От "хунты Зеленского" до поддержки оружием: как Украине удалось спасти отношения с Чехией
2026 рік розпочався з різкого загострення відносин із традиційно дружньою Чехією. Втім, після зміни влади, що відбулася наприкінці минулого року, проукраїнський курс Праги було поставлено під сумнів.
Старт нинішній кризі дав спікер нижньої палати чеського парламенту Томіо Окамура – ультраправий політик та лідер партії SPD. У своєму новорічному зверненні він озвучив низку відверто антиукраїнських тез, а згодом зі схожими заявами вийшли його однопартійці.
Реакція на заяви Окамури від українського посла Василя Зварича викликала дипломатичне напруження між Прагою та Києвом. Проте одночасно цей скандал показав, що для значної кількості чехів такі заяви є абсолютно неприйнятними. Зокрема, більш ніж 50 тисяч громадян Чехії підтримали листа з вибаченнями за антиукраїнські заяви Окамури.
І головна інтрига полягає у тому, як цей скандал вплине на нового голову чеського уряду Андрея Бабіша. Він відмовився засуджувати заяви Окамури, але відвідав 6 січня Париж для участі у засіданні "коаліції рішучих". І водночас – підтвердив збереження "снарядної ініціативи", яку раніше обіцяв закрити.
Такі суперечливі сигнали змушують детальніше розібратися, як змінився зовнішній курс Чехії і що стоїть за останніми скандалами.
Змагання українофобів
"Ми не можемо використовувати гроші, що належать чеським пенсіонерам, інвалідам та сім'ям з дітьми, для купівлі зброї та відправлення її для продовження абсолютно безглуздої війни… Гроші течуть у всіх напрямках, і кожен отримує щось від цього бізнесу. Західні компанії та уряди, а також українські злодії навколо хунти Зеленського, які будують туалети із золота", – заявив у новорічному зверненні нещодавно обраний спікер нижньої палати парламенту Чехії Томіо Окамура.
Ця заява стала тригером цілої низки подій, фінал яких може бути в цілому на користь України – навіть попри те, що на початку цієї історії підстав для таких очікувань не було.
Це не перший антиукраїнський крок Томіо Окамури на новій посаді. Достатньо згадати, що першим його рішенням було зняти прапор України з будівлі парламенту. Крок, який привів до геть протилежних наслідків, адже українські прапори у вікнах своїх кабінетах вивісили всі опозиційні партії.
Втім, такий ефект не зупинив Окамуру. І цьому є кілька пояснень.
Перш за все, попри історичний успіх чеських ультраправих (ніколи ще їхній представник не обіймав одну з головних посад у країні), позиції Окамури у партії наразі виглядають дуже слабкими.
Річ у тім, що SPD вкрай невдало виступила на парламентських виборах 2025 року. Якщо довгий час цій політичній силі прогнозували третю сходинку з результатом 12-15%, то за фактом вони здобули навіть менше, аніж на попередніх виборах – менше 8%, отримавши лише 15 мандатів – на 5 менше, аніж мали.
Звичайно, що головна провина у провалі лягла саме на Окамуру. Ситуацію ускладнює той факт, що фактично ультраправі йшли на вибори блоком – окрім самої SPD, в списку були ще три радикальні партії. Своєю чергою невдача на виборах дала їм шанс перехопити лідерство.
Головним конкурентом Окамури наразі вважається лідер партії PRO Їндржих Райхл (до речі, ще більш проросійський, аніж Окамура). А відповідно, різкі антиукраїнські заяви Окамури та членів його партії є насамперед елементом гострої боротьби за лідерство в ультраправому (і на щастя – дуже невеликому) сегменті.
Проте є і друга причина – нинішня слабкість лідера коаліції та прем’єр-міністра Андрея Бабіша. Як вважається, ця слабкість є тимчасовою, проте зараз вона дає Окамурі певне "вікно можливостей".
Бабіш під тиском партнерів
Один із парадоксів останніх чеських виборів – партія ANO Андрея Бабіша наразі має мандатів майже втричі більше, аніж партнери по коаліції разом узяті (80 проти 28). Разом із тим – має не лише посаду прем’єра, а й більшість міністерських портфелів у новому уряді.
Проте наразі виглядає так, що Бабіш перебуває у вкрай слабкій позиції, будучи цілковито залежним від коаліційних партнерів – ситуація, дуже нехарактерна для нинішнього голови уряду Чехії.
