Друзья Украины ищут премьера: почему Метте Фредериксен может потерять пост в правительстве Дании
Данія, що традиційно вважалася взірцем скандинавської політичної стабільності, перебуває у зоні турбулентності.
Сьогодні минає 48 днів від парламентських виборів, які відбулися 24 березня. Нинішня коаліціада вже стала найдовшою в історії країни.
Попередній рекорд тривалості переговорів зі створення парламентської коаліції встановили 2022 року. Тоді знадобилося 42 дні для того, аби лідерка соціал-демократів Метте Фредеріксен змогла оголосити про домовленість щодо формування нового уряду.
Цього разу все складніше. І теперішній марафон затягнеться, залишивши попередній рекорд далеко позаду.
У п’ятницю 8 травня Фредеріксен офіційно визнала, що сформувати уряд під її керівництвом наразі неможливо.
А отже, проукраїнська прем’єрка Данії готова відмовитися від цієї посади.
Тепер сформувати новий уряд під своїм керівництвом спробує Троельс Лунд Поульсен – лідер Ліберальної партії, міністр оборони в уряді Фредеріксен.
Причиною нинішньої кризи є надзвичайна подрібненість данського парламенту. За підсумками березневих виборів до Фолькетингу потрапило аж 12 партій – і це не враховуючи представників Гренландії і Фарерських островів.
А головним відповідальним за "коаліційну стагнацію" називають Ларса Льокке Расмуссена – двічі прем’єра та міністра закордонних справ в останньому уряді. Його партія "Помірковані" отримала на виборах "золоту акцію" – це означає, що без приєднання її до того чи іншого табору формування уряду неможливе.
Саме позиція Расмуссена призвела до того, що естафета у формуванні уряду перейшла від Фредеріксен до лідера лібералів.
Втім, попри це списувати Метте Фредеріксен з рахунків зарано.
Є чималі шанси, що вона ще повернеться у надзвичайно складну гру, переможець якої очолить уряд цієї країни.
Трамп допоміг, Україна не завадила
Позачергові вибори у березні Метте Фредеріксен вирішила оголосити, аби скористатися зростанням своєї популярності на тлі протистояння з Дональдом Трампом.
Опір його зазіханням на Гренландію фактично підняв Соціал-демократичну партію з електорального дна. І соціал-демократи таки виграли вибори, та водночас зазнали найгіршого за понад століття результату. За них проголосували 21,9% виборців, тож партія здобула 38 мандатів.
У результаті виборів ані ліві партії ("червоний блок"), ані праві ("синій блок") не отримали більшості у 179-місному данському Фолькетингу.
Саме тому вирішальною є позиція центриста, лідера партії "Помірковані" Ларса Льокке Расмуссена, чия партія має 14 депутатів.
Отже, одразу після виборів стало очевидним, що попереду – складні переговори про формування уряду. Розпочала їх у березні за дорученням короля Фредеріксен – як лідерка партії, що набрала найбільше голосів.
В Україні Метте Фредеріксен відома передусім через тверду підтримку нашої держави в опорі російській агресії. Данія під керівництвом її уряду тривалий час була лідеркою у допомозі ЗСУ в перерахунку на кількість населення. Вона також здобула імідж найсміливішої у підтримці України, бо була готова надавати ті типи озброєння, щодо яких інші партнери були обережними.
Тож варто підкреслити: Фредеріксен постраждала не через Україну.
Питання допомоги ЗСУ взагалі не є предметом нинішніх дебатів серед данських партій.
Понад те, усі лідери, що претендують на прем’єрську посаду, свого часу були долучені до рішення про допомогу Україні в уряді Фредеріксен.
Але ані це, ані використання того імпульсу підтримки, яке створив своїми погрозами Трамп, не дозволило Фредеріксен зібрати новий уряд під своїм керівництвом.
Коаліція у форматі "всі проти всіх"
Однією з причин падіння рейтингів соціал-демократів останніми роками стало урядування разом із лібералами Поульсена та центристами Расмуссена. Тож зараз Фредеріксен вирішила зробити ставку на суто лівий уряд – втім, з можливим входженням до нього "Поміркованих". Або, як варіант, за їхньої підтримки без офіційної участі у складі коаліції (тобто за принципом уряду меншості).
Зауважимо, що ліберали, колишні союзники Фредеріксен, відмовилися об’єднуватися з нею у новий уряд, бо їхній рейтинг теж сильно постраждав від коаліції із соціал-демократами.
Тому Фредеріксен розпочала переговори з Соціалістичною народною партією (яка відома також як "Зелені ліві") та "Радикальною лівицею" (частіше її називають просто "Радикальна"). Очікувалося, що підтримати їхній уряд мали також інші партії з лівого флангу – "Єдиний список" та "Альтернатива".
Разом ці п’ять партій з 14 депутатами "Поміркованих" могли б мати 98 мандатів.
Це забезпечило б комфортне ухвалення рішень у парламенті.
Проте такі сподівання розбилися об ультиматум Ларса Льокке Расмуссена.
Він виступив проти участі в урядовій коаліції радикальних партій – власне, такою була виборча обіцянка міністра.
Також лідер "Поміркованих" виключав участь його партії в уряді, де була би найбільша суто ліва (а не лівоцентристська, як есдеки) парламентська партія "Єдиний список" з 11 мандатами, оскільки вважав розбіжності в економічній політиці нездоланними.
Натомість ще у квітні Расмуссен закликав залучити до урядових переговорів правоцентристські партії, зокрема ліберальну та консервативну. На той час кілька тижнів переговорів із лівими не принесли результату.
Зрештою у п’ятницю 8 травня Расмуссен скинув "бомбу" – оголосив, що відкликає підтримку Фредеріксен. І заявив, що тепер сформувати уряд має спробувати лідер лібералів Поульсен.
