборці повинні будуть покласти конверт зі своїми виборчими бюлетенями до спеціальної поштової скриньки за місцем, де вони внесені до списку виборців. Вони зможуть зробити це особисто або за допомогою іншої людини. При цьому в уряді усвідомлюють, що вибори можуть бути відкладені у зв'язку з об'єктивними зовнішніми обставинами, а саме - епідемією коронавірусу. Міністр розвитку Ядвіга Емілевич перед прийняттям проєкту про заочне голосування говорила, що якщо до моменту виборів в країні будуть десятки тисяч хворих на COVID-19, то вибори не відбудуться, бо ніхто "при здоровому глузді" не візьме на себе таку відповідальність, а саме ухвалення закону просто дозволяє "ПіС" не порушувати конституцію. За словами прем'єра Матеуша Моравецького, пік епідемії в Польщі очікується у травні-червні. Президентські вибори припадають саме на цей період. Тоді відкритим залишається питання, як багато людей захворіють на той час і яка кількість інфікованих спонукає уряд запровадити надзвичайний стан в країні і тим самим відкласти вибори. Автор: Владислав Сердюк, політолог, експерт Фонду громадської дипломатії, журналіст Liga.net https://www.eurointegration.com.ua/articles/2020/04/8/7108478/ Як ЄС забезпечує роботу вантажного транспорту за доби пандемії https://www.eurointegration.com.ua/experts/2020/04/8/7108506/ Експертна думка Мінінфраструктури Wed, 08 Apr 2020 13:44:00 +0300 Єврокомісія затвердила нові правила "карантинного" перевезення вантажів у межах ЄС та до країн-сусідів. І Україні варто активно долучитися до їх впровадження. Пандемія стала викликом для роботи транспорту. Але одночасно - показала його критичну важливість. Адже для економіки важливо підтримувати ланцюжки поставок. А тому стабільність автомобільного, залізничного, повітряного та водного перевезення вантажів мають вирішальне значення для ефективного реагування на економічну кризу. Це чудово розуміють у ЄС - а тому не затягували із практичними кроками. Європейська комісія затвердила нові практичні поради щодо того, як забезпечити перевезення вантажів у межах ЄС та до країн-сусідів протягом карантину. Для збільшення натисніть на зображення "Рекомендації покликані захистити ланцюги поставок ЄС у цих складних обставинах та забезпечити можливість як для вантажів, так і для працівників транспорту їздити туди, де вони потрібні, без зволікань. Колективний та скоординований підхід до транскордонного транспорту важливіший сьогодні, ніж будь-коли раніше", - зазначає з цього приводу єврокомісар з питань транспорту Адіна Велян. Нові норми безумовно вплинуть і на українські міжнародні перевезення. Адже всі ці рекомендації повинні також застосовуватися до громадян третіх країн, якщо вони є важливими для забезпечення вільного переміщення вантажів у межах ЄС, а також до країн-сусідів Євросоюзу. Для продовження постачання товарів на всій території ЄС від держав вимагається негайно призначити відповідні пункти перетину кордону в Транс’європейській транспортній мережі TEN-T (до якої включена Україна) як зелені смуги перетину кордону. "Зелені смуги спеціально розроблені для захисту транспортних працівників на передовій цієї кризи. Цей набір рекомендацій полегшить їх і без того напружену місію, і принесе більше безпеки та передбачуваності їх роботі", - пояснює єврокомісар Велян. Такі смуги мають бути відкриті для всіх вантажних транспортних засобів. Перетин кордону, включаючи будь-які перевірки та обстеження стану здоров'я, має тривати не більше 15 хвилин. Для цього всі процедури мають бути спрощені до мінімально необхідного рівня. Зокрема, перевірки здійснюються без водіїв, які можуть залишати свої транспортні засоби для обстеження стану здоров’я. Від водіїв вантажівок вимагається подавати лише паспорт та посвідчення водія, а за потреби лист роботодавця (електронне подання документів має бути дозволене). В ЄС додатково уточнюють: жоден вантажний транспортний засіб чи водій не мають зазнавати дискримінації, незалежно від країни походження та призначення, громадянства водія або реєстрації транспортного засобу. Зважаючи на ситуацію, що склалася, держави-члени ЄС також закликають тимчасово призупинити всі обмеження дорожнього руху, що діють на їхній території, такі як вихідні, нічні та галузеві заборони. Останнє важливе для України, адже цей аргумент може бути використаний Києвом для переговорів з країнами, з якими ми маємо дефіцит дозволів на вантажні перевезення, такими як Польща. [BANNER1] В Єврокомісії наголошують: країни мають облаштувати визначені маршрути необхідною інфраструктурою, яка забезпечить мінімальні перерви для відпочинку. Окрім зелених смуг, держави ЄС повинні забезпечити функціонування принаймні одного аеропорту для міжнародних рейсів з надання допомоги, повернення громадян та переміщення вантажів. Втім, транспорт - це ще й працівники, які забезпечують функціонування всієї інфраструктури. Єврокомісія рекомендує державам вжити заходів для забезпечення вільного руху всіх працівників, які беруть участь у міжнародному вантажному сполученні, незалежно від виду транспорту. Зокрема, країни мають скасувати обмеження на поїздки та обов'язковий карантин для транспортних працівників, які не виявляють симптомів. Наприклад, органи влади не повинні вимагати, щоб транспортні працівники мали медичні довідки для підтвердження свого здоров'я. Для забезпечення безпеки транспортних працівників необхідні також посилені гігієнічні та експлуатаційні заходи в аеропортах, портах, залізничних станціях та інших вузлах наземного транспорту. Міжнародно визнані свідоцтва про професійну компетентність слід вважати достатніми для підтвердження роботи працівника у міжнародному транспорті. При цьому за відсутності таких сертифікатів (а вони наявні не у всіх міжнародних водіїв) слід прийняти лист, підписаний роботодавцем. [BANNER2] Ухваливши нові правила, Єврокомісія вже розпочала їх впровадження. Після відеоконференції між міністрами транспорту ЄС було створено мережу національних контактних пунктів та платформу для надання інформації про національні транспортні заходи, вжиті державами у відповідь на коронавірус. Саме вони й мають підтримувати ефективне функціонування зелених смуг на прикордонних переходах. Україні ж пропонується тісно співпрацювати з цією мережею для забезпечення вантажопотоку в режимі експорту, імпорту та транзиту. Останнє - в наших національних інтересах. Нам варто взяти найактивнішу участь у створенні зелених смуг та забезпеченні їх ефективного функціонування. Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора https://www.eurointegration.com.ua/experts/2020/04/8/7108506/ Уряд, що допомагає коронавірусу: чому Греції вдалося зупинити епідемію, а Іспанії – ні https://www.eurointegration.com.ua/articles/2020/04/8/7108454/ Статті Такіс Паппас Wed, 08 Apr 2020 09:19:00 +0300 Чому дві середземноморські країни, де люди однаково люблять сонце та посиденьки в барах, мали геть різний розвиток епідемії? Коли в Європі спалахнула пандемія коронавірусу, жоден з європейських урядів не мав розуміння, як діяти, тому кожен намагався здолати її по-своєму. Дехто впорався із завданням краще, інші - навпаки. Є три ключових фактори, які визначали ступінь цієї успішності. Перше - це рішучість та ефективність керівництва держави. Друге - це спроможність держав та їхніх систем охорони здоров’я у часи кризи. Третє - це готовність суспільства дотримуватися правил, встановлених за надзвичайної ситуації. Але найбільш наочним є порівняння дій різних країн. Наприклад, Іспанії та Греції. На 5 квітня в Іспанії було близько 130 000 підтверджених випадків зараження коронавірусом та близько 12 000 смертей, а в Греції - близько 1700 підтверджених випадків і 68 смертей. Виникає питання: чому дві середземноморські країни, де люди однаково люблять сонце, посиденьки в барах та соціальні контакти, країни, що мали перед собою урок Італії, отримали геть різний розвиток епідемії? Відповідь проста до неможливого: причиною є відмінність їхніх урядів! Такого висновку дійшов політолог Такіс Паппас, що працює в університеті Гельсінкі. "Європейська правда" з дозволу автора публікує переклад його статті українською. Швидкість має значення Італія стала першою країною в Європі, яка потрапила під удар катастрофічної епідемії, а її досвід став уроком, який мав би навчити інші уряди. Однак уряд Іспанії цього не зрозумів. Як наслідок, ця країна нині має навіть гіршу статистику та вищі показники смертності, ніж Італія (де зростання вже припинилося). Чому Греції вдається краще боротися з пандемією (принаймні поки що)? [BANNER1] Звичайно, допомагає те, що Греція - на відміну від Іспанії чи Італії - унітарна, централізована держава, що сприяє швидкому виконанню урядових рішень на регіональному та місцевому рівнях. Але це може лише частково пояснити відмінність перебігу епідемії. Згадаймо, як розвивалися події в Італії, що створили фон для дій урядів інших держав Європи. Коронавірус у Італії був офіційно підтверджений 31 січня - у китайської пари, що прибула з Уханя. За три тижні з’явилися підтвердження великої кількості заражень у північних регіонах Ломбардії та Венето, а 22 лютого стало відомо про першу смерть від коронавірусу. З цього моменту кількість загиблих в Італії почала стрімко зростати. 5 березня, коли кількість померлих перевищила 100 осіб (а кількість хворих досягла 3000), уряд закрив усі школи та університети. Від 8 березня, коли підтверджені випадки наблизилися до 6000, прем'єр-міністр Джузеппе Конте закрив на карантин усю Ломбардію та інші північні провінції, що на той час було найрадикальнішим кроком у боротьбі з вірусом будь-де за межами Китаю. 10 березня карантин розширили на всю Італію. Таким чином, від першого підтвердженого випадку захворювання минуло 38 днів (і 16 днів від першої смерті), перш ніж Рим схвалив загальнодержавний "локаут". Італія стала першою країною в Європі, де зважилися на цей крок - але, на жаль, було вже пізно. 19 березня вона перетворилася на країну з найбільшою кількістю підтверджених смертей у світі. Отже, головним уроком, який дав досвід Італії, було те, що урядам в інших місцях потрібно реагувати швидко та вживати найагресивніших заходів, щоб стримати пандемію. Але реакція урядів Іспанії та Греції на цей досвід виявилася разюче відмінною - так само, як і її наслідки для цих двох країн. Перш ніж прочитати про те, чому так сталося, погляньте на порівняльну таблиця щодо реакції Італії, Іспанії та Греції на спалах коронавірусу. Іспанська катастрофа Спершу Іспанія не бажала вчитися на досвіді Італії. "У нас буде лише мала кількість випадків", - запевняв 9 лютого епідеміолог Фернандо Сімон, який керує медициною надзвичайних ситуацій у Мадриді. І хоча кількість підтверджених випадків коронавірусу продовжувала зростати, уряд не просто опирався ідеї запровадження заході для боротьби з поширенням вірусу - він спершу навіть захищав ідею про дозволеність масових зібрань. 