Як вважається, ця залежність є тимчасовою. Перш за все, Бабішу вкрай необхідно, щоб усі коаліційні сили проголосували наступного тижня за вотум довіри його уряду.
Проте є ще одна причина. Найближчими місяцями до парламенту має прийти подання з прокуратури про позбавлення Бабіша депутатського імунітету у старій кримінальній справі "Гніздо лелеки".
А отже, Бабішу потрібно, щоб це подання проти нього не отримало підтримки у парламенті.
Така ситуація створює для Окамури певне "вікно можливостей". А тому його антиукраїнські заяви явно матимуть продовження – і до цього треба бути готовими.
Але для Бабіша це вже стало чималою проблемою. Наразі він не має вибору, окрім як не коментувати провокації Окамури, а також приєднатися до критики українського посла, який у своїй заяві нібито вийшов за межі своїх повноважень.
Проте заяви Окамури "розбудили" чеське суспільство. А тому нинішня позиція Бабіша ставить його у вкрай незручне становище.
Президент Петр Павел хоче терміново обговорити зовнішній курс Чехії – вже відомо, що це відбудеться 26 січня. Парламентська опозиція хоче поставити на голосування відставку Окамури. А разом із тим – зростає напруження всередині ANO.
Багато політиків цієї партії було проти альянсу з ультраправими. А одночасно там розуміють, що більшість чехів, у тому числі більша частина виборців ANO, підтримують Україну. І якщо Бабішу вдається змусити мовчати партійців у парламенті (тому голосування за відставку Окамури навряд чи буде вдалим), то критика альянсу з ультраправими вже почала лунати з регіональних осередків.
Зрештою, Бабішу довелося дати відповідь ультраправим, реагуючи на іншу скандальну заяву – заступник голови SPD Радим Фіала заявив, що нібито немає доказів того, що вибух на військових складах у Врбетицях у 2014 році влаштувала Росія.
Бабіш був змушений реагувати ще й тому, що не хоче потрапити у табір "друзів РФ". Саме тому чеський прем’єр відвідав Париж 6 січня для участі у засіданні "коаліції рішучих" – йому вкрай важливо показати своїм виборцям, що попри витівки Окамури, Чехія залишається у європейському мейнстримі, а не йде в опозицію Брюсселю.
Додатковий доказ цього – оголошене Бабішем збереження "снарядної ініціативи".
За даними "ЄвроПравди", ця ініціатива зазнає лише косметичних змін – зокрема, замість Міноборони її операційним управлінням буде займатися офіс прем'єра.
Проте найголовніше – попри тиск від ультраправих та власні обіцянки, Бабіш не став відмовлятися від цієї ініціативи.
Попри зміну влади, Чехія не стає ані "другою Угорщиною", ані "другою Словаччиною".
Розворот "Автомобілістів"
Антиукраїнський демарш Томіо Окамури привів до ще одного несподіваного результату.
"Я запросив Петра Мацінку до України, і він підтвердив свою поїздку в найближчому майбутньому. Я з нетерпінням чекаю на візит свого чеського колеги до Києва", – заявив 6 січня міністр закордонних справ України Андрій Сибіга за результатами розмови з чеським колегою.
Також було оголошено, що сторони після "змістовної та конструктивної" розмови "домовилися перегорнути сторінку" нинішнього скандалу.
Петр Мацінка – лідер партії "Автомобілісти за себе", третього учасника керівної коаліції Чехії. Попри те, що "Автомобілісти" не належали до явно проросійських партій, їхні погляди часто були антиєвропейськими. А сам Мацінка був близьким до експрезидента Чехії Вацлава Клауса, відомого своїми відверто проросійськими заявами.
Це створювало чималі ризики для України. На щастя, є підстави говорити, що вони не виправдалися. В тому числі – через дуже потужну реакцію чеського суспільства на провокацію Окамури.
Наразі можна констатувати, що
під впливом гострої реакції суспільства позиція "Автомобілістів" стала суттєво більш проукраїнською.
Міністерства закордонних справ вже узгодили прийнятний для обох сторін механізм реагування на майбутні антиукраїнські заяви Окамури та його однопартійців.
А візит Мацінки до України може відбутися найближчим часом і стати підтвердженням збереження Чехією проукраїнського курсу.
Автор: Юрій Панченко,
редактор "Європейської правди"