Лебединая песня Меркель: с какими вызовами столкнется новое немецкое правительство

Среда, 7 марта 2018, 16:47 — , для Европейской правды

4 березня у Німеччині був особливий день. Німці з нетерпінням та деяким острахом поглядали на шпальти провідних ЗМІ, а деякі навіть зібралися біля сіруватої кількаповерхової будівлі на вулиці Вільгельмштрассе.

Тут розташована штаб-квартира Соціал-демократичної партії Німеччини. І саме тут, з балкону будівлі, неначе у старі добрі 1920-ті роки, в.о. голови соціал-демократів Олаф Шольц проголосив новину, на яку всі чекали: есдеки підтримали переговори про формування коаліції з Ангелою Меркель.

Для самої Меркель цей термін є останнім. Однак канцлеру доведеться вести країну до реформування Євросоюзу, виборів до Європарламенту в 2019 році, модернізації власної армії, подолання наслідків міграційної кризи, розв’язання конфлікту в Сирії і спроби здійснити прорив у питанні України.

Тепер, коли головна інтрига останніх місяців нарешті зникла, настав час окреслити основні виклики та проблеми, з якими доведеться стикнутися вже четвертому уряду Меркель у найближчі роки.

Як виглядає новий уряд Меркель?

Ще під час кризи у переговорах у січні-лютому канцлер Ангела Меркель була змушена зробити перестановки у керівництві своєї партії та серед претендентів на ключові посади в майбутньому уряді. Під тиском молодіжного крила партії, а також групи радикалів, які критикували її за провал коаліційних перемовин, Меркель віддала ключові урядові посади кільком своїм опонентам.

Власне, саме ці зміни й вплинули на кінцевий результат голосування соціал-демократів, яких переконали у тому, що політичний курс Ангели Меркель не залишиться незмінним, а в уряді будуть нові обличчя.

Для самого канцлера її новий Кабмін став таким собі "урядом поступок".

Адже половина його складається з представників Соціал-демократичної партії, а ще чверть – це поступки Меркель представникам опозиції всередині її блоку ХДС/ХСС.

 

Загалом картина складається наступна:

- Канцлер – Ангела Меркель

- Глава апарату – Хельге Браун (ХДС)

- Віце-канцлер та міністр фінансів – Олаф Шольц (СДПН)

- Міністр закордонних справ – Хайко Маас або Катаріна Барлі (СДПН)

- Міністр юстиції – Хайко Маас або Єва Хьогль (СДПН)

- Міністр з питань соціальної політики та праці – Андреа Налес або Убертус Хайль (СДПН)

- Міністр екології – Барбара Хендрікс (СДПН)

- Міністр з питань сім`ї – Катаріна Барлі або Крістіна Кампманн (СДПН)

- Міністр внутрішніх справ – Хорст Зеехофер (ХСС)

- Міністр оборони – Урсула фон дер Ляєн (ХДС)

- Міністр охорони здоров'я – Єнс Шпан (ХДС)

- Міністр економіки та енергетичного розвитку – Петер Альтмаєр (ХДС)

- Міністр з питань освіти та науки – Аня Карлічек (ХДС)

- Міністр з питань розвитку – Герд Мюллер (ХСС)

- Міністр з питань транспорту та цифрової інфраструктури – Андеас Шоєр (ХСС)

- Міністр сільського господарства – Юлія Кльокнер (ХДС)

Проблеми та виклики

Які проблеми чекають новий уряд Меркель?

Реформування ЄС. Збільшення критичної маси проблем у функціональності Євросоюзу, кардинальне зміщення предмета внутрішньополітичних дискусій з економіки на питання міграції та безпеки призвели до занепаду традиційних політичних еліт. На їхнє місце приходять більш радикальні, агресивні й краще організовані політичні сили, які стрімко адаптуються під мінливий світ і мислення молодого покоління.

Тріумф популістів з "Руху 5 зірок" в Італії на останніх виборах 4 березня став яскравим підтвердженням поразки традиційного європейського політичного укладу перед незвичним, більш вільним від закостенілих рамок організаційних структур з дещо постмодерністськими підходами.

У цьому контексті Німеччина як неформальний лідер ЄС має відповісти на питання: як реформувати Євросоюз і який план взяти за основу? Але разом з цим на Берлін ляже і вся відповідальність за наслідки.

Польща та Угорщина. Одночасно в ЄС відбувається нинішнє регіональне протистояння Західної та Східної Європи. Нещодавні демарші Польщі та Угорщини у питаннях мігрантів засвідчили зростання популярності антиєвропейських настроїв у Європі.

Польсько-європейський конфлікт – яскравий приклад структурної кризи в ЄС та кризи внутрішніх еліт у самій європейській регіональній системі. Прихід до влади у Польщі партії "Право та справедливість" запустив процес руйнування цими елітами старої системи та спроб насаджування власної філософії, яка увійшла у протиріччя із загальними європейськими нормами та принципами.