8 березня близько 120 тисяч людей мали змогу пройти центром Мадрида, щоб відсвяткувати Міжнародний жіночий день, а близько 60 тисяч футбольних уболівальників заповнили один зі стадіонів іспанської столиці. У ті самі вихідні 9000 прихильників Vox, правої партії зі зростаючою популярністю, зібралися на партійний з’їзд. [L] Але вже за кілька днів по тому, до п’ятниці 13 березня, Іспанія вийшла на друге місце у Європі за кількістю хворих на COVID-19 (її випереджала тільки Італія). Два міністри уряду Санчеса отримали позитивний тест на коронавірус. Ще одним хворим виявився лідер Vox - саме тієї партії, яка щойно збирала своїх членів у Мадриді. Увесь цей час в Іспанії вже знали про розвиток епідемії у себе вдома. Про першу смерть від вірусу тут стало відомо ще 13 лютого. Однак лише 13 березня, коли кількість загиблих зросла до 189, уряд вирішив закрити всі школи та оголосити надзвичайний стан по всій країні. І навіть тоді - так і не затвердив справді жорсткі обмеження. Чому ж Іспанія довела до такого? Передусім, проти прем'єр-міністра Педро Санчеса зіграв той факт, що він очолює уряд меншості. Цей уряд був створений із великими складнощами. Парламентські вибори у листопаді 2019 року (другі дострокові вибори за рік!) не виявили переконливого переможця. Зрештою лівоцентристська партія PSOE Санчес та ліві популісти Unidas Podemos домовилися про альянс та створили коаліційний уряд - перший від часу встановлення демократії в Іспанії. Не допомагало рішучій боротьбі з епідемією і те, що Podemos, як типова популістська партія, вибудовувала популярність на боротьбі проти інституцій влади, які, мовляв, не відповідають інтересам народу, а також виступала проти технократії та експертизи. Саме це дало відлуння у політиці - і мало катастрофічні наслідки. [BANNER2] П’ятниця 13 березня стала вирішальним днем. Санчес заявив, що має намір запровадити надзвичайні заходи по всій країні - але все пішло не так. Засідання Ради міністрів коаліційного уряду того дня пройшло у напруженій боротьбі. Віцепрем’єр та лідер партії Podemos Пабло Іглесіас, який мав перебувати в карантині, адже його цивільна дружина (також міністерка в уряді Санчеса) захворіла на коронавірус - несподівано з'явився на засіданні, протестуючи проти концентрації повноважень у МВС, Міноборони, Мінтрансу та МОЗ - відомств, які очолюють представники PSOE. Іглесіас вимагав віддати його партії чільні ролі у подоланні кризи та наполягав на негайній допомозі малозабезпеченим сім'ям. Як пише El País, міністр фінансів відхилив його пропозицію як надто дорогу в умовах зростаючої економічної кризи. Засідання тривало вісім годин, вилилося у публічний обмін жовчю та призвело до страшних наслідків для країни. Ця суперечка затримала рішення про "локдаун" та інші надзвичайні заходи, а також призвела до скасування телеконференції, запланованої на той самий день між Санчесом та керівниками регіональних урядів Іспанії. А наступним днем була сонячна субота, коли багато людей з Мадрида та інших великих міст виїхали до регіонів, доставивши вірус із собою у різні куточки країни... І навіть досі, попри шалене зростання кількості померлих (а йдеться вже про 14 тисяч жертв!), коаліційному уряду Іспанії не вдається об'єднати опозиційні партії для створення єдиного фронту проти пандемії. Лідер правоцентристської Народної партії звинувачує прем'єра в розповсюдженні брехні та дезінформації, а ультраправа Vox закликає до відставки уряду. Що ще гірше, більшість регіональних урядів, особливо в сепаратистській Каталонії, не втрачають шансу виявити невдоволення некомпетентністю центральної влади та тим, як вона протидіє кризі. Грецький успіх Вражає, наскільки відмінною від Іспанії є реакція на пандемію в іншій середземноморській країні, Греції. У Афінах спершу сприйняли епідемію як свою велику невдачу, адже країна щойно почала виходити з рецесії і нарешті прогнози щодо її економічного майбутнього стали оптимістичними. Але попри небажання переривати цей позитивний тренд, уряд Греції дуже швидко "вивчив урок" Італії та Іспанії та взявся діяти рішуче. Причому діяв він попри те, що одночасно стикався з додатковими труднощами - як відомо, у лютому Туреччина почала розкручувати нову міграційну кризу, відкривши свій кордон із Грецією для біженців і навіть допомагаючи їм перетнути його. Ситуація на кордоні залишалася напруженою протягом більшої частини березня, відвертаючи увагу грецького уряду. Реакція Афін на пандемію виявилася зразковою. Уряд вирішив зменшити поширення вірусу всередині країни та згладити криву якомога раніше, сподіваючись мінімізувати довгострокові наслідки як для суспільства, так і для економіки. Ось коротка історія грецького успіху. [L] Перший хворий на коронавірус у Греції був зафіксований 26 лютого - це була жінка, яка нещодавно подорожувала до Мілана. Наступного дня підтвердили ще два випадки. Того ж дня міністр охорони здоров'я Греції скасував усі заплановані карнавальні заходи по всій країні, а уряд заборонив усі навчальні поїздки за кордон. Всього за тринадцять днів, 10 березня, коли у країні було лише 89 підтверджених хворих і ще не було жодної смерті від COVID-19, уряд закрив усі дитячі сади, школи та університети по всій країні. 11 березня прем'єр-міністр Киріакос Міцотакіс у національному телевізійному зверненні закликав громадськість виконувати вказівки лікарів та інших експертів та закликав церкву (яка у Греції має неабияку вагу) утримуватися від таїнства причастя, а натомість співпрацювати з державою у протидії епідемії. [BANNER3] 12 березня у Греції було зафіксовано першу смерть від коронавірусу. У наступні кілька днів уряд закрив театри, кінотеатри, ресторани, бари, торговельні центри, дитячі майданчики, музеї, котеджі, парки, зони відпочинку, пристані, організовані пляжі та гірськолижні курорти; винятком стали лише супермаркети, аптеки та пункти харчування. Врешті-решт уряд призупинив усі релігійні служби, включаючи недільні меси грецької православної церкви, а також оголосив про закриття більшості готелів країни та зобов’язав усіх громадян Греції, які повертаються з-за кордону, проходити обов’язковий 14-денний карантин. Протягом березня грецький прем'єр-міністр зробив п'ять телевізійних звернень (11, 17, 19, 22 та 25 березня), щоразу пояснюючи грецькому народові розвиток ситуації та звертаючись до них із проханням дотримуватися нових правил. Прессекретар уряду з питань інфекційних захворювань, епідеміолог Сотіріс Ціодрас, щодня з’являється у телеефірі як для того, щоби відповісти на запитання журналістів, так і з практичними порадами для громадян. Примітною є реакція опозиції. Усі вагомі опозиційні партії Греції виявили чудове почуття соціальної відповідальності, політичної поміркованості та навіть готовності підтримувати уряд у його складних рішеннях під час кризи. Що у підсумку? Основна мораль з відмінності історій протидії епідемії в Іспанії та Греції полягає в тому, що дії урядів мають велике значення. Їм потрібно відмовитися від політичного примусу і вислухати експертів та інших технократів; вони повинні діяти рано і швидко; вони повинні бути здатні ефективно домовлятися із суспільством, враховуючи різні групи інтересів і, що ще важливіше, знаходити спільну мову із політичною опозицією. Наразі уряд Іспанії зазнав невдач у всіх цих завданнях, із величезними витратами для іспанського суспільства. Натомість грецький уряд заслужено досяг успіху в запобіганні неконтрольованій епідемії та у мінімізації втрат для суспільства, яких те цілком могло зазнати. Автор: Такіс Паппас Початково опубліковано у блозі автора Pappaspopulism. Переклад "Європейської правди" https://www.eurointegration.com.ua/articles/2020/04/8/7108454/ Трактор проти коронавірусу: що стоїть за відмовою Лукашенка від карантину в Білорусі https://www.eurointegration.com.ua/articles/2020/04/7/7108467/ Статті Мінськ, для Європейської правди Tue, 07 Apr 2020 15:53:00 +0300 Несподівано для себе Білорусь стала найліберальнішою країною в Європі. На відміну від сусідів, де запровадили суворі карантинні обмеження, Мінськ до останнього намагається їх уникнути. Несподівано для себе Білорусь стала найліберальнішою країною в Європі. У ситуації, коли переважна більшість країн запровадили суворі карантинні обмеження, в Мінську до останнього намагаються їх уникнути. Відсутність жорсткого карантину, на відміну від усіх сусідніх країн, і водночас - порівняно низька офіційна статистика рівня захворюваності часто використовуються як аргумент правильності взятого Мінськом курсу на збереження системи охорони здоров'я, що дісталася від Радянського Союзу. Чи так це насправді? І чи дійсно ситуація з коронавірусом у Білорусі є такою безхмарною? Місяць мовчання Історія білоруської пандемії почалася 28 лютого, коли в Національному технічному університеті було виявлено нульового пацієнта - студента з Ірану. Біда прийшла, звідки ніхто не чекав - у столиці вчиться багато китайських студентів, живе персонал численних китайських компаній, а під Мінськом функціонує білорусько-китайський індустріальний парк - усе це результат особливих відносин, які зав'язав Лукашенко з КНР вже понад 10 років тому. Тому білоруська медицина чекала на прихід вірусу з Китаю, проте жодного завезення інфекції з Піднебесної зареєстровано не було. Незабаром, вже 2 березня, вірус був виявлений у дизайнера одного з підприємств легкої промисловості Вітебська. В кінці лютого проводився тиждень високої моди в Мілані, і тільки від одного з підприємств у відрядження до Італії поїхали понад 30 осіб. Епіцентром епідемії несподівано став Вітебськ, а масштаби лиха місцевій владі вдавалося приховувати протягом місяця. Усе змінилося, коли від пневмонії, спричиненої коронавірусом, 31 березня померла відома в країні особа - заслужений артист Білорусі 75-річний Віктор Дашкевич, актор Вітебського драмтеатру. Як потім з'ясувалося, це була не перша смерть - декількома днями раніше померла медсестра однієї з вітебських лікарень, потім - місцевий пенсіонер, який лежав у лікарні. Лікування трактором Пандемія почалася в досить невдалий для Александра Лукашенка період - перед початком чергової виборчої кампанії. Саме тому він публічно виступає проти будь-яких різновидів карантину. І річ не лише в самій кампанії. Понад половина зайнятих в Білорусі працюють на державних підприємствах або є держслужбовцями - а отже, їхній карантин доведеться оплачувати державі. А в економіці Білорусі рецесія почалася ще минулого року, і ситуація лише погіршується, оплачувати з бюджету простій більш ніж половини працюючих зараз немає можливості... [BANNER1] "Частіше мийте руки, вчасно снідайте, обідайте і вечеряйте, горілкою треба не тільки руки мити, але і в перерахунку на чистий спирт приймати 40-50 грамів, труїти цей вірус. Але не на роботі... Не треба ніякої паніки, треба просто працювати. Особливо зараз на селі, приємно подивитися, як люди на тракторі працюють, і ніхто не говорить про віруси. Трактор вилікує всіх", - заявив Лукашенко. Його прессекретар повідомила, що глава держави не вживає ніяких особливих засобів захисту, зустрічається з людьми і вітається з ними за руку. Хіба що частіше миє руки. Крім цього, Лукашенко порадив населенню лікуватися горілкою, вершковим маслом, дихати димом багаття, ну і звісно, кататися на тракторі... У тому, що люди вмирають від коронавірусу, Лукашенко звинуватив... самих померлих. "Ну ми ж просили... Йому завтра 80 років буде. Чого ти ходиш по цій вулиці, а тим більше працюєш? Дружина здорова, донька здорова, тому що