Перший же день страйку став початком кінця для влади. Вперше від початку протестів у Єревані практично не було видно поліції. Вона не тільки не намагалася розблокувати рух, але, схоже, і зовсім не хотіла з'являтися на вулицях міста...

Єреванський протест не сконцентрований в одному місці, а прагне бути всюди і блокувати вулиці. Тут немає листівок і плакатів. Лише соціальні мережі й прямі включення, які допомагають небайдужим зорієнтуватися, куди йти.

У новітній історії Вірменії дійсно вiдбулася зміна епох. Що чекає на країну в майбутньому? Щоб відповісти на це запитання, варто спершу зрозуміти, що стало остаточною причиною відставки Сержа Саргсяна.

Найближчі дні покажуть, які наслідки матимуть жорсткі дії влади. Чи зупинять протести затримання їх лідерів, чи навпаки, вони набуватимуть дедалі більшого поширення. Наразі схоже, що йдеться про другий варіант. Мітинг в неділю ввечері зібрав рекордну кількість учасників...

Ці акції напевно не призведуть до зміни влади. Однак вони обов'язково призведуть, точніше, вже призвели до переформатування опозиції. Зараз опозиція – це ті, хто на площах і вулицях з Ніколом Пашиняном. Як Пашинян може це капіталізувати, поки неясно...

Інавгурація нового президента Вірменії завершує процес переходу країни до парламентської республіки. Невипадково президентом було обрано особу, яка раніше ніколи не заявляла про політичні амбіції, вдало поєднуючи посаду посла у Великій Британії з успішною бізнесовою діяльністю.

"Загравання" Вірменії з Європою з великодушної ласки Кремля може навіть зійти за своєрідний "конструктив" самої Москви по відношенню до Заходу, крок у намаганні налагодити бодай видимість співпраці, попри застосовані до РФ жорсткі санкції.

Хоча офіційний Кремль прямо не заперечував проти підписання Єреваном угоди з ЄС, в останні тижні в російських ЗМІ стали з'являтися критичні оцінки щодо майбутньої угоди. Дійшло до того, що вірмен, які підтримують Євросоюз, стали називати ворогами Росії.

Вірменії вдалося те, що в 2004 році провалилося в Україні і що побоялися зробити в РФ. Перехід до парламентської форми правління дозволить зберегти владу президенту Сержу Саргсяну, який очолює країну з 2008 року.