Убийственный гуманизм Европы: как сопротивление "белорусским" мигрантам разрывает ЕС изнутри

Вторник, 16 ноября 2021, 11:50 — , Европейская правда
Фото Associated Press/East News

Епоха війн, що ведуться лише звичайною зброєю, минає. Значно дешевшою та суттєво ефективнішою, принаймні на європейському континенті, є так звана "гібридна війна". Тепер місцем її проведення став білорусько-польський та, меншою мірою, білорусько-литовський кордон.

У Брюсселі та інших європейських столицях вже лунають заяви про "використання мігрантів як зброї", звинувачують Лукашенка, Путіна тощо. Тобто на Заході є розуміння того, що йдеться не просто про міграційну кризу, а про спрямовані дії.

Але як з неї виходити – у ЄС не розуміють.

Європейці потрапили у пастку, де кожен наступний крок збільшує проблеми.

Доброго виходу з нинішньої ситуації у європейських країн, схоже, немає. 

Щоб ефективно здолати кризу, Польща порушує права мігрантів. Тобто відступає від дотримання засадничих принципів ЄС. І Брюссель дивиться на це крізь пальці, розуміючи, що в іншому разі наслідки можуть бути ще масштабнішими.

Втім, це не триватиме вічно, бо польська влада, схоже, "захопилася" і перейшла до геть неприйнятних дій стосовно мігрантів, які толерувати стає дедалі складніше. А на додаток на Варшаву та Брюссель інформаційно тиснуть ті, хто закликає їх "з мотивів гуманізму" відкрити кордони для порятунку громадян Іраку, Сирії тощо від режиму Лукашенка. Ці заклики мають під собою ґрунт, бо "нелегали" у Білорусі справді перебувають під загрозою... однак не варто забувати й про те, що йдеться не про мирні часи, а про справжню війну. Нехай і гібридну. І що відкриття кордонів матиме для Польщі ще більші наслідки.

Ця стаття – про те, якими шляхами Польща намагається стримати навалу мігрантів просто зараз; про те, що вона вже порушує, та про можливі сценарії дій.

"Польські фашисти, відкрийте кордони"

Часом наративи російської пропаганди нескладно виокремити. Коли та чи інша тема стає мейнстримом у державних російських ЗМІ, лінія держпропаганди у них стає очевидною. Саме це зараз і відбувається.

"Польща і Литва безжальні щодо мігрантів", "Польща не пускає афганців, що застрягли на кордоні", "Польща сіла в калюжу" – це назви лише кількох відеороликів на ютюб-каналі "Россия-24". Останній, приміром, розповідає, що поляки знущаються та п’ють бутильовану воду, змушуючи натомість нелегалів на кордоні пити воду з калюжі (сюжет про воду, до речі, роспропаганда щільно взяла на озброєння, він часто повторюється).

Головна ідея – те, що поляки мали б відкрити кордони для мігрантів, а натомість тримають їх за огорожею і змушують страждати, а рятують їх лише білоруські силовики.

До росіян доєдналося і білоруське державне телебачення, яке є ще більш прямолінійним у пропаганді. "Табір смерті в Польщі" – так зветься сюжет, який стверджує, що територіально мігранти вже ступили на польську землю, а отже, Варшава, мовляв, зобов’язана відкрити кордон і припинити катувати безвинних людей.

Критика дій польської влади дедалі голосніше лунає на Заході. І йдеться не лише про ті наративи, які підживлює РФ.

Є також інші підстави для докорів, причому Варшава сама доклалася до їх створення.

Прикордонна зоофілія

Стримуючи потік нелегальних мігрантів зі Сходу, уряд Польщі вирішив підживити ксенофобію у власній державі.

Причому дуже негідними методами. У тому числі – запускаючи фейки.

 

Дуже показовим є це фото.

На ньому очільники МВС та Міноборони, Маріуш Камінський та Маріуш Блащак, на спеціально скликаній пресконференції демонструють журналістам порнографічне фото, нібито знайдене на телефоні афганського мігранта, щоби довести, що гості за Сходу, мовляв, везуть до Польщі звичаї зоофілії.

Цю історію з натяками про небезпеку усіх шукачів притулку активно поширювали проурядові польські ЗМІ.

Але дуже скоро з’ясувалося, що ця порнокартинка має європейське походження: це кадр зі старого порнографічного фільму (це розвінчання очікувано не привернуло уваги проурядових медіа).