імунітет сильний, а він, бідний, не витримав", - висловився він про смерть актора Дашкевича. Другого померлого, пенсіонера, Лукашенко звинуватив у тому, що його вага була 130 кілограмів. У відповідь у білоруських соцмережах почався флешмоб: люди пишуть про себе некрологи в стилі Лукашенка, щоб висловити солідарність із родинами, які так і не дочекалися співчуття від влади. Самоізоляція проти волі влади На перший погляд, країна дослухалася до Лукашенка. Офіційно підприємства продовжують працювати. Йдуть чемпіонати Білорусі з футболу та хокею, які тепер дивляться мільйони вболівальників по всьому світу - адже в інших європейських країнах спортивні заходи скасували. Лише цього тижня був запроваджений карантин у школах та університетах, проте майже одночасно почалися репетиції параду до 9 травня, в якому братимуть участь тисячі військовослужбовців. Втім, це зовсім не означає, що люди повірили владі. Свіже соцопитування САТІО свідчить: дві третини білорусів стали частіше мити руки, 48% припинили відвідування громадських заходів і почали регулярно користуватися антисептиком. При цьому літні люди обмежують себе більше, ніж молоді: значно рідше вони виходять на вулицю без причини, ходять у магазини, їздять громадським транспортом... Протягом березня в інтернеті поширювалося кілька петицій із закликом до влади тверезо поглянути на ситуацію і застосувати досвід сусідніх країн. "Уряд продемонстрував свою повну нездатність вжити адекватних заходів для того, щоб протистояти стрімкому поширенню пандемії в Білорусі... Влада, як завжди, бореться з народом, а не з пандемією, підставляючи людей під смертельну небезпеку", - виступили зі зверненням лідери опозиції. Самі ж громадяни дуже швидко зрозуміли, що "порятунок потопаючих - справа рук самих потопаючих". Ще з середини березня приватні компанії з власної ініціативи перевели працівників на віддалену роботу. Задовго до офіційного закриття навчальних закладів усі, хто міг, припинили водити дітей до шкіл і дитячих садків. Іноді це відбувалося зі скандалами. Наприклад, студенти Мінського лінгвістичного університету в запеклому протистоянні з адміністрацією відвоювали право на віддалене навчання. Один за одним через відсутність глядачів скасовували концерти і спектаклі, в кафе, бари і кінотеатри заходили лише поодинокі відвідувачі. І хоча формально карантин в країні не оголошено, сьогодні Мінськ вечорами мало чим відрізняється від міст ЄС - на вулицях порожньо, окремі перехожі намагаються триматися подалі один від одного, багато хто в масках. [BANNER2] Робота з контактами Проте, за офіційними даними, ситуація в Білорусі не виглядає настільки драматично, як у сусідніх країнах. Станом на 7 квітня коронавірусом заразилися 794, а померли 13 осіб. І хоча в перерахунку на кількість населення це більше, ніж в Україні, однак менше, ніж в Польщі чи Литві. "Катастрофи абсолютно немає. Так, приріст у нас спостерігається. Слава богу, що не лавиноподібний. І це треба втримати", - сказав Александр Лукашенко. У характерній для себе манері він заявив, що готовий особисто лікувати заражених коронавірусом, проте міністр охорони здоров'я запевняє: "поки не треба". Як Білорусі вдалося утримати низький рівень заражень без жорсткого карантину? Одна з причин цього - велика кількість тестувань на коронавірус. В країні провели вже понад 40 тис. тестів на коронавірусну інфекцію. Більше того, вже запущено власне виробництво тестів. Ще один безумовний плюс білоруської системи охорони здоров'я - кількість апаратів штучної вентиляції легенів. Їх число на кількість населення навіть вище, ніж у багатьох країнах ЄС і навіть у США. Втім, одночасно проблеми виникли з індивідуальними засобами захисту, багато з яких імпортувалися. А тепер навіть оплачені поставки заблоковані. Також у Білорусі, на відміну від сусідніх країн, госпіталізують не лише хворих на пневмонію, викликану коронавірусом, а й усіх хворих, навіть із легкими симптомами. В обов'язковому порядку госпіталізують перші контакти хворих, а якщо необхідно - навіть другі контакти (люди, з якими контактували ті, хто спілкувався з хворим). [BANNER3] Такими першими контактами, а їх уже тисячі, заповнені кілька корпусів мінських лікарень, але саме їхня ізоляція і дає можливість відносно стримувати поширення вірусу - найчастіше новими носіями виявляються госпіталізовані перші контакти. "Ми вживаємо заходів з пошуку пацієнтів з коронавірусною інфекцією, з виявлення всіх контактів цих осіб, з госпіталізації контактів першого рівня, з проведення протиепідемічних заходів на всій території країни. Якби ми цього не робили, то сьогодні ми мали б 800 випадків на день і нічим не відрізнялися б від тих країн, які розташовані поруч з нами", - заявила заступниця міністра охорони здоров'я Білорусі Олена Богдан. Поки медична система справляється з таким напливом пацієнтів - в мінських лікарнях ще є вільні місця. Однак незрозуміло, що буде, якщо кількість заражень стрімко зросте. Зокрема, з Вітебська, який став одним з епіцентрів епідемії (більше заражених - лише в столиці), доходять лише уривчасті повідомлення про те, що медустанови працюють на межі своїх можливостей. У разі, якщо кількість хворих різко зросте, частину інфікованих доведеться відправляти на домашню обсервацію. Тоді без жорсткого карантину по всій країні Білорусь може накрити справжній вал заражень. Одночасно в країні виникло безліч волонтерських ініціатив, які займаються постачанням у медичні установи дефіцитного спецодягу, гарячих обідів, лікарям дають можливість переночувати в порожніх квартирах чи готелях, щоб вони не контактували зі своїми сім'ями, люди приносять продукти самотнім людям похилого віку. У ситуації, коли медпрацівники змушені самі собі виготовляти маски, їх шиють волонтери, громадські організації. На один тільки рахунок, відкритий МОЗ, білоруси перевели понад мільйон доларів, а подібних рахунків є декілька. Громадяни продемонстрували згуртованість і організованість в умовах пандемії. Можливо, саме така згуртованість і дозволить країні уникнути різкого зростання захворюваності без жорстких карантинних заходів. Але це не точно. Автор: Тетяна Калиновська, журналістка, Мінськ https://www.eurointegration.com.ua/articles/2020/04/7/7108467/ Вірус соціалізму: як боротьба з наслідками епідемії змінює США https://www.eurointegration.com.ua/articles/2020/04/7/7108426/ Статті для Європейської правди Tue, 07 Apr 2020 11:30:00 +0300 Сполучені Штати у своїй історії ще не знали подібних вливань в економіку. Схвалені заходи на трильйони доларів у тому чи іншому вигляді стосуються майже усіх громадян. Сполучені Штати перетворилися на епіцентр епідемії коронавірусу. США стрімко обігнали усі інші держави за кількістю інфікованих - і ситуація розвивається не за оптимістичним сценарієм. На кінець тижня кількість заражень перевищила 300 тисяч, понад 8300 людей померли Та окрім прямих втрат людських життів від хвороби наймогутніша країна світу зіткнулася з відчутним ударом по економіці. Щоби зупинити падіння, американська влада напрацювали величезний пакет допомоги громадянам та бізнесу, що постраждали або постраждають від поширення COVID-19 територією держави. Попри передвиборчу кампанію, яка вже увійшла в гарячу фазу, дві ключові сили американської політики - Республіканська та Демократична партії - відклали боротьбу та об’єдналися заради ухвалення пакета законодавчих змін. Якою ціною вдалося це зробити та що містить план порятунку США від кризи? Битва у парламенті Ситуація, в якій опинилися Сполучені Штати Америки - безпрецедентна. І не лише через високу кількість хворих та померлих. Наочний показник: кількість нових безробітних, що звернулися за отриманням допомоги, склала за даними на 2 квітня понад 6 мільйонів людей за тиждень. Це, безумовно, новий рекорд показника, адже минулий тижневий максимум, зареєстрований під час рецесії у жовтні 1982 року, складав менше ніж 700 тисяч. І це вже не кажучи про те, що величезна кількість американців мали перебої з виплатами заробітної плати (бо сам бізнес теж добряче страждає від епідемії) або були відправлені у відпустку за свій рахунок. Тому соціальна напруга, безумовно, була досить високою у ті дні. Початковий розмір цього пакета допомоги країні планувався на рівні $850 млрд, проте американських сенаторів просто завалили зверненнями величезні групи різноманітних лобістів від великого бізнесу, який теж дуже страждає від наслідків епідемії. А на додачу, епідемічна ситуація продовжувала курс на погіршення, що змусило суттєво збільшувати витрати на систему охорони здоров’я. Зрештою згоди було досягнуто на цифрі у $2,2 трильйона. Та навіть настільки збільшений план порятунку не одразу влаштував необхідну кількість сенаторів від обох партій. Перші проблеми почалися ще з моменту оприлюднення проєкту плану лідером республіканців та більшості у Сенаті Мітчем Макконелом. Демократи почали критикувати документ, говорячи про його більшу спрямованість на вирішення проблем великих корпорацій, ніж простих американців. Переговори щодо змін вели майже тиждень. [L] І демократи таки частково домоглися свого. Зокрема, їхній лідер у Сенаті Чак Шумер заявив, що ухвалені заходи з допомоги американцям, які втратили роботу, на $250 млрд - це "страхування на випадок безробіття на стероїдах". Вони дозволять американцям, що втратили роботу, отримувати додаткові $600 до звичайної виплати з безробіття щотижня протягом чотирьох місяців з моменту втрати роботи внаслідок епідемії. Окрім того, усі бізнес-об’єкти, що належать можновладцям (в тому числі і готелі президента Трампа), не зможуть претендувати на допомогу платників податків. З боку сенаторів-республіканців також були кілька не згодних із планом. Вони вважали, що такі збільшені заходи допомоги безробітнім можуть, навпаки, стимулювати громадян не працювати, а спокійно сидіти на державному утриманні, адже велика кількість потенційних та поточних безробітних отримуватимуть дохід більший, аніж за часи своєї роботи. Проте з ними вдалося домовитися лідерам Республіканської партії у Сенаті і Дональду Трампу зі своїми представниками. Зрештою пакет допомоги таки було проголосовано. [BANNER1] Нижня палата парламенту, Палата представників, незважаючи на всю небезпеку, яка вже панувала на Капітолійських пагорбах через коронавірус (фіксувалися випадки захворювання серед сенаторів, конгресменів та працівників парламенту), змогла досить швидко (та майже без проблем) проголосувати за план допомоги і направити його на підпис президенту. Трамп невідкладно підписав документ, тим самим ввівши його в дію. Безпрецедентний порятунок Ухвалений план передбачає величезний обсяг допомоги громадянам та бізнесу, найбільший за всю новітню історію країни. Розглянемо найбільш важливі та значущі розділи цього пакета порятунку. Громадянам виплачуватимуть допомогу в розмірі $1200 на одну особу або $2400 на сімейну пару, а також по $500 за кожну дитину віком до 17 років. Ці заходи стосуються осіб, чий річний дохід не перевищує $99 тисяч (для пар, відповідно, ліміт подвоєно), а для тих, хто має дохід більший за $75 тисяч на рік, виплати будуть меншими, пропорційно величині доходу. Окрім того, не слід забувати про заходи допомоги