Отставка, шокировавшая Ирландию: какие последствия будет иметь уход из политики премьера Варадкара

Четверг, 21 марта 2024, 11:37 — , Европейская правда
Відразу після повернення з США тішек, тобто прем'єр Ірландії, знову опинився в центрі уваги. Цього разу – через свою відставку. Фото Abaca/East News

"Я не міг знайти нікого, хто б вдарив мене ножем у спину, а тому замість цього я впав на свій меч" – такими словами про свою відставку заявив прем'єр-міністр Ірландії та голова партії "Фіне Гел" Лео Варадкар.

Він уточнює, що хоча ніколи не буває "правильного часу", щоб піти у відставку, але зараз такий час настав.

Відставка Варадкара і з урядової, і з партійної посад може мати чималі наслідки для Ірландії. 

Його наступник має врятувати просілі рейтинги "Фіне Гел". А якщо дострокових виборів уникнути не вдасться, можна очікувати приходу до влади опозиційної "Шинн Фейн" та посилення розмов щодо об'єднання Ірландії в одну державу. 

Вже зараз зрозуміло, що у майбутніх політичних дебатах значне місце займатиме проблема українських біженців. Та чи може зміна влади у Ірландії призвести до зниження підтримки Дубліном Києва? 

"Народний" прем'єр 

Для Лео Варадкара нинішнє прем’єрство стало другим.

У 2017 році він увійшов в історію як наймолодший глава ірландського уряду з мігрантським корінням (його батько родом з Індії) та перший відкритий гей на цій посаді. 

Для своєї рідної партії "Фіне Гел" Варадкар став способом перезавантажити імідж. 

Кампанія молодого, але досвідченого на той час політика, який з 2007-го працював у парламенті, а з 2011-го – в уряді, будувалась на прагненні стати, образно кажучи, "народним" прем’єром, який не цурається складних питань.

І справді: тоді Варадкар провів успішний референдум про вилучення з Конституції католицької Ірландії заборони абортів і взяв безпосередню участь у вирішенні проблеми північноірландського кордону на тлі виходу Британії з ЄС.

Але на парламентських виборах у лютому 2020 року лівоцентристська "Фіне Гел" не лише не покращила результат, а навпаки – опустилась на третє місце (хай і з незначним відривом від конкурентів – лівої націоналістичної "Шинн Фейн" та правоцентристської "Фіанна Файл").

Лише спалах коронавірусу (й необхідність швидко формувати уряд) дозволила лівоцентристам залишитись при владі у складі широкої коаліції – зі своїми традиційними суперниками з "Фіанна Файл" та "Зеленими". 

Варадкар, який має медичну освіту і до політичної кар'єри працював лікарем, під час пандемії навіть на деякий час повернувся до медичної практики.

Згідно з коаліційною домовленістю, після двох із половиною років прем’єрства лідера правоцентристів Міхола Мартіна у 2022 році Варадкар знову повернувся на посаду голови уряду Ірландії. 

Що ж завадило йому залишитись на цій посаді до кінця дворічного терміну?

Відставка за сукупністю причин

У своїй емоційній заяві – зауважимо, виголошеній незабаром після повернення зі США та зустрічі з Джо Байденом, – Варадкар прямо не назвав причин відставки. 

Він лише побіжно згадавши, що вони "є особистими й політичними, але передусім політичними".

Одна з цих причин лежить на поверхні – провальний референдум, на якому ірландців просили підтримати вилучення "сексистських" згадок із Конституції про роль сім’ї та жінки в суспільстві. 

Зокрема, пропонувалося розширити поняття "сім'я", включивши до нього домогосподарства, засновані на "тривалих" стосунках, а також прибрати норму, що уряд "докладатиме зусиль для того, щоб економічна необхідність не змушувала матерів працювати, нехтуючи своїми домашніми обов'язками". 

Слово "провальний" тут не є перебільшенням.

За ці два досить чутливі для суспільства питання перед тим агітував увесь ірландський уряд, але у підсумку відповідь "ні" на них дали близько 70% тих, хто взяв участь у голосуванні.

Отримати такий результат у рік місцевих виборів і виборів до Європарламенту, за якими мали б настати чергові парламентські, – вкрай тривожний сигнал. Тим паче в умовах, коли всі три урядові партії коаліції стабільно поступаються в рейтингах націоналістичній "Шинн Фейн".