У цих умовах Німеччині необхідно буде зайняти чітку позицію щодо Польщі і підтримати санкції проти Варшави. Адже якщо Євросоюз не зробить цього, то продемонструє слабкість, яку чимало держав розцінять як неспроможність нинішніх брюссельських чиновників реагувати на кризи та спроби кинути виклик усьому європейському проектові.

Україна та російський виклик. Криза в ЄС і піднесення правих сил і популістів поставить новий німецький уряд перед надскладним завданням: зберегти санкційну політику проти Росії у її нинішньому вигляді. Принаймні, такий варіант є дуже вигідним для України, адже будь-яке послаблення санкцій або їхнє скасування посилить Росію і розв’яже Кремлю руки в "українському питанні".

Останнім часом у Європі спостерігається певна стомленість Україною. Відсутність значного прогресу у реформах в Україні, зростання рівня корупції і системні проблеми в комунікаціях між Україною і європейськими елітами призвели до втрати актуальності української проблеми та відсунення її на задній план.

Німецькій владі все складніше пояснювати своєму населенню, чому санкції мають зберігатися та заради чого страждає німецький бізнес. Крім того, втрата частини російського ринку для Німеччини була компенсована здобутками на китайському ринку. Але і це поступово стає загрозою для ФРН, адже Китай недвозначно проводить активну й агресивну геоекономічну інтервенцію у різних регіонах світу, особливо в межах свого глобального транспортного проекту "Новий шовковий шлях".

Ілюстрацією цього виклику є останні переговори навколо будівництва Росією газопроводу "Північний потік-2". Остання перешкода для реалізації цього проекту зникла 5 березня, коли Європейський суд заявив, що до "Північного потоку-2" не буде застосований Третій енергетичний пакет. А відповідно, вірогідність будівництва цього проекту в обхід України дуже висока.

 

Структурна криза у відносинах зі США. Після приходу до влади у США президента Дональда Трампа відносини Вашингтона та Брюсселя увійшли у "клінч" і вилилися у системну кризу. Останні події навколо запровадження Сполученими Штатами мита на європейські сталь та алюміній можуть завершитися справжньою торговою війною.

Німеччина та Франція як лідери ЄС будуть на передовій у цьому протистоянні.

А відповідно, Ангелі Меркель час приймати ключові рішення у ці "темні часи".

Оборона та безпека. 19 лютого цього року в Німеччині булла опублікована доповідь Міністерства оборони ФРН, частина якої потрапила до газети Rheinische Post, яка наробила чимало шуму в німецькому суспільстві. У документі йшлося про те, що німецьким військам не вистачає польових наметів, зимового одягу та захисного обладнання для того, щоб очолити загони швидкого реагування НАТО.

Питання армії і стане одним з головних у внутрішній політиці четвертого терміну Ангели Меркель. До того ж, воно є частиною системної кризи, яка вирує у регіоні, адже вимагатиме переосмислення самого значення армії і перегляду основ пацифістської політичної культури німецького суспільства, яка склалася після Другої світової війни.

А для міністра оборони Урсули фон дер Ляєн цей пункт буде особистою справою, адже чимало членів партії бачать у ній наступницю Меркель на посаді лідера Християнсько-демократичного союзу (ХДС). Відтак, її політична кар’єра залежить від успішності програм модернізації армії.

Міграційна криза. Очевидна та стрімка поразка Меркель у передвиборчій риториці стосовно цього питання змусила її переосмислити свою політику та піти на поступки своїм опонентам.

Саме тому ще перед виборами канцлер змінила традиційну риторику останніх років і заявила про намір внести корективи до міграційного законодавства та посилити заборону на носіння мусульманського одягу.

 

Як і в багатьох інших країнах Європи останнім часом, традиційні німецькі еліти також починають адаптуватися під новий інформаційно-політичний тренд у питанні мігрантів, щоб не втратити свої рейтинги.

Ангелі Меркель необхідно буде дотриматися своїх численних обіцянок: зменшити кількість біженців, яких приймає Німеччина, полегшити процедуру депортації, запровадити суворі міграційні правила та посилити відповідальність за перетин кордону. Крім того, магістральним напрямком стане укладання угод з окремими країнами Африки та Близького Сходу для стримування біженців.

Питання трудових ресурсів. Останнім часом Німеччина переживає кризу трудових кадрів. Минулого місяця кількість вакансій на роботу в Німеччині стала рекордною за весь час – майже 2 мільйони.

Особливо погана ситуація спостерігається протягом останніх трьох місяців. Більшість компаній у країні скаржаться на нестачу працездатного населення і кваліфікованих трудових кадрів. В одній Західній Німеччині 915 тисяч незаповнених робочих місць, а у Східній – понад 260 тисяч.

Це означає, що уряду Меркель необхідно буде продовжувати відкриття свого ринку для мігрантів зі Сходу. 

 

Автор: Ілія Куса,

експерт з міжнародної політики
Українського інституту майбутнього

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.
powered by lun.ua