безробітним, яких домоглися демократи, на загальну суму $250 млрд. Бізнесу загалом також дістанеться велика частина коштів, запланованих планом порятунку. Зокрема, майже $350 млрд виділено на кредитування та кредитні гарантії середньому та малому бізнесу, а також близько $500 млрд будуть розподілені між авіаперевізниками та критичними для національної безпеки компаніями. Наприклад, за умовами ухваленого пакета, майже $17 млрд, за словами джерел The Washington Post, можуть спрямувати на допомогу компанії Boeing, що почала відчувати проблеми ще до епідемії, коли кілька пасажирських літаків цього виробника потрапили у авіакатастрофи. Звичайно, план також передбачає значну кількість податкових послаблень, включаючи усі попередні заходи, що ухвалювалися з подачі президента Трампа. У прийнятому комплексі заходів новим є надання можливості компаніям відкласти сплату податків на заробітну плату задля збереження робочих місць у період кризи. [BANNER2] Тест для всієї країни США у своїй історії ще не знали подібних вливань в економіку. Ухвалені заходи на трильйони доларів стосуються майже усіх громадян країни у тому чи іншому вигляді. Як сказав викладач школи бізнесу Університету Мічигану Ерік Гордон у коментарі The New York Times після схвалення плану Сенатом, ми лягали спати Америкою, а прокинулися - соціал-демократичною Європою. Бо й справді, уряд підтримуватиме величезну кількість галузей, хоча дуже часто у США дотримувались логіки, що під час кризи виживуть найсильніші, не надто допомагаючи саме приватному бізнесу. Окрім того, цей план взагалі дуже сильно трансформує систему урядування в країні. Значна частина бізнесу та громадян опиняться на утриманні державного бюджету. Деякі великі корпорації будуть врятовані від банкрутства, передаючи частину акцій у державну власність в якості гарантій. Приватні компанії будуть змушені виконувати умови, що перед ними поставить держава, щоби отримати таку потрібну допомогу. Зокрема, компанії середнього бізнесу (від 500 до 10 000 працівників за визначенням американських законодавців) зможуть отримати позику від держави за ставкою не вище 2% річних і можливість не виплачувати відсотки та тіло кредиту в перші шість місяців. За це такі компанії не матимуть можливості віддавати роботу підрядникам протягом усього періоду кредиту та два роки після його повної сплати. Малий бізнес (компанії, що мають у штаті менше 500 працівників) отримав можливість брати кредити напряму у банків за підтримки уряду для безпосереднього покриття видатків на оплату праці та деякі інші операційні витрати протягом двох місяців. Головною умовою є не скорочувати штат або повернути тих працівників, яких вже було скорочено з початком кризи. [BANNER3] Треба зазначити, що втілення плану в життя на практиці вже стикається з певними проблемами. Наприклад, 2 квітня Американська рада з питань освіти, що об’єднує велику кількість коледжів та інших вищих навчальних закладів США, звернулася до Міністерства освіти з проханням не затримувати допомогу сфері вищої освіти на суму $14 млрд, що входить у загальний схвалений план допомоги. З цього ж питання до міністерства звернулися і губернатори штатів, але вже 4 квітня, з проханням впоратися з виділенням фінансової допомоги закладам вищої освіти відповідно до прийнятого пакета, бо кошти на той час ще й досі не почали свій рух до регіонів. Уся ця ситуація стала справжнім тестом на міцність та ефективність для бюрократичної машини США. За допомогою вже звертаються мільйони американців, а після схвалення величезного плану порятунку отримувачів допомоги стане на порядок більше. І, наприклад, малий бізнес потребуватиме коштів якнайшвидше. Саме тому швидкість роботи відповідних органів, що прийматимуть та оброблятимуть заявки, а також загалом усіх пов’язаних державних інституцій стане критичною, бо Америка до того не знала, як це - допомагати такій кількості людей та підприємств фінансово - під час усіх минулих криз в історії країни. Автор: Денис Ліхачов, голова громадської організації "Маніфест Харків" https://www.eurointegration.com.ua/articles/2020/04/7/7108426/ Європейські вибори під час пандемії: до чого варто готуватися Україні восени 2020 року https://www.eurointegration.com.ua/articles/2020/04/7/7108431/ Статті Ігор Ткаченко, для Європейської правди Tue, 07 Apr 2020 08:18:00 +0300 Як нині не існує ліків від COVID-19, так немає і універсального рецепта організації та проведення виборів під час карантину. 25 жовтня 2020 року в Україні мають відбутися чергові місцеві вибори. Втім, ціла низка викликів значно ускладнює організацію чесного та вільного волевиявлення. До проблем із необхідністю якнайшвидшого вдосконалення Виборчого кодексу та незавершеністю адміністративно-територіальної реформи додалося питання належного фінансування виборчого процесу - урядовий проєкт змін до держбюджету пропонує мінімум вдвічі скоротити видатки на проведення місцевих виборів. Але є також принципово новий, чи не найбільший виклик - можливе перенесення виборів через епідемію коронавірусу. Не можна ігнорувати ймовірність ані збереження нинішньої ситуації на тривалий час, ані нової хвилі пандемії COVID-19 восени. Тому Україні вже зараз варто звернути увагу на досвід інших країн, які із впровадженням карантинних обмежень зіткнулись з проблемою: як забезпечити умови для проведення агітаційної компанії і організувати голосування в умовах запровадження карантину? Чи можливо переносити вибори? Так, і це вже стало реальністю. Частині держав, що стикнулися з епідемією, вже довелося змінити дату виборів. Перенесення дня виборів - це непересічна подія, "у мирний час" таке відбувається украй рідко. Втім, зараз звичні правила не працюють. За останній місяць, згідно з даними Міжнародної фундації виборчих систем, понад 35 країн світу вже перенесли дату проведення виборів. Так, місцеві вибори відтермінували Іспанія, Австрія, Велика Британія, Франція. Невирішеним залишається питання проведення президентських виборів у Польщі, Молдові, Ісландії та парламентських - у Чорногорії, Литві, Грузії, Румунії, Хорватії. [BANNER1] За межами європейського континенту - ті самі проблеми. Перу, Парагвай, Аргентина, Мальдіви, Шрі-Ланка, Бразилія, Туніс, Колумбія не проведуть вибори у раніше намічені дати. Такі рішення часто є політико-правовими по своїй суті, а не суто політичними. По-перше, вони вимагають досягнення політичного і суспільного консенсусу, а по-друге, для їх оформлення доводиться змінювати виборче законодавство (часом - вже під час кампанії). Перенесення виборів завжди балансує між звуженням демократичних прав і свобод та необхідністю захисту життя і здоров’я населення від пандемії. Обмеження виборчого права вважається відступом від фундаментальних прав людини і тому може бути запроваджене лише конституційним органом, який наділений відповідними повноваженнями. А у разі, коли рішення про запровадження надзвичайного стану може ухвалюватися органами виконавчої влади, воно повинно підлягати затвердженню або контролю з боку законодавчого органу у найкоротші терміни. Втім, держави по-різному впроваджують цей принцип. Угорський прецедент 20 березня уряд Угорщини представив законопроєкт, у якому дав уряду дозвіл продовжити вже оголошений у країні режим лиха. Ба більше, йшлося про те, щоби парламент (у якому партія Віктора Орбана має стійку більшість) надав уряду повноваження видавати декрети без належного парламентського контролю та без обмежень у часі. Задекларованою метою цього законопроєкту є попередження, управління та подолання епідемії COVID-19 і зменшення її наслідків. Але юридично впровадження таких змін дозволить уряду Віктора Орбана діяти не лише у цій сфері, а ухвалювати документи, прирівняні до законів, в обхід парламентської процедури, та й взагалі без участі парламенту. Тобто - на власний розсуд. Так, про скасування виборів поки не йдеться (бо їх не було в планах), але і без того баланс влади суттєво змінюється. 29 березня 2020 року Бюро демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ) ОБСЄ висловило занепокоєння угорським урядовим законопроєктом. Як йдеться у заяві директорки БДІПЛ/ОБСЄ Інгеборг Солрун Гісладоттір, "згідно з міжнародним правом законодавство про надзвичайний стан і надзвичайні заходи повинно бути необхідним і адекватним. Такі заходи повинні бути предметом належного законодавчого і судового нагляду, переглядатись на постійній основі для того, щоб переконатись у їх необхідності, пропорційності та користі для подолання небезпеки". Та попри численні зауваження щодо відповідності міжнародним стандартам у сфері прав людини, 30 березня 2020 року угорський парламент ухвалив відповідний закон. Це викликало обурення багатьох європейських партнерів. На це рішення, зокрема, відреагувала Єврокомісія, а лідер Європейської народної партії Дональд Туск назвав рішення Угорщини про запровадження безстрокового надзвичайного стану "морально неприйнятним". Використовувати пандемію для побудови країни перманентного надзвичайного стану - політично небезпечно та морально неприйнятно, зауважив Туск. Однак наразі критика не змінила позицію Угорщини. Обережне скасування виборів Зовсім іншим став приклад Франції. Чергові вибори місцевої влади тут мали відбутися у два тури: 15 і 22 березня 2020 року відповідно. Перед проведенням першого туру, коли про запровадження карантину вже було оголошено на території всієї країни, Париж наполягав, що вибори все одно повинні відбутися в строк. Уряд звернувся до виборців з проханням використовувати власні кулькові ручки при здійсненні волевиявлення, дотримуватись дистанції не менше ніж один метр під час візиту на виборчі дільниці, а також одягати медичну маску на обличчя таким чином, щоб особу виборця можна було розпізнати. Але стрімке погіршення ситуації змусило переглянути це рішення. [BANNER2] За два дні після першого туру, 17 березня, президент Макрон оголосив про нові карантинні обмеження, серед яких було відтермінування другого туру місцевих виборів. Президент заявив, що таке рішення прийнято після консультацій з лікарями та політичними партіями. Таким чином, обрання 35 тисяч мерів та майже 500 тисяч членів муніципалітетів органів по всій країні було призупинено. Більшість політичних партій та кандидатів дійсно погодилися з необхідністю перенесення другого туру, а голова найбільшої опозиційної парламентської фракції республіканців Дам’єн Абад заявив, що таке перенесення "є чесним". Генеральний секретар Партії зелених Жульєн Бейо, який першим виступав за перенесення другого туру місцевих виборів, сказав, що рішення "зберігає здоров’я суспільства і демократію". Та хоча політична згода на це перенесення дійсно наявна, досі залишається не вирішеним правовий аспект: як вчинити з результатами першого туру та на коли призначити дату проведення другого? Річ у тім, що за законодавством Франції другий тур не є обов’язковим. Місцеві вибори проводяться за партійними списками. І якщо один зі списків набирає більшість голосів, то він отримує 50% місць у місцевій раді, а решта місць розподіляється пропорційно між партіями, які набрали 5% і більше голосів виборців, другий тур не проводиться. Такий результат був отриманий у понад 30 тисяч міст