Масштабні протести – найбільші в історії країни. А разом із тим – політична поляризація, покласти край якій наразі не вбачається можливим.

Ідея здобути незалежність за будь-яких умов вже не така популярна серед каталонців. Перспективи регіону виявилися зовсім непривабливими...

Барикади, розтрощений комісаріат поліції та пограбовані магазини – вже понад тиждень в Іспанії не припиняються масові протести.

Вперше за багато десятиліть в Іспанії з'явиться уряд, створений не однією партією, а коаліцією. Та чи буде йому легше впоратися з численними проблемами, які не змогли вирішити однопартійні уряди?

10 листопада в Іспанії пройдуть дострокові парламентські вибори – вже четверті за останні чотири роки. На тлі протестів у Каталонії уряду вдалося добитися перепоховання диктатора Франсіско Франко.

Демократичне цунамі поглинуло регіон. Жорсткий вирок лише підігрів настрої прибічників незалежності, тож каталонці не планують припиняти протести.

Ані правим, ані лівим партіям Іспанії не вистачає мандатів для формування коаліції. А отже, доля майбутнього уряду залежатиме від голосів каталонських та баскських націоналістів.

Дострокові вибори в Іспанії мають дати відповідь на ключове питання: який курс обере новий уряд у діалозі з Каталонією. Компромісний курс уряду соціалістів сприймався правою опозицією як зрада.

Новий прем'єр анонсував новий діалог з Каталонією, проте уточнив: про відокремлення від Іспанії не може бути й мови. Опозиція пильно стежитиме за тим, щоб уряд не надто йшов назустріч Барселоні.

Три незалежницькі партії спромоглися утримати свою перевагу в парламенті Каталонії, додатково легітимізувавши власну політичну програму. Сама кампанія практично повністю обмежилася питанням "за" чи "проти" незалежності, а економічні та соціальні аргументи в дискусії про майбутнє регіону переважно використовувалися як допоміжні.

Іспанія показала, як правовим шляхом боротися із сепаратизмом. Адже навіть у ситуації, коли політично раунд виграють прихильники незалежності, питання сецесії Каталонії повинне буде вирішуватися відповідно до національного права держави.

Вихід із кризи – створення більш розумної федеративної структури для регіонів, яка має залишатися в межах національної держави Іспанії. Це дасть змогу інтегрувати навіть проблемні регіони як "складові нації у складі нації".

Питання сецесії в межах держави повинне вирішуватися на державному, а не місцевому рівні, має враховуватися правовий статус регіону. Право на самовизначення залежить від таких умов, як утиски з боку центральної влади, ненадання автономності, заборона мови, культури...

Офіційна Барселона апелюватиме до права націй на самовизначення, яке закріплене у статуті ООН. Але наскільки цей принцип можна застосувати до Каталонської автономії? Швидше за все, ЄС діятиме в рамках принципів, визначених 26 років тому при утворенні нових держав у Східній Європі.

Каталонський конфлікт досяг своєї кульмінації: місцевий парламент схвалив незалежність республіки. Цей крок не залишає шансів Мадриду – прем’єр-міністр Маріано Рахой вже пообіцяв "відновити законність" у Каталонії. У будь-якому разі, шансів на компроміс після 27 жовтня майже не залишилося.

Каталонія перебуває у вкрай невигідній позиції, адже будь-який натяк на загострення дасть Мадриду формальний привід застосувати силу. Стурбованість ЄС поліцейським насильством 1 жовтня потонула у морі запевнень про підтримку територіальної цілісності Іспанії...

У довгостроковій перспективі час і демографія зроблять те, з чим не впоралися всі попередні іспанські уряди. Збільшення кількості мігрантів перетворює Барселону з оплоту каталонського націоналізму на один із центрів глобального іспаномовного світу і транскордонного ЄС.

Шотландія отримала достатню автономію від Великої Британії, щоб вигоди від збереження унії переважили, Фландрія фактично живе в умовах конфедерації, яку поступово виторгувала. Натомість мадридський уряд не зміг запропонувати рішення, яке би задовольнило каталонців.

Барселона обіцяє проголосити незалежність вже найближчими днями... Якщо Каталонія доведе, що можна проводити незаконний референдум, провокувати центральну владу до використання сили і зрештою досягати успіху – це стане серйозним випробуванням для Європи...

Взаємні погрози, введення поліцейських спецпідрозділів, а також те, що місцеві лідери йдуть ва-банк у боротьбі за незалежність – все це дає підстави не виключати навіть силові сценарії, здатні змінити не лише Іспанію, але й Європу в цілому...

Іспанські ЗМІ вже вигадали нову та влучну назву: лоукост-терор. Адже тепер не потрібно переправляти до ЄС зброю та зберігати її, ризикуючи потрапити до рук поліції. Знаряддям масового вбивства може стати автомобіль, орендований за кількасот євро...