Досі не зрозуміло, чи справді це фото було в телефоні когось із мігрантів та як воно опинилося у поліції (це було б доказом протиправних дій правоохоронців), чи все це було вигадкою від початку до кінця. Втім, ця історія точно не додала довіри до влади та підживила підозри у тому, що польський уряд порушує права мігрантів також і в інших обставинах.

А такі звинувачення з’явилися дуже скоро.

Польські ліві активісти нині б’ють у набат і кажуть про те, що польські прикордонники відловлюють у різних частинах країни "новоприбулих" нелегальних мігрантів зі Сходу, везуть їх до кордону і, оминаючи усі стандартні процедури, просто виштовхують з країни. Права подати заявку на отримання притулку (яка автоматично зупиняє депортацію) їм також не дають.

Наразі немає підтверджень того, чи справді такий "відлов мігрантів" відбувається у віддалених від кордону частинах Польщі. Але на самому кордоні це – щоденна справа. Втім, чи є такі дії незаконними? Зовсім не факт.

Між двох загроз

Після початку штучно створеної Лукашенком міграційної кризи Литва, а за нею і Польща оголосили надзвичайний стан на кордоні, а також надали прикордонникам особливі повноваження, якщо ті виявляють на прикордонній території людей, які щойно нелегально перетнули кордон.

За правилами "мирного часу" у таких ситуаціях прикордонники мають затримати нелегала, допитати, встановити, як він/вона перетнув кордон, чи це було навмисним, чи були спільники. На основі цього – винести міграційне покарання (наприклад, заборону в’їзду), а за потреби – передати матеріали до поліції для кримінального розслідування. І лише якщо криміналу немає – то перевезти людину на легальний пункт перетину кордону і передати прикордонникам сусідньої держави, з якої прибув нелегал (тобто у цьому разі – Білорусі).

Та в умовах гібридної війни "правила мирного часу" не працюють.

Стандартна процедура стає непідйомною на кожному етапі.

Співпраці з білоруськими прикордонниками у поляків та литовців давно немає; легальні пункти перетину кордону зупинили роботу; на детальний допит десятків чи навіть сотень затриманих мігрантів за день забракне будь-яких ресурсів; міграційне покарання на кшталт заборони в’їзду втрачає сенс, коли йдеться про людей, які свідомо перетинають кордон нелегально і не планують коли-небудь звертатися за візою.

І найголовніше: на кожному етапі цієї процедури мігрант може подати заяву про отримання притулку в ЄС. Щоби не допустити цього, Польща та Литва законодавчо дозволили прикордонникам у нинішній надзвичайний період видворяти нелегалів, яких застали поруч із лінією кордону, без жодних перевірок та без жодних формальностей – просто там, де їх знайшли.

Рішення влади має логіку.

Варшава та Вільнюс не хочуть, щоби "білоруський міграційний шлях" (відкриття якого, до слова, так сильно прагне російська та білоруська пропаганда) довів свою ефективність.

А це може спричинити "ланцюговий ефект".

Бо в цьому разі масові історії успіху мігрантів, які потрапили до ЄС через Білорусь, стануть магнітом для інших їхніх співвітчизників, і зупинити потік мігрантів стане ще складніше. Саме цю історію ЄС переживав у 2015 році і не хоче її повторення.

Саме тому навіть геть некоректні дії офіційної Варшави (як-от історія з "зоофілією") поки що не викликають протестів європейських інституцій.

А от у суспільстві цей протест є. Він не є сильним (мітинги на підтримку мігрантів збирають лише сотні людей), але охоплює також лідерів думок та ліберальну пресу. А отже – може стати гучнішим.

Найбільше запитань лунає до правила про видворення мігрантів.

Його противники резонно кажуть, що під час такого видворення іноземці не мають змоги заявити про пошук притулку, а натомість опиняються в авторитарній Білорусі, де вони можуть померти. Останні слова – не перебільшення. "Мігранти Лукашенка" не мають шляху назад. Є вдосталь повідомлень, що білоруські силовики змушують лишатися на кордоні тих, хто не має на це сил, і навіть стріляють для залякування; є також повідомлення про загиблих через такі дії.

Тож виходить, що нинішні дії Польщі несумісні з принципами ЄС. А чи можна жертвувати базовими принципами?..

Час змінювати правила?

Можливо, ви звернули увагу, що ми свідомо уникали згадок про те, чи є легальною, чи відповідає міжнародному праву практика "швидкої висилки мігрантів", яку застосовують зараз держави-сусідки Білорусі. Бо річ у тім, що вона "у сірому полі". Чіткої відповіді на це запитання немає.