Франції, переважна більшість з яких є малими муніципалітетами. Решта 5 тисяч муніципалітетів, що залишились, є, як правило, великими за розмірами - і саме вони потребують проведення другого туру. Закон, який розв’яже нинішню безпрецедентну для Франції ситуацію, ще не ухвалений. МВС Франції, як орган, що відповідає за організацію виборчого процесу, розпочав розробку законопроєкту про внесення змін до виборчого кодексу. Міністр Крістоф Кастанер запевнив, що законопроєкт забезпечить збереження результатів першого туру та подовжить термін дії мандата мерів та депутатів міських рад, що завершується в березні. Наразі оголошено, що проєкт передбачає відтермінування виборів як мінімум на шість тижнів, до початку травня. А реально вибори, схоже, перенесуться ще на довший період - уряд Франції планує консультації з науковцями щодо безпечності проведення другого туру в середині червня. Як тимчасовий компроміс, планується, що у великих містах Франції, де до складу міських рад також входять представники муніципалітетів менших міст, на перехідний період будуть входити обрані в першому турі депутати - таким чином, у низці місцевих рад одночасно працюватимуть і старі, і нові депутати, обрані як представники малих муніципалітетів. Невизначеність у Польщі Польський уряд не планує відмовлятися від проведення президентських виборів у травні 2020 року, попри епідемію та суспільну дискусію про те, що голосування під час пандемії COVID-19 може виявитися несправедливим, недемократичним та потенційно небезпечним для здоров’я виборців. Вже з першої декади березня 2020 року Польща однією з перших в Європі вжила карантинних заходів, закривши аеропорти та кордони. Уряд сподівається, що суворі обмеження (а у Польщі заборонений навіть вихід з дому без нагальної необхідності!) дозволять уникнути експоненціального зростання кількості хворих, яке спостерігається в Європі, і дасть змогу провести голосування 10 травня 2020 року. При цьому існує експертна думка, що польський уряд навмисно уникає оголошення правового режиму надзвичайного стану або стану стихійного лиха, оскільки обидва такі режими передбачатимуть перенесення термінів проведення виборів. [BANNER3] Наприкінці березня Сейм разом із антикризовими заходами спробував підлаштувати законодавство під нову реальність та ухвалити поправки, що дозволили б громадянам старшого віку, а також тим, хто самоізолюється чи на карантині, подавати свій голос поштою. Але верхня палата парламенту - Сенат - ці норми правки з антикризового проєкту виключив. Разом з тим 28 березня понад 40 польських громадських організацій закликали уряд перенести день голосування. Їхнім аргументом стала теза про те, що результати таких виборів, імовірно, не відображатимуть реальні вподобання виборців, а легітимність новообраного президента буде занадто слабкою. Також понад 500 лікарів та медичних працівників оприлюднили звернення із закликом перенести вибори з тієї причини, що вони аж надто ризиковані для здоров’я людей, які братимуть участь у голосуванні. Одна з кандидаток від правоцентристської Громадянської платформи, Малгожата Кідава-Блонська, заявила про припинення передвиборчої кампанії. На її думку, якщо вибори відбудуться, уряд буде нести відповідальність за кожного громадянина, який захворіє. Інші кандидати не наслідували її прикладу, але, на думку багатьох експертів, на тлі заборони публічних заходів і неможливості активного ведення виборчої кампанії важко розраховувати на чесність кожного отриманого голосу. Протягом останнього тижня дискусії щодо змін виборчого законодавства в Польщі вже трансформувались в обговорення змін до конституції щодо продовження терміну повноважень президента цієї країни з п’яти до семи років. Відсутність політичного і суспільного консенсусу щодо проведення виборів 10 травня вже призвела до напруги в уряді: віцепрем’єр Ярослав Говін на знак протесту подав у відставку. І ця історія, схоже, ще не добігла завершення. ОНОВЛЕНО: у вівторок 7 квітня Сейм ухвалив нову версію закону; за ним вибори президента будть відбуватися виключно заочним голосуванням, без фізичного доступу виборців на дільниці. Як діяти правильно? Отже, на тлі зростання пандемії COVID-19 у світі, все більше урядів стикається з дилемою: чи проводити вибори. Франція та Федеральна земля Баварія вдалися до перенесення виборів, через що уникнули критики, адже багато хто вірить, що голосування на дільницях сприяє поширенню коронавірусу. Травневі президентські вибори в Болівії також перенесено. Натомість у Південній Кореї, яка є прикладом держави, що подолала пік епідемії коронавірусу, вибори 15 квітня 2020 року переносити не планують. Влада цієї країни обіцяє, що на всіх 14 тисячах дільниць буде проведено дезінфекцію, їх оснастять дезінфекторами для рук, а пацієнти, у яких виявлено коронавірус, зможуть проголосувати безпосередньо в лікарні. Як нині не існує ліків від COVID-19, так немає і універсального рецепта організації та проведення виборів під час карантину. Кожна країна, що стикається з цією проблемою у 2020 році, винаходить власне унікальне рішення, балансуючи між необхідністю дотримання міжнародного права, забезпечення гарантованих прав та здоров’я людей та суспільним інтересом. Цілком можливо, що цей вибір доведеться робити і Україні, проаналізувавши рішення та помилки інших держав, перед якими постала схожа дилема. Автор: Ігор Ткаченко, кандидат політичних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка, співробітник з виборчих проєктів Координатора проєктів ОБСЄ в Україні, для "Європейської правди" Погляди, висловлені в цьому блозі, є винятково особистими професійними поглядами автора і не обов’язково збігаються з позицією Координатора проєктів ОБСЄ в Україні та не є офіційною позицією ОБСЄ https://www.eurointegration.com.ua/articles/2020/04/7/7108431/ Виклик для Джонсона: хто очолив британську опозицію і чого від цього чекати Україні https://www.eurointegration.com.ua/articles/2020/04/6/7108415/ Статті для Європейської правди Mon, 06 Apr 2020 16:07:00 +0300 Британська опозиція нарешті змінила свого лідера. Кір Стармер виглядає більш небезпечним опонентом Борису Джонсону, аніж його попередник. І має значні шанси стати новим головою уряду Її величності. "Ви ж не хочете, щоб новим прем’єром стала така людина, як Джеремі Корбін?" - тривалий час яскрава, проте скандальна особистість лідера Лейбористської партії була ледь не ключовим аргументом на користь консерваторів. Проте після розгромного програшу на дострокових парламентських виборах у грудні 2019-го обрання нового лідера лейбористів стало лише питанням часу. І от друга за потужністю політична сила Великої Британії має нового керівника - 4 квітня ним було оголошено Кіра Стармера. Новий лідер опозиції є суттєво небезпечнішим опонентом для Бориса Джонсона, аніж революціонер Корбін. А зважаючи на необхідність приймати непопулярні рішення для виходу країни з "коронокризи", Стармер має чудові шанси вже незабаром стати новим головою уряду Її величності. Вибори в режимі онлайн Пандемія коронавірусу трохи змінила плани проведення виборів керівника Лейбористської партії. Так, було прийнято рішення скасувати конференцію, де мали б оголосити переможця виборів. Натомість про це, як і передбачалося процедурою, щоправда, онлайн, оголосили 4 квітня. Беззаперечний лідер передвиборчого марафону, Кір Стармер зрештою і переміг з серйозною перевагою - за нього проголосувало 56% від загальної кількості виборців (225 тисяч членів Лейбористської партії, 10 тисяч зареєстрованих виборців та більш ніж 40 тисяч представників афілійованих профспілок та соціалістичних організацій). Свої політичні погляди Стармер характеризує як "м’який лівий". Якщо ми поглянемо на те, з якою програмою він йшов на вибори лідера лейбористів, то це 10 пунктів: економічна справедливість, соціальна справедливість, кліматична справедливість, промоція миру та прав людини, спільна власність, захист прав мігрантів, посилення прав робітників та профспілок, децентралізація влади, рівність, ефективна опозиція до консерваторів. Новий лідер партії був активним учасником лейбористського руху ще з дитинства, будучи членом Товариства юних соціалістів Східного Суррею. Став відомий як юрист, що працює в справах з питань прав людини. [BANNER1] У 2002 році Стармер здобув статус королівського адвоката - одну з ключових юридичних посад Великої Британії. Впродовж 2008-2013 років був керівником Державного обвинувачення. В 2014 році став кавалером Ордена Лазні, і відтоді до нього варто звертатися сер Кір Стармер. Активна політична кар’єра нового лідера лейбористів почалася 5 років тому - у 2015 році він стає депутатом британського парламенту, займаючи посади у "тіньовому уряді" - спочатку міністра з питань імміграції, а згодом - з питань Brexit (відстоюючи необхідність проведення повторного референдуму). У 2016 році разом з іншими членами Лейбористської партії Стармер виступив проти засилля Корбіна в політсилі. "Просто неможливо припустити, що ми можемо запропонувати ефективну опозицію без зміни лідера", - заявляв він тоді. Кір Стармер (ліворуч) та попередній голова лейбористів Джеремі Корбін "Моральний соціалізм" Ставши головним лейбористом Британії, сер Кір Стармер має вирішити декілька основних завдань, адже спадщина дісталася йому зовсім непроста. Чотири програні виборчі парламентські кампанії, зменшення впливу політсили в країні - такої кількості депутатів у парламенті лейбористи не мали з часів Другої світової війни! Одна з основних причин, що призвела до цього - курс вже колишнього лідера партії Джеремі Корбіна, що зробив ставку на молодь та ліворадикальні ідеї. Так, звісно, певний політичний ефект це мало, проте, як стало зрозуміло після грудня 2019-го, цього виявилось недостатньо для здобуття влади у Вестмінстері. Стармер натомість прагне звернути увагу й на центристський спектр політики, який ще донедавна здавався електоральним полем консерваторів. Ключовим меседжем Стармер обрав "моральний соціалізм" - проте поки складно прогнозувати, як саме буде втілюватися це гасло. Втім, у своїй вступній промові Стармер вже попросив вибачення за антисемітизм всередині Лейбористської партії - такі звинувачення супроводжували всю політичну кар’єру Джеремі Корбіна. Швидше за все, новий керівник Лейбористської партії оновить кадрові резерви. У своїй вступній промові він вже пообіцяв "змінити там, де ми потребуємо змін, та переосмислити там, де ми маємо переосмислити". У небуття йдуть політики, пов’язані з Корбіном - Єн Левері, Джон МакДонелл, Джон Трікетт. Щоправда, свою посаду зберіг тіньовий міністр охорони здоров’я Джонатан Ешворт - в умовах пандемії це місце в опозиційному уряді нині одне з найважливіших. Серед тих, хто прийшов у новий тіньовий уряд, багато жінок. Зокрема, вперше в історії жінка стала канцлером казначейства в опозиційному Кабінеті - нею стала Аннеліз Доддс. Проте набагато важливішим для нас є призначення Лізи Ненді на посаду тіньового міністра закордонних справ. [BANNER2] Коронавірус як шанс В день свого обрання Стармер провів коротку бесіду з прем’єр-міністром Борисом Джонсоном, сказавши, що буде "критичним, але конструктивним". Він прийняв запрошення від Джонсона взяти