"Нам потрібно змінити напрямок, якщо хочемо рухатися вперед", – сказав він.
Ліві лютували і заявляли, що всі партії, за винятком "Поміркованих", вже були близькими до необхідного компромісу. Расмуссена звинувачували також у тому, що своїм виходом з переговорів він дає шанс на участь в уряді ультраправій Данській народній партії.
Дехто ще сподівався, що лідер "Поміркованих" таки повернеться до переговорів з лівими.
Однак Метте Фредеріксен налаштована не так оптимістично. Минулої п’ятниці вона була змушена констатувати: виборці вирішили сформувала такий парламент, у якому поява "синього" уряду вже не є гіпотетичною.
Місія нездійсненна?
Отже, естафету проведення переговорів перейняв Троельс Лунд Поульсен.
В Україні він відомий як один із ключових прихильників військової підтримки Києва. Саме за його керівництва Міністерством оборони запрацювала унікальна "данська модель", за якою партнери почали фінансувати виробництво української зброї. Також Україна почала отримувати від Данії літаки F-16.
Поульсен неодноразово відвідував Україну під час повномасштабного вторгнення.
Тож у разі його успіху ми матимемо іншого проукраїнського прем’єра Данії.
Та чи зможе він очолити уряд – залишається під питанням.
Поульсен відверто визнає, що ситуація складна.
"Потрібно, щоб усі були готові поступитися та піти назустріч одні одним", – заявив він після того, як король доручив йому очолити переговори з формування уряду.
Важливо розуміти, що хоча партія Поульсена є найбільшою політичною силою у "синьому блоці", вона отримала всього 10% голосів виборців, тобто 18 місць. А загальна кількість мандатів у правому блоці ще менша, ніж у лівому – 77, тоді як для більшості потрібно 90. Тож і їм не обійтися без "Поміркованих".
Ще одна ключова проблема у тому, що "блок синіх" – вкрай фрагментований і непевний. Наприклад, Партія громадян провела у парламент чотирьох депутатів – але вже тепер через внутрішні суперечки залишилася лише з одним. Троє вийшли з фракції невдовзі після виборів.
Інший головний біль "синього блоку" – лідер ультраправої Данської народної партії Мортен Мессершмідт, чи не єдиний лідер парламентської партії, до підтримки України з боку якого є серйозні питання.
Він погодився підтримати Поульсена лише за умови, що той сформує кабінет без соціал-демократів Фредеріксен і – що найважливіше – без "Поміркованих". Навіть заявляє про готовність партії відмовитися від міністерських портфелів, якщо місця в уряді не отримає і Расмуссен.
Звичайно, той навряд чи на таке погодиться.
І навіть якщо такий правий уряд меншості буде сформовано, він ризикує отримати вотум недовіри за першої ж нагоди.
Та й сам Расмуссен підтримав Поульсена з жорсткими умовами. Він продовжує виступати за уряд, що об’єднає партії центру. У цьому й криється головна пастка нового етапу коаліціади.
"Позиції сторін поки що не змінилися. Вони взаємно виключають одна одну, і неймовірно важко уявити, що це закінчиться появою нового уряду", – коментує ситуацію політичний редактор державного телеканалу TV2 Ганс Реддер.
Хитра гра Расмуссена
Тож новий мандат Поульсена зовсім не є для нього перепусткою у крісло прем’єра. Але дозволяє провести "розвідку боєм" і зрозуміти, чи можливі якісь міжпартійні конфігурації.
При цьому, як зазначають данські аналітики, Поульсен не обмежений у виборі співрозмовників. Він має повне право вести діалог з будь-якими політичними гравцями.
І лідер Ліберальної партії вже оголосив, що збирається говорити з усіма 12 політичними силами.
Поульсен підкреслив, що основою для нового уряду є згода щодо економічних реформ. Адже "у час, позначений невизначеністю, кардинальними змінами та тиском на Європу як зі сходу, так і з заходу, це є абсолютно необхідним".
Та все ж навіщо Ларс Льокке Расмуссен ініціював передачу мандата Поульсену? Адже перспективи "синього блоку" не виглядають оптимістичними.
Все тому, що його справжня мета – коаліція широкого центру. Така, як зараз.
Тож не виключено, що він дає шанс "синім" провалитися, аби врешті реалізувати свій сценарій. Тоді Метте Фредеріксен може стати вже прем’єркою не лівого, а центристського уряду.
"Ми не виключаємо, що прем'єр-міністром може стати Метте Фредеріксен – або хтось інший", – відверто заявив лідер "Поміркованих" 8 травня, коли оголосив про відкликання підтримки Фредеріксен.
Що важливо – попри складні коаліційні розклади наразі у Данії не обговорюють можливості проведення нових дострокових виборів.
Процес формування уряду може тривати там довго через механізм призначення різних переговірників. Якщо не впорається Поульсен, мандат може знову повернутися до Фредеріксен.
Або перейти до іншого компромісного лідера – того ж Расмуссена.
Поки є кандидати, яких можна випробувати в ролі переговірників, вибори вважаються крайнім заходом. Та й для соціал-демократів Фредеріксен з їхнім катастрофічними результатами останніх виборів, і для лібералів Поульсена з 10 відсотками дострокове голосування – це загроза взагалі опинитися на маргінесі.
У нових виборах не зацікавлена жодна з провідних партій.
Тож Данія поки перебуває у стані "керованого очікування".
Уряд Метте Фредеріксен продовжує працювати як тимчасовий. І ця ситуація може тривати ще досить довго – доки не буде знайдено формулу більшості.
Авторка: Христина Бондарєва,
журналістка "Європейської правди"