Отже, можна припустити, що невдала ініціатива уряду Варадкара щодо референдуму стала приводом для його оголошення про відставку. Але, звісно, не лише вона.

Нинішня коаліція в Ірландії так і не змогла дати раду двом нагальним і в дечому взаємопов’язаним проблемам – нестачі житла й міграції. Минулого року в ірландських містах кілька разів палили готелі для тимчасового розселення біженців. 

А одного разу антимігрантський сентимент вилився в ультраправий насильницький протест у Дубліні після нападу з ножем у школі (коли в соцмережах написали, що підозрюваний був вихідцем з Алжиру).

Міграційна проблема пов’язана й з українцями, які тікають від війни. 

Ще восени 2022 року влада в Дубліні закликала біженців не їхати в Ірландію, бо вже тоді на розселення всіх прибулих не вистачає місць. Але українці – попри неодноразове посилення умов – продовжували прибувати, і зараз їх, за офіційними даними, понад 100 тисяч.

Зрештою, провісники кризи були і всередині самої "Фіне Гел". 

Прогресивний Лео Варадкар так і не зміг капіталізувати свій новаторський імідж, і рейтинги партії, що підскочили у 2020 році на тлі пандемії COVID-19 через особисту залученість її лідера до подолання цього виклику, далі лише просідали.

Уже відомо, що на чергових парламентських виборах не балотуватимуться десять депутатів "Фіне Гел" – тобто майже третина всієї фракції.

Якими ж є особисті причини відставки Варадкара, які він побіжно згадав у промові, можна лише здогадуватись.

Ірландські ЗМІ висувають різні теорії. Можливо, він просто втомився від напруженої роботи, яка ще й припала на повномасштабне вторгнення РФ в Україну та війну на Близькому Сході.

Свою роль могло зіграти банальне міркування безпеки: Варадкар, як і інші члени уряду та парламенту, отримували погрози розправою та були змушені посилити держохорону.

Є навіть версія, що Варадкар розраховує почати роботу в ЄС після виборів до Європарламенту у червні – хоча жодної конкретики тут немає. Більш того, на пряме запитання, чи була б йому цікава робота єврокомісара, Варадкар відповів, що "це не для мене" і "роздрукованого резюме не має".

Хто врятує рейтинги?

Варадкар залишається головою уряду Ірландії до обрання нового лідера "Фіне Гел". А станеться це вже дуже незабаром: 6 квітня має відбутися щорічний з’їзд партії, за день до якого завершиться голосування за наступника Варадкара. 

У цьому, власне, також є політичний розрахунок відставки – новий голова партії матиме принаймні кілька місяців, аби врятувати її рейтинги.

У ЗМІ вже фігурують імена ймовірних кандидатів на посаду голови "Фіне Гел".

Серед них згадувався й конкурент Варадкара у 2017 році, один із найдосвідченіших членів партії Саймон Ковені. Але сам він у середу заперечив, що має такі наміри.

Найбільш імовірним майбутнім очільником "Фіне Гел" ірландські оглядачі називають Саймона Гарріса – міністра вищої освіти, який не раз публічно говорив про власні лідерські амбіції. До того ж у Гарріса склалися відносини з низовими партійцями та ЗМІ – достоту як свого часу у Варадкара.

До слова, в разі обрання лідером "Фіне Гел" 37-річний Саймон Гарріс стане наймолодшим в історії Ірландії прем’єром і цим самим перевершить рекорд свого попередника.

Конкуренцію Гаррісу може скласти міністерка юстиції Ірландії Гелен Макенті, яка – знову-таки, вперше в історії Ірландії – взяла декретну відпустку, не пішовши з уряду. До речі, її в цей час підміняв саме Саймон Гарріс. 

Макенті хвалять за ефективну участь у переговорах щодо Brexit і заходи з протидії гендерно зумовленому насильству. Але млява реакція на вже згаданий напад із ножем біля школи в Дубліні негативно вдарила по її репутації та навіть спричинилась до (невдалого) голосування за відставку міністерки.