участь у брифінгу цього тижня на тему британської стратегії щодо COVID-19. [L] І цей виклик пандемії стане мірилом політичної впливовості консерваторів, адже зараз не до кінця зрозуміло, якою Британія вийде з цієї кризи, в першу чергу соціальної. І це створює чудові шанси для лейбористів. Ключовими завданнями перед новим лідером партії є спільна з консерваторами боротьба проти коронавірусу та перемога на місцевих виборах, перенесених на наступний рік. Успішне їх виконання може відкрити для Стармера шлях і на посаду прем’єра. Опитування показують, що багато з прихильників лейбористів втомилися від гучних гасел Корбіна й очікують від нового лідера в першу чергу компетентності. А зважаючи на професійний досвід Стармера у веденні дебатів, новий лідер британської опозиції виглядає набагато більш небезпечним суперником для Джонсона. Особливо в ситуації, коли економічні втрати від пандемії (а також фактично "проспаний" її старт) неодмінно вплинуть на рейтинги консерваторів. Як мінімум, це означає, що Україні вже зараз треба працювати з новим лідером лейбористів, не чекаючи чергових чи позачергових виборів у Британії. Як мінімум, позиція лідера опозиції буде важливою для формування умов зони вільної торгівлі між Сполученим Королівством та Україною. При цьому зовнішньополітичні питання майже були відсутні під час виборів очільника лейбористів. Наразі відомо, що Стармер виступає за зменшення британського військового втручання за кордоном, особливо на Близькому Сході. Розв’язання арабо-ізраїльського конфлікту політик бачить у консенсусі між двома державами. Такі погляди самі по собі не загрожують Україні, проте вітчизняній дипломатії варто вже зараз "підстрахуватися" від того, щоб аналогічні інструменти політик не використовував і для вирішення питань, пов’язаних із російською агресією проти України. Автор: Єгор Брайлян, історик, редактор Toynbee Prize Foundation https://www.eurointegration.com.ua/articles/2020/04/6/7108415/ За крок до прірви: як Франція уникла найгіршого сценарію епідемії https://www.eurointegration.com.ua/articles/2020/04/6/7108393/ Статті Ольга Герасименко, Париж, для Європейської правди Mon, 06 Apr 2020 11:00:00 +0300 Франція фактично "проспала" початок епідемії, навіть провівши в цей час місцеві вибори. А французька система охорони здоров’я показала себе неготовою до таких викликів. Франція мала всі шанси розділити компанію Італії та Іспанії, сперечаючись за сумні лаври країни, яка найбільше постраждала від епідемії коронавірусу. Підстав для цього було більш ніж вдосталь. Країна фактично "проспала" початок епідемії, навіть провівши в цей час місцеві вибори. На додачу французька система охорони здоров’я показала себе неготовою до таких викликів, значною мірою - внаслідок половинчастих реформ, якими багато урядів намагалися зробити систему менш затратною, без зміни принципів її роботи. Завдяки чому Парижу вдалося уникнути найгіршого сценарію? І як карантин змінив Францію та французів? Епідемія на тлі зміни міністрів Франція отримала сумнівну честь стати першою країною поза межами Азії, де зафіксували смерть від коронавірусу. Вперше французька громадська думка серйозно звернула увагу на нову загрозу ще наприкінці січня, коли китайська громада Парижа анулювала традиційний парад на честь китайського нового року. Це трапилося в той же момент коли було виявлено перших хворих на території Франції, китайських туристів. Проте загрозу ще не сприймали серйозно. Адже в іншому разі наприкінці зими - на початку епідемії, не відбулося б зміни міністра охорони здоров'я. Це сталося через те, що партія Макрона "Вперед, Республіко!" не мала свого кандидата на вибори мера в Парижі, зрештою, вирішивши делегувати на них міністра Аньєс Бузен. [L] 24 лютого новий міністр охорони здоров'я Олів’є Веран заявляє, що в країні більше немає хворих на коронавірус. Між тим 70 медичних закладів переводять на рівень готовності до роботи в умовах пандемії. На думку міністерства, це дозволило б мати майже в кожному департаменті один спеціалізований на коронавірусі заклад. На наступний день 25 лютого виявлено двох нових хворих. А вже 26 лютого реєструється перша смерть француза від COVID-19. Далі зараження коронавірусом відбувається в темпах епідемії : щодня +25-40% нових хворих. На початку березня хвороба опиняється на французьких заморських територіях. У відповідь уряд забороняє скупчення понад 5000 осіб. Але разом з тим продовжують відбуватися футбольні матчі, музеї працюють в звичному режимі, в тому числі і Лувр. Французи не розуміють таких подвійних стандартів. Зокрема, працівники Лувру починають страйк, посилаючись на таке право у разі, якщо роботодавець не в змозі забезпечити безпечні умови праці. [BANNER1] Вибори у зачинених школах Телезвернення президента Еммануеля Макрона 12 березня зібрало історично рекордну аудиторію - 24,5 мільйона екранів було включено на його промову про екстраординарні засоби боротьби проти пандемії. Це 80% всієї французької телеаудиторії і вдвічі більше, ніж аудиторія, яку зібрало його звернення щодо кризи "жовтих жилетів" або пожежі в Нотр-Дамі. Макрон оголошує, що країна опинилася в надзвичайній ситуації і для зупинення кризи школи та інші навчальні заклади переходять на дистанційне навчання. Заборонені зібрання понад 100 осіб, анульовано концерти та спортивні змагання. Втім, за збігом обставин на неділю 15 березня припадав перший тур муніципальних виборів. Якби Макрон анулював і вибори, його б звинуватили в авторитаризмі. З іншого боку, ніхто щиро не розумів, як таке можливо - закрити школи, але запрошувати людей прийти на виборчі дільниці, традиційно розташовані у школах. Тому перший тур муніципальних виборів видався дивним: виборців запросили прийти з власними ручками, триматися на відстані і мінімізувати фізичну взаємодію. Зрештою, проголосувало тільки 44,66% виборців, що є однією з найнижчих явок голосування на муніципальних виборах. Окрім того, вибори не відбулися в трьох департаментах - Сом на північ від Парижа, у Верхньому Рейні на сході та на Корсиці - в трьох головних осередках хвороби в країні. Школи мали зачинятися наступного дня після виборів - 16 березня. Проте для організації дистанційного навчання нічого не було готове. Батьки хапалися за голову, не знаючи, як організувати догляд за дитиною, адже на той момент роботу ніхто не скасував. Того дня можна було побачити людей, які йшли з офісів з ноутбуками, навіть більше - вантажили у свої машини системні блоки, щоб організувати роботу вдома. Надзвичайний санітарний стан Того ж вечора, 16 березня, Макрон знову з'являється по телебаченню і оголошує, що французи "ведуть війну" і у країні встановлюється надзвичайний санітарний стан, запровадження якого пізніше було схвалено парламентом. Надзвичайний санітарний стан полягає в максимальному дистанціюванні протягом двох тижнів (зокрема, в закритті закладів громадського харчування, барів, ресторанів, дискотек...), роботодавців закликають по-максимуму влаштувати дистанційну роботу для працівників. Водночас оголошено про тимчасове призупинення дії Шенгену та відновлення контролю на кордонах. Також Макрон анонсує анулювання реформ, над якими працював уряд (йдеться, зокрема, про пенсійну реформу, через яку постійно відбувалися маніфестації), та відстрочення другого туру муніципальних виборів. Таким чином, 4 тисячі комун з 35 тисяч, де відбувалися вибори, не змогли обрати мерів. Рішення провести перший тур муніципальних виборів відгукнеться уряду за два тижні, коли двоє мерів помруть від коронавірусу. В разі необхідності вийти з дому француз має виписати собі "дозвіл", де вказано привід для цього. За відсутність цього паперу при перевірці поліцією можна отримати 135 євро штрафу. Держава забороняє підприємствам звільняти працівників на цей період, а зі свого боку виплачує робітникам підприємств, які зупинилися, за часткове безробіття, тобто 70% зарплатні до відрахування податків, що дорівнює 84% зарплатні, яку вони отримують зазвичай. [BANNER2] Щоправда, такі заходи не здатні допомогти фрілансерам або власникам невеличких крамниць чи ресторанів. Для них пропонується відстрочення сплати рахунків та скасування податків і декларацій на час епідемії. Втім, такі кроки викликають недовіру у французів. Адже уряд Едуара Філіппа зарекомендував себе неоліберальним, і багато хто ще недавно протестував проти його реформ. Справжній стан медицини Пандемія стала стрес-тестом для французької медицини, яку самі французи люблять вихваляти. Ця перевірка показала як усі слабкі місця самої системи, так і реформ з її вдосконалення. Протягом багатьох років усі уряди вимагали від державних лікарень та інших медичних закладів вкладати економічну складову у свою діяльність. Тобто намагатися економити і мати рентабельність у галузі, яка апріорі не мала бути прибутковою. На додачу, фіксована кількість місць для студентів на медичному факультеті залишається незмінною протягом останніх 60 років - при тому, що населення Франції збільшилося більш ніж у півтора раза. Як наслідок, з початком епідемії хвиля хворих остаточно перенавантажила систему, яка вже працювала в режимі авралу. Уряду довелося закликати вийти на роботу лікарів на пенсії, а також залучати студентів-медиків. Одночасно вибухнуло декілька скандалів. Ілюстрація дефіциту засобів санітарної безпеки: маска для пірнання, трубка для дихання, шапочка для волосся зі шкільної їдальні, верхня блуза "Леруа Мерлен" тощо Наприклад, ще 10 років тому, під час епідемії пташиного грипу, Міністерство охорони здоров’я закупило 250 мільйонів медичних масок, за що було розкритиковане і звинувачене в недоцільному використанні коштів. А самі маски ще довгий час безкоштовно роздавали в аптеках. Натомість сьогодні медицина і парамедицинські заклади (будинки для літніх людей, медичні пансіонати) страждають саме через брак тестів на коронавірус, масок та іншого одноразового витратного матеріалу. При цьому єдиний виробник медичних масок у Франції закрився минулого року. Ситуація подекуди настільки критична, що лікарі закликають людей сидіти вдома і шити маски. Найбільше обурює французів ситуація з пенсіонерами в будинках людей похилого віку. Через брак засобів безпеки і запізню ізоляцію вірус потрапив у ці заклади і в деяких із них забрав життя десятків стареньких. Загалом кількість смертей від коронавірусу в будинках для літніх людей досягла 2 з половиною тисяч. До того ж наприкінці березня з'ясувалося, що офіційна статистика хворих і померлих включала дані лише з лікарень. Тобто цифри з будинків для літніх людей, а також ті, хто помер, не потрапивши до лікарні, не враховані. Інший скандал, який продовжує хвилювати громадську думку - дебати про те, наскільки хлорохінін, ліки, відомі з 1960 років як засіб боротьбі проти малярії, може бути застосований проти коронавірусу. Відомий марсельський мікробіолог Дідьє Рауль у соціальних мережах закликав медиків користуватися цим засобом боротьби проти вірусу, за що був розкритикований міністерством. Експертна рада при президенті Макроні відкинула ці пропозиції, оскільки дієвість препарату на COVID-19 не була підтверджена клінічними дослідженнями. [BANNER3] Пік епідемії вже позаду? Щовечора о 20-й годині французи аплодують зі своїх вікон медичному персоналу і всім тим, хто дозволяє триматися країні (зокрема, касирам у супермаркетах, які залишаються відчиненими, муніципальним працівникам, таким як сміттярі, поліції, рятівникам тощо). Французи почали замислюватися над сенсом життя і питаннями солідарності з тими, кому менше пощастило. Люди питають через огорожу, по телефону чи в соціальних мережах, як справи у ближнього, чи нічого не потрібно, організовуються нові форми співпраці. Три тижні Франція живе новим життям - з вечірками по скайпу, з концертами артистів у соціальних мережах, з уроками фітнесу на ютьюбі, з безкоштовним доступом до зазвичай платних ресурсів. Тим часом з'являється і світло наприкінці тунелю. Самоізоляція почала давати результати. 