У низці ЗМІ доводилося бачити твердження, що така висилка порушує Європейську конвенцію з прав людини, а отже, на Польщу невдовзі чекає засудження та покарання за рішенням суду в Страсбурзі, тобто ЄСПЛ.

Однак це – фейк.

Навпаки, на початку 2020 року цей суд ухвалив історичне рішення за позовом двох африканських мігрантів проти Іспанії, яким дозволив депортацію без розгляду заяви на притулок у разі, якщо йдеться про нелегала, який щойно або нещодавно порушив кордон держави і не подав заявку про статус біженця. Це ж рішення окремо зазначає, що небажання прикордонників приймати таку заяву про притулок під час цієї "швидкої депортації" також не є порушенням.

Тож є усі підстави вважати, що і цього разу ЄСПЛ стане на бік держави, а не мігрантів.

Однак у Європі є й інші судові органи, з дещо відмінним ставленням.

Так, рік тому наробило галасу рішення Суду ЄС (розташований у Люксембурзі) проти Угорщини, через масові порушення прав мігрантів з боку угорської влади у 2015 році, коли ця держава та Євросоюз загалом стикнулися з навалою мігрантів, які незаконно потрапляли до ЄС через держави Балкан. У тій справі – купа епізодів, і далеко не всі з них схожі на події на білорусько-польському кордоні, але є й подібності.

Зокрема, зауваження Суду ЄС стосується видворення мігрантів у прикордонну зону без дотримання необхідних процедур (саме це робить зараз Польща!), а також обмеження мігрантів у праві подавати заявку на притулок прямо на кордоні.

І якщо цей суд не перегляне свої підходи, то рішення проти Польщі – не за горами. Та й не тільки Польщі! Покарати мають також інші держави, які у останні роки почали застосовувати "швидке видворення" нелегалів. А це – Литва, Хорватія (на кордоні з Боснією), до певної міри Греція (на турецькому кордоні) тощо. А ці держави, зі свого боку, справедливо обурюються.

Адже саме вони стоять на захисті зовнішніх кордонів ЄС.

Саме вони, а не Нідерланди чи Люксембург, стикаються з масовими порушенням свого кордону, тобто злочинами проти власної держави. А тому у Варшаві, Вільнюсі, Загребі тощо сприймають докори у свій бік радше із роздратуванням.

А дехто у цих країнах також нагадує своїм західноєвропейським колегам, до яких наслідків призвела міграційна криза 2015 року: адже саме її вважають головною причиною вибухового зростання популярності ультраправих у багатьох державах Європи, коли "Альтернативу для Німеччини" обрали до Бундестагу, австрійська "Партія свободи" (яку не без підстав вважали проросійською) увійшла до уряду, у Франції був реальним шанс на перемогу Ле Пен тощо. То чи не призведе нова міграційна криза у разі відкриття "білоруського маршруту" до нового ультраправого спалаху? Навіть якщо він не стане масовим – суто через увагу європейських ЗМІ та переляк виборців…

Словом, ЄС опинився на роздоріжжі, яке більше схоже на пастку.

Один зі шляхів, який зараз обрала Польща, підриває гуманізм та людяність, що лежать в основі Євросоюзу. Інший шлях – загрожує ЄС у цілому.

Реальним виходом з кризи міг би стати докорінний перегляд міграційних правил та правил надання притулку в ЄС. Ці зміни насправді перезріли, адже чинний інститут біженців формувався у повоєнні роки, коли ситуація у світі була геть іншою, коли термінів "гібридна війна" та "використання мігрантів як зброї" не існувало навіть у прогнозах.

Втім, до цього лідери ЄС наразі не готові. Бо доведеться змінювати ідеологію статусу біженця, із радикальним збільшенням відсотка відмов та пришвидшенням депортацій навіть до "небезпечних" держав тощо – а це в свою чергу викличе нові (та цілком обґрунтовані) протести правозахисників.

Тому дуже схоже, що цього разу білоруську кризу пустять на самотік. Намагаючись не "помічати" протести та порушення. Закриваючи очі на дії Польщі; не схвалюючи, але і не заперечуючи їх, із розрахунком, що невдовзі "все саме розсмокчеться". Що Лукашенку набридне блокувати кордон і він почне домовлятися. І головними постраждалими залишаться мігранти, що опинилися у Білорусі. У найкращому разі їх повернуть додому. Окрім тих, хто загине, та тих, кому все ж вдасться пробитися до омріяної Європи.

А міграційна криза затихне, але ненадовго. До наступного загострення, вже на іншій ділянці кордону.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.