Як альтернативного кандидата на посаду лідера "Фіне Гел" ірландські ЗМІ називають і міністра державних витрат Пасхала Доног’ю. 

Посадовцю, який має значний досвід роботи з фінансами і нині очолює Єврогрупу – неформальне об’єднання міністрів фінансів єврозони, навіть пророкували посаду голови Міжнародного валютного фонду. Та Доног’ю нещодавно підтвердив, що на неї не претендує.

Шанс для опозиції. І для об'єднання?

І поки у змаганні за посаду нового лідера "Фіне Гел" ще зберігається певна інтрига, ірландська опозиція – і деякі невдоволені нинішнім урядом профспілки – не оминула нагоди, аби закликати до дострокових виборів.

"Це час для нових лідерів. Не просто зміни тішека, а зміни уряду та зміни напрямку руху… Цей уряд вибився із сил і збився зі шляху, тож замість того, аби шкутильгати й далі під час перехідного періоду, звернімося до народу", – заявила лідерка ірландського "Шинн Фейн" Мері Лу Макдональд.

Ліві націоналісти як ніхто зацікавлені в якнайшвидших виборах. 

У 2020 році "Шинн Фейн" – прихильники возз’єднання острова Ірландія в межах однієї держави – показали найкращий за століття результат і вперше опинилися на другому місці за кількістю мандатів у нижній палаті парламенту Ірландії.

І в останні місяці вони стабільно тримають першість в опитуваннях – із помітним відривом від мейнстримних "Фіанна Файл" і "Фіне Гел".

Додає особливості ситуації й те, що в Північній Ірландії (яка входить до Сполученого Королівства) уряд нещодавно вперше очолила представниця місцевого крила "Шинн Фейн" Мішель О’Ніл. І нескладно спрогнозувати, що перебування "Шинн Фейн" при владі по обидва боки британського кордону на острові Ірландія лише посилить дискусії про його возз’єднання (про що "ЄвроПравда" докладно писала).

До слова, О’Ніл також виступає за дострокові вибори в Ірландії. І її позиція тут не менш важлива – адже перша прем’єрка Північної Ірландії в сусідній державі є популярнішою за будь-якого іншого партійного лідера.

Натомість чинна коаліція категорично заперечує можливість дострокових виборів. 

Лідер "Фіанна Файл" Міхол Мартін, який не приховував здивування відставкою Варадкара (про яку він дізнався напередодні), всіляко підкреслював хороші робочі стосунки між лідерами трьох коаліційних партій.

"Я від самого початку послідовно говорив, що, на мою думку, уряд має відпрацювати повний термін. Такою моя позиція є і зараз", – сказав Мартін на пресконференції одразу після виступу Варадкара.

Для дочасних виборів в Ірландії потрібне або рішення прем’єра (яке формально погоджує президент Ірландії), або вотум недовіри чинному уряду. Останній варіант поки видається малоймовірним, бо опозиції математично досі не вдалося зібрати достатньо голосів для відправлення у відставку чинних міністрів (уже згадана голова Мін’юсту Макенті – один з останніх випадків).

Більше не проросійські

Чи вплинуть негативно перевибори в Ірландії на підтримку Дубліном Києва?

Певні підстави для побоювань існують.

Зокрема, свого часу "Шинн Фейн" намагалася "зрозуміти" Росію; називала політику ЄС щодо агресора "конфронтаційною"; і, звісно ж, називала НАТО пережитком минулого.

Проте після 2022 року такі оцінки зникли з партійного сайту. 

Тепер там можна побачити декларації, подібні до цієї заяви до другої річниці повномасштабного вторгнення – з підтримкою України та засудженням російської агресії. 

А лідерка партії навіть публічно підтримує обговорення видворення російського посла в Дубліні після смерті Алексєя Навального.

Це не означає, що серед "Шинн Фейн" немає депутатів, які не голосують за рішення на підтримку України, пропонують "віддати території в обмін на мир" чи спекулюють на темі українських біженців (останнє, однак, є проблемою, яку поділяє і більшість ірландців). 

Але й за останні понад два роки переконливих свідчень, що прихід "Шинн Фейн" до влади в Ірландії призведе до "антиукраїнського" розвороту, не знайшлося.

Автор: Олег Павлюк,

журналіст "Європейської правди"

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.