6 квітня вперше зафіксоване зниження темпів прибування пацієнтів до реанімацій. За два тижні від початку усамітнення щоденні темпи поширення коронавірусу впали з 25% до менш ніж 10%. Станом на ранок 6 квітня у країні зафіксовано близько 93 тисяч випадків зараження коронавірусом і понад 8 тисяч смертей. За прогнозами вірусологів, пік епідемії мав припасти на перший тиждень квітня. А тому уряд вже починає консультації щодо сценаріїв поступового виходу з самоізоляції - чи за географічними зонами, чи за віковими категоріями. Якщо ці прогнози підтвердяться, Франція може стати першою європейською країною, яка почне виходити з "коронавірусної" кризи. Звісно, якщо країну не накриє наступна хвиля епідемії. І в будь-якому разі, майже напевно це буде інша Франція, з іншими пріоритетами та цінностями. Автор: Ольга Герасименко, українська громада у Франції (Лімей, Паризький регіон) https://www.eurointegration.com.ua/articles/2020/04/6/7108393/ Ціна вірусу: чи врятує провідні економіки світу безпрецедентна фінансова допомога https://www.eurointegration.com.ua/experts/2020/04/6/7108344/ Експертна думка ICU Mon, 06 Apr 2020 08:30:00 +0300 Провідні економіки світу вже оголосили про безпрецедентні за своїми масштабами, як для мирного часу, пакети стимулювання. Проте їх може виявитися недостатньо. Провідні економіки світу вже оголосили про безпрецедентні за своїми масштабами, як для мирного часу, пакети стимулювання. Тиждень тому Конгрес і Білий дім США схвалили стимулюючий пакет вартістю $2 трлн для підтримки американської економіки під час пандемії. Пакет передбачає прямі перерахування коштів мільйонам американців із низьким доходом, найбільш вразливим секторам економіки, кредити малому бізнесу і фінансову допомогу сектору охорони здоров'я. Велика Британія і провідні країни ЄС також висунули численні ініціативи, які включають державні кредити і гарантії для компаній, субсидії для тих, хто залишився без роботи, податкові канікули і відтермінування за виплатами боргів. Фінансові міністри країн єврозони заявили про узгодження антикризових фіскальних заходів загальною вартістю в 2% від ВВП для підтримки економіки блоку в 2020 році, на додаток до чого будуть надані кредити для підтримки ліквідності загальною вартістю в 13% від ВВП. Загалом країни "великої десятки" на поточний момент готові витратити на фіскальне стимулювання своїх економік майже 8% від сукупного ВВП. Незважаючи на величезний розмір стимулюючих пакетів, залишається відкритим питання, чи достатньо цього. Адже повний масштаб втрат від пандемії буде неясний ще протягом кількох місяців, а може, й довше. І дуже ймовірно, що державам доведеться ще докладати кошти, щоб максимально пом'якшити удар по економіці. Тим часом карантин і соціальне ізолювання тривають та можуть посилити обмеження як на попит, так і на пропозицію. Це значно послаблює ефект від монетарних і фіскальних заходів. Прямі субсидії дійсно можуть посприяти зростанню попиту. Але якщо при цьому пропозиція залишається обмеженою, може прискоритися інфляція. Втім, багато експертів упевнені, що низькі інфляційні очікування та падіння цін на енергоносії знижують інфляційні ризики. Фіскальні заходи у протидії пандемії коронавірусу (% до ВВП) Ще одне питання - це наскільки ефективно уряди будуть розподіляти ці кошти. Також не уникнути нерівномірності їх розподілу серед громадян і бізнесів, постраждалих від надзвичайних заходів. Для ЄС окремою великою проблемою є мобілізація коштів і створення єдиної політики допомоги країнам блоку. [BANNER1] Необхідність рятувати економіки південних членів - Іспанії та Італії, які зараз найбільше страждають від пандемії, - наштовхуються на жорсткість і консерватизм таких північних країн, як Німеччина і Нідерланди. На поточний момент країнам ЄС явно не вистачає такої ж єдності, яку було продемонстровано 2008 року в боротьбі з глобальною фінансовою кризою. Тоді Брюссель зміг затвердити єдину програму блоку вартістю $200 млрд, що було на той час еквівалентом 1,5% від ВВП блоку. Чи заспокоїть такий масштабний комплекс заходів фінансові ринки? Чи дасть це початок відновлення? Для того щоби повноцінне відновлення почалося, ринкам потрібно краще розуміння масштабу ризиків. Активні дії центробанків і урядів дали інвесторам упевненість у тому, що доступ до ліквідності і кредитування існує, як і раніше, і що економіки отримають стільки фінансових коштів для виходу зі ступору, скільки знадобиться. Чого зараз ринкам досі не вистачає, то це розуміння, коли піде на спад або хоча б стабілізується поширення пандемії, а також розуміння тривалості та інтенсивності карантинних обмежень. Також у багатьох поки немає впевненості в тому, що розпродажі та ліквідація позицій у цінних паперах не хитнули маятник ринку в інший бік - від переоціненої вартості активів до недооціненої. Зрештою, є побоювання, що вірусна криза може спровокувати нові кризові події - такі, наприклад, як політична нестабільність або криза суверенних платежів. Усі ці невизначеності поки переважують позитив, який принесли плани держав щодо стимулювання. Незважаючи на це, ринки, як і раніше, зберігають добрі шанси на відновлення в цьому році - надію на це підтримує тимчасовий характер шоку від пандемії і знову-таки готовність урядів на масштабні стимулюючі заходи. [BANNER2] Поки ж доступ до фінансових ринків для країн, що розвиваються, і України в тому числі, в найближчі місяці, швидше за все, буде закритий. У важкі часи інвестори зазвичай не бажають брати на себе додаткові ризики - вкладати кошти в ринки, що розвиваються. Поточна ситуація ускладнюється ще й тим, що більшість економік, що розвиваються, не може собі дозволити такі ж масштабні стимулюючі пакети, як лідируючі розвинені економіки. Це тим більш очевидно для України з її важким тягарем зовнішніх боргів, зовнішньоторговельним дефіцитом і постійною нестачею бюджетних коштів. Додамо сюди необхідність потужних вливань коштів в українську систему охорони здоров'я, яка багато років страждала від недофінансування і зараз перебуває в глибокому занепаді. Впоратися з труднощами карантинного режиму українській економіці допоможе тільки зовнішня допомога. На щастя, Україна може отримати $4,5 млрд у результаті угоди з МВФ для боротьби з наслідками пандемії коронавірусу. Швидше за все, цього буде недостатньо, аби компенсувати всі втрати економіки. Проте це майже 3% від ВВП країни в 2019 році - показник, який можна порівняти з розміром стимулюючих фіскальних пакетів "великої десятки". Залишилося тільки підписати угоду з МВФ. Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора https://www.eurointegration.com.ua/experts/2020/04/6/7108344/ Як вступити до ЄС після війни з сусідом: що змінювала та який опір долала повоєнна Хорватія https://www.eurointegration.com.ua/articles/2020/04/3/7108287/ Статті для Європейської правди Fri, 03 Apr 2020 14:02:00 +0300 Без реформ, проведених урядом Рачана, успіх був би неможливий. Сьогодні в Хорватії це визнають навіть його колишні противники... Хорватію, яка сім років тому вступила до Європейського Союзу і зараз головує в Раді ЄС, час від часу згадують як приклад для України. В основному - через перемогу у війні із Сербією. Але захист територіальної цілісності був тільки початком довгого шляху не тільки до незалежної, але й до сучасної європейської Хорватії. Відновивши свою територіальну цілісність, країна зіткнулася із зовсім іншими викликами. Виявилося, що героїчних військових перемог недостатньо для переведення країни "на мирні рейки" та побудови європейської демократії. "Європейська правда" продовжує серію публікацій про європейські країни, де відбулося оновлення влади з обіцянками глибокого перетворення держави. Перша наша стаття була присвячена Макрону та реформам у Франції, а друга - змінам у Греції; ми також розповіли про те, як Італія досягла успіхів у боротьбі з політичною корупцією. Наш новий текст - про те, як Хорватії вдалося зробити стрибок від авторитаризму до членства в Євросоюзі. Від Югославії до Європи Метою всього хорватського націонал-демократичного руху наприкінці 1980-х - на початку 1990-х років була незалежність республіки від Сербії (на той момент - Югославії) та повернення Хорватії на європейський шлях розвитку. Лідером руху став заснований в червні 1989 року Хорватський демократичний союз, HDZ - перша некомуністична партія Хорватії на чолі із Франьо Туджманом. Він став справжнім лідером нації під час війни за незалежність, що тривала до 1995 року. Однак і після перемоги, вже у мирний час, Туджман продовжив керувати країною "по-військовому", спираючись на відданих людей та жорстку, багато в чому авторитарну владну вертикаль. Саме президент давав настанови уряду, а парламентська пропрезидентська більшість беззаперечно ухвалювала потрібні рішення. HDZ поступово набувала рис правлячої партії комуністичного зразка - не за ідеологією, а за принципами партійного будівництва та присутності буквально в усіх сферах життя держави та суспільства. Незважаючи на успіхи на полі бою - а точніше, навіть саме через це - міжнародне співтовариство практично відразу після припинення бойових дій почало звинувачувати Хорватію в порушенні норм міжнародного гуманітарного права (під час наступальних операцій) та прав сербської національної меншини. А ще - у небажанні шукати винних та виправляти помилки. [BANNER1] В підсумку країна отримала фактичну відмову в допомозі Європейського Союзу. А на додаток в 1998 році в світі почалася глобальна економічна криза, яка боляче вдарила по хорватській економіці та добробуту громадян. На цьому тлі в найближчому оточенні Туджмана починаються корупційні скандали. Хорвати почали обурюватися, висуваючи претензії до тих, хто всього кілька років тому були для них героями та беззаперечними авторитетами. Невідомо, чим мала закінчитися ця історія, проте 10 грудня 1999 року Туджман помирає. А отже, країна увійшла у нову політичну епоху. Об’єднатися задля реформ Потребу суспільства у кардинальних змінах підтвердили вибори, які відбулися 3 січня 2000 року. Кілька опозиційних партій сформували два окремі передвиборчі блоки - ліво- та правоцентристський. Незважаючи на ідеологічні розбіжності, вони ще до виборів домовилися про післявиборчу співпрацю. Об’єднувальним фактором стала ідея повної трансформації країни, в першу чергу, її демократизація. На виборах два опозиційних об’єднання - лівоцентристське, куди входили Соціал-демократична партія (SDP) та Хорватська соціально-ліберальна партія (HSLS), та правоцентристське із Хорватською селянською партію (HSS) та Хорватською народною партією (HNS) - сумарно отримали переконливу більшість мандатів, 96 із 151. Виконуючи домовленості, вони створили правлячу коаліцію, лідер SDP Івіца Рачан став новим прем'єр-міністром Хорватії, лідер HSS Златко Томчич - спікером парламенту. Ще один учорашній опозиціонер став президентом Хорватії. Кандидат від "туджманівського" Хорватського демократичного союзу на позачергових виборах не вийшов навіть у другий тур. Перемогу здобув один із найжорстокіших критиків Туджмана Стіпе Месич, висунутий HNS. Новій владі вдалося вивести Хорватію з режиму післявоєнної "напівізоляції". Вони доволі швидко налагодили співпрацю з міжнародними організаціями та західними партнерами. 