Подарок для России: почему Кабмин сам подставился под торговые ограничения РФ

Среда, 16 сентября 2020, 13:00 — , Европейская правда

Вже у найближчі тижні Росія зможе ввести нові обмеження проти українського експорту.

І якщо це станеться, то такий крок Росії, на відміну від попередніх обмежень, світ сприйме позитивно. 

А це дасть додатковий козир російській пропаганді щодо представлення України як "винуватця власних проблем".

Таку можливість Росії дає невиконання Україною рішення арбітражу Світової організації торгівлі (СОТ) за програною справою про аміачні добрива. За цим рішенням, Україна мала до 15 вересня прибрати захисні мита, введені проти російських постачальників добрив, але так цього і не зробила.

Та найабсурдніше у цій історії – те, що, виконавши рішення арбітражу СОТ, Україна взагалі нічого не втратила би, адже мала альтернативний захист від російського імпорту, запроваджений через механізм санкцій.

Натомість, демонстративне ігнорування рішення СОТ може дорого нам коштувати.

Як фінансово, так і – що більш вагомо – іміджево.

Йдеться про суперечку "РФ vs Україна - Антидемпінгові заходи щодо імпорту нітрату амонію з РФ".

Ця справа тягнеться від початку російської агресії. У липні 2014 року Україна наростила антидемпінгові заходи щодо імпорту нітрату амонію (аміачних добрив), що походить з Росії. Для добрив, вироблених країною-агресором, захисні мита були збільшені з 0-11,91% (в залежності від суб'єкта застосування заходів) до 20,51-36,06%.

У травні 2015 року Росія поскаржилася на це рішення до СОТ, а за три роки арбітраж ухвалив своє рішення.

При чому юристи не мають спільної думки щодо оцінки цього рішення, трактуючи одну його частину як перемогу Росії, а іншу – як українську.

Ключовим досягнення Росії, поза сумнівом, стало те, що Апеляційний орган СОТ вирішив: у 2013-2014 роках Україна не мала належних доказів, щоби застосувати так зване "газове коригування" (детальніше про цей принцип можна почитати тут), на підставі якого ми збільшили мита.

Натомість, Росії не вдалося довести неправомірність застосування газового коригування в принципі. А це означає, що за Україною залишалося право за необхідності провести ще одне розслідування, і оформивши все як треба, заново ввести обмеження проти російських аміачних добрив.

Втім, наразі немає потреби навіть у такому розслідуванні. 

Адже у травні минулого року за рішенням уряду Володимира Гройсмана усі добрива внесли до переліку товарних груп походженням з країни-агресора, на які накладені санкції, у вигляді повної заборони імпорту. 

А це означає, що навіть у разі формального скасування українським урядом свого рішення 2014 року, російські виробники все одно не зможуть повернутися на український ринок.

Початково арбітраж вимагав від України виконати це рішення за два місяці; згодом, на прохання Києва – погодився продовжити цей термін до 11 з половиною місяців. Кінцевою датою для цього було 15 вересня. 

Але Україна, а точніше - Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, яку очолює міністр економіки Ігор Петрашко, все одно нічого не зробила. 

А відсутність будь-якого, навіть формального прогресу у вирішенні цієї справи, може стати проблемою для України.

Відповідно до правил СОТ, у випадку, якщо країна не виконує рішення арбітражу, країна-заявник отримає право введення зустрічних обмежень проти товарів з цієї країни, щоб компенсувати свої втрати.

Чи є хоч найменші сумніви, що Росія не скористається цією можливістю?

А на додачу, правомірне покарання України за невиконання міжнародного арбітражу стане чудовим подарунком для російської пропаганди, яка матиме можливість розповідати на Заході, що не вона, а Україна порушує міжнародні правила,  і навіть не виконує приписи арбітражу.

Хто винний? Чому Україна припустила такий "самостріл"?

Адже Україна могла виконати рішення СОТ суто формально, але тим самим уникнувши порушення, що розв’язує руки Росії.

Пояснень може бути декілька.

По-перше, за збереження захисних заходів виступає національний виробник - компанія OSTCHEM, яка входить до складу фінансово-промислової групи "Group DF" Дмитра Фірташа.

Складно сказати, яка їхня мотивація - можливо, вони очікують скасування санкцій. І хоча підстав для цього поки немає, теоретично санкції можуть бути скасовані у будь-який момент, адже вони ухвалювалися, і відповідно - скасовуються простим рішенням уряду. 

Зрештою, на початку року Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі розглядала питання впровадження квотування для імпорту аміачних добрив (заради захисту того ж національного виробника) - нового захисного заходу, який мав "підстрахувати" попереднє рішення, що мало бути скасоване згідно з арбітражем СОТ.

Втім, шалений опір аграріїв призвів до того, що комісія де-факто самоусунулася, так і не прийнявши ніякого рішення щодо квот. 

Ще одна причина – розвал торгової політики всередині уряду.

Нещодавно стало відомо, що торговий представник Тарас Качка був відсторонений від керівництва департаментом торгового захисту. А новопризначений заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Олександр Романішин, який тепер опікується цією сферою, ще не до кінця увійшов у курс справ.

І це створює невизначеність, хто відповідає за цей напрям - Олександр Романішин чи Тарас Качка, який продовжує опікуватися питаннями СОТ. 

Так чи інакше, Кабмін на рівному місці створив чималу проблему, розв’язавши руки державі-агресору для торговельного та інформаційного наступу на Україну.

Автор: Юрій Панченко, 

редактор "Європейської правди"

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.
powered by lun.ua