30 листопада 2000 року країна стала членом Світової організації торгівлі, 29 жовтня 2001 року підписала із Євросоюзом Угоду про стабілізацію та асоціацію - перший крок до євроінтеграції. На тлі проведених владою економічних та соціальних реформ та стрімкого розвитку туристичного сектора після припинення усіх бойових дій на Балканах Хорватії вдалося досягти потужного зростання економіки. Протягом 2000-2003 років, під час роботи соціал-демократичного уряду, темпи зростання ВВП Хорватії демонстрували постійну позитивну динаміку, досягнувши в 2003 році рекордного - за весь період з 1998 року дотепер - показника в 5,6%. Почалося втілення масштабних інфраструктурних проєктів, найвідомішим з яких стало будівництво автомагістралі А1 (добре знайомої туристам), що поєднує Північ та Південь, Загреб з другим за величиною містом країни, Сплітом. Почалася і боротьба з корупцією. В грудні 2001 року було відкрито Управління боротьби з корупцією та організованою злочинністю - Ured za suzbijanje korupcije i organiziranog kriminaliteta, USKOK - спеціалізований підрозділ Державної прокуратури. (Пізніше стверджувалося, що цей антикорупційний орган успішно розслідував справи щодо більш ніж двох тисяч звинувачених, досягши рівня засудження приблизно 95%.) Як це зазвичай буває, боротьба з корупцією подобалася не всім. [BANNER2] Наочний доказ цього - те, що у подальшому найбільш гучною справою USKOK стало засудження екслідера HDZ та колишнього очільника уряду Іво Санадера. Але через те, що посилення боротьби з корупцією було жорсткою вимогою Євросоюзу - а щодо необхідності євроінтеграції в країні був консенсус, - діяльність антикорупційних органів не викликала відкритого спротиву з боку провідних політичних сил чи то "розбірок" навколо їхньої роботи чи керівництва. Одночасно відбувалася і політична трансформація, яка отримала назву "детуджманізація". Для викоренення та попередження авторитаризму хорватський парламент вніс зміни до Конституції, запровадивши фактично парламентську республіку замість держави із сильною президентською владою. Також у рамках демократизації більше прав отримали громадяни Хорватії інших національностей, в першу чергу серби, - і щодо використання мови, освіти і культури, і щодо виборчих прав. У грудні 2002 року був ухвалений спеціальний Конституційний закон про права національних меншин. І це - в державі, яка лише нещодавно вела визвольну війну проти Сербії! Як владі вдалося ухвалити ці норми, не викликавши опору повоєнного суспільства? Річ у тім, що хорватське суспільство і хорватські політики дуже хотіли бути європейськими, і тому зуміли домовитись про необхідність європейського ставлення для співгромадян будь-якої національності. Більшість намічених змін, які стосувалися прав сербських громад, стали реальністю. Хоча деякі речі так і залишилися на папері - наприклад, кириличні таблички на офіційних установах у Вуковарі. Втім, навіть у цьому місті, що є одним із символів війни, серби мають своїх представників в органах центральної і місцевої влади, мають можливість навчатися рідною мовою та відвідувати Сербську православну церкву. Трибунал для героїв Змінилося і ставлення до покарання воєнних злочинців. Туджман та його політична сила були категорично проти того, щоби навіть розпочинати таке розслідування. Але на початку 2000-х, виконуючи вимогу міжнародних партнерів, Хорватія на офіційному рівні погодилася розібратися, чи могли хорватські військові під час війни діяти всупереч нормам міжнародного права. Навесні 2000 року парламентська більшість за пропозицією уряду ухвалила Декларацію про співпрацю з Міжнародним трибуналом щодо колишньої Югославії. Так, цей крок було необхідно пояснити людям, яких війна зачепила особисто. Нова влада мала таке пояснення: якщо погодитися на індивідуалізацію воєнних злочинів та притягнення до кримінальної відповідальності окремих винуватців, знімається підозра з усього хорватського народу та з гідних солдатів та офіцерів. Але на практиці переконати людей виявилося непросто. В лютому 2001 року Гаазький трибунал (Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії) видав ордер на арешт генерала Мирко Нораца, і Міністерство внутрішніх справ Хорватії взяло його в роботу. Нораца звинуватили у масовому вбивстві цивільних сербів під час кількох успішних військових операцій проти підрозділів югославської армії. Цей крок тодішньої влади став першим, який викликав несхвалення і активний спротив громадян. На вулиці вийшли десятки тисяч людей, які протестували проти затримання героя війни. Відбувалися багатолюдні мітинги, блокування доріг… [BANNER3] Заспокоїти ситуацію прем’єру Рачану вдалося, уклавши угоду з Трибуналом про те, що генерала притягнуть до кримінальної відповідальності, однак не в Гаазі, а вдома, у Хорватії. 24 березня 2003 року Мирко Норац був засуджений судом у місті Рієка на 12 років позбавлення волі за причетність до вбивства цивільних. У липні 2001 року у Гаазі висунули обвинувачення проти іншого генерала, Анте Готовіни - командувача операцією "Буря", головної складової перемоги хорватів у визвольній війні. Але тут вже хорватський прем’єр не погодився дати справі хід, оскільки тепер і сам вважав, що документ давав невірну оцінку подій і був упереджений щодо хорватської війни за незалежність. В результаті очільника уряду розкритикували як справа, так і зліва. Одні - за згоду на переслідування героїв, інші - за приязність до підозрюваних у воєнних злочинах. А коли Готовіна взагалі втік і почав переховуватися від правосуддя, хорватська влада зазнала удару і від міжнародних партнерів: ЄС однозначно поставив початок переговорів про членство в Європейському Союзі в залежність від притягнення до відповідальності хорватського генерала. В лютому 2003 року Загреб подав офіційну заяву про вступ до ЄС, але просування до європейського світу було поставлено на паузу. Реформи перемогли Покращивши економічну ситуацію, але так і не почавши процес вступу до Євросоюзу і посварившись і з патріотами, і з міжнародними партнерами, уряд Рачана йде у відставку. Під час виборчої кампанії 2003 року він проголошує промову, яка - незважаючи на те, що його партія не перемогла - стає однієї із найяскравіших за всю історію хорватської політики: Якби я міг би намалювати свою картину Хорватії в майбутньому, це була б посмішка. Посмішка на обличчі дитини. Посмішка, яка говорить про те, що в школі йому не нудно і не важко, посмішка, яка чітко говорить про те, що тітоньки з дитячого садка завжди мають на нього час. Посмішка, якою він вітає своїх батьків, задоволений тим, що вони змогли придбати більшу квартиру, в якій у нього є своя кімната. Посмішка, бо дідусь має справедливу пенсію і може піти з ним на гру разом, не боячись безладу (на стадіоні). Посмішка дитини, яка може жити в нормальній країні і знати, що коли виросте, почне подорожувати світом, і в будь-якому місці він не буде почуватися ніяково, з усіма йому буде легко порозумітися, і він зможе з гордістю сказати: "Агов, я з Хорватії!" Івіца Рачан, прем'єр-міністр Хорватії в 2000-2003 роках Коаліційний уряд Рачана, що діяв на початку 2000-х, багато хто і досі вважає найефективнішим у Хорватії. Якщо Франьо Туджман та герої війни здобули незалежну Хорватію, то Івіца Рачан та його команда змогли започаткувати будівництво європейської країни. Реформи, в тому числі політичні, які коаліція лівих та правих центристів втілила в життя на початку 2003 році, не були скасовані жодним із наступних урядів. Тому що, насправді, незалежна, сучасна, європейська та заможна Хорватія була спільною метою абсолютної більшості хорватів і під час війни, і після перемоги. Просто методи досягнення цілі відрізнялися. [BANNER4] Гідність не продається Хоча Хорватія продовжила рух до ЄС, заданий реформами уряду Рачана, на державу чекало ще одне випробування. У його центрі опинився вже згаданий Анте Готовіна. У Євросоюзі твердо стояли на своїй вимозі про те, що вступ буде можливий лише у разі співпраці держави із Міжнародним трибуналом. Одного дня ця перепона була знята, після чого переговори про членство почали успішно просуватися і зрештою держава отримала "зелене світло" на вступ. Хорватія, до слова, так і не видала свого національного героя - його затримали у кінці 2005 року на іспанських Канарських островах, куди той поїхав у відпустку за паспортами, виданими на чуже ім’я. У 2011 році перша інстанція трибуналу визнала його винним за 8 з 9 пунктів обвинувачення і засудила до 24 років ув’язнення. Сказати, що це викликало обурення у Хорватії - не сказати нічого. Підтримка членства країни в ЄС впала до рекордно низьких 23%. "Хорватія не продається за Готовіну", - говорили тоді, обігруючи прізвище генерала, яке перекладається як "готівка". Вирішальною у цій ситуації стала позиція самого Анте Готовіни. Генерал попросив своїх співвітчизників прийти на виборчі дільниці і проголосувати на референдумі щодо вступу до ЄС "за". Готовіна дав зрозуміти, що ставить долю країни вище своєї і готовий нести покарання, якщо такою є ціна, що її має сплатити Хорватія, щоб стати справді європейською країною. В Хорватії та й у світі його заява - яку він передав через адвоката - викликала величезне здивування, але його юристи та друзі підтвердили її правдивість. У підсумку на референдумі, який відбувся 22 січня 2012 року, дві третини тих, хто прийшов на дільниці, висловилися на користь членства Хорватії в Євросоюзі. І хоча явка була невисокою (43,51%), референдум - за хорватським законом - відбувся. А 10 місяців по тому, в листопаді 2012 року, апеляційна палата трибуналу в Гаазі змінила початкове рішення трибуналу. Генерала Готовіну повністю виправдали. Тодішній прем’єр-міністр Хорватії, соціал-демократ Зоран Міланович вислав за ним урядовий літак і особисто зустрів його біля трапу. 1 липня 2013 року Хорватія стала повноцінним членом Європейського Союзу. Без реформ, проведених урядом Рачана, цей успіх був би неможливий. Про це сьогодні в Хорватії кажуть усі - навіть його колишні політичні противники. Автор: Наталя Іщенко, журналіст, редактор порталу "Балканський оглядач" Матеріал підготовлений "Європейською правдою" в рамках фінансованого Європейським Союзом проєкту Keeping Focus on Reforms Ahead of Elections and Beyond. Оцінки та думки журналістів та дописувачів ЄП можуть не збігатися з позицією Євросоюзу https://www.eurointegration.com.ua/articles/2020/04/3/7108287/