Орбан идет к поражению. Как история об "измене", репрессиях и деньгах из России перевернула Венгрию
Минулий тиждень став карколомним для угорської політики, яка і без того була зовсім не нудною.
Понеділок почався з обміну компроматами та зливом "прослушки" між угорською владою та одним з ключових журналістів-розслідувачів країни. Далі це вилилося в історію про шпигування за опозицією та політичні репресії, як за радянських часів. А потім картину доповнили звинуваченнями на адресу влади про її прямий підкуп з боку Москви. Мало кого в Угорщині здивуєш розповідями про корупцію, але тут йдеться про підкуп "по-дорослому", з перевезенням валюти і коштовного каміння під прикриттям міністра закордонних справ.
Все це, доповнене низкою грубих внутрішньополітичних помилок з боку команди Віктора Орбана, обіцяє стати справжньою катастрофою для його партії.
Втім, дуже схоже, що ризикові, якщо не панічні дії влади були спричинені тим, що урядова команда отримала закриті дані, які засвідчили: Орбан та його соратники різко втрачають рейтинг, а з ним і шанси на наступних парламентських виборах.
Щоправда, паніка угорського режиму лише зашкодила йому самому.
Зараз в Орбана намагаються виправити власні помилки.
Один з головних напрямків контратаки – повісити всі проблеми на Україну.
Втім, ефективність цих дій – під великим питанням. Якщо Україна не робитиме помилок, відбити цю атаку буде нескладно.
Якщо донедавна лунали дискусії, чи залишиться Віктор Орбан прем'єром і чи доведеться йому створювати для цього коаліцію, то тепер шанси на збереження влади партією "Фідес" не видаються значними. Натомість соціологи вже обговорюють, чи отримає опозиційна "Тиса" на чолі з Петером Мадяром дві третини мандатів, що дозволить їм перезавантажити владу в країні і навіть змінити конституцію.
Ця стаття пояснює, що відбувається в Угорщині та чому навіть запланований візит віцепрезидента США Джей Ді Венса не виправить усіх проблем і, навпаки, може зашкодити Орбану.
Історія про криваві гроші для уряду Орбана
Те, що угорська виборча кампанія перед фінішною прямою перетворилася на змагання компроматів та злитих у мережу розмов, не назвеш несподіванкою. Скоріше, це було очікуваним в останні тижні перед виборами.
Але те, як саме розвивалися події, дійсно здивувало. Дуже схоже, що влада діяла терміново – не за планом, а в "антикризовому режимі", реагуючи на лише їм відомі виклики та надзвичайні обставини. Або інший варіант – уряд діяв за планом, але геть не прорахував наслідків.
Бо в цій історії уряд Орбана зашкодив сам собі. Причому серйозно.
Нагадаємо, у понеділок вранці угорська влада розпочала публічну інформаційну війну "на всі гроші" проти одного з провідних угорських журналістів-розслідувачів, Саболча Пані.
Публікації цього журналіста давно дратують режим Орбана. Наприклад, саме він першим повідомив, що на Орбана почала працювати команда технологів з Кремля. Утім, зробити з ним влада нічого не могла; до того ж його викриття щоразу підтверджували інші медіа.
Тому в уряді вирішили побороти медійника за допомогою хейт-кампанії.
Спершу кишенькове видання уряду Mandiner опублікувало "статтю" зі звинуваченням Пані у тому, що він є агентом закордонних спецслужб. Її основа – аудіозапис, де зафіксований фрагмент спілкування Пані з невідомою співрозмовницею (як стверджується, іноземкою). Журналіст серед іншого каже їй, що отримав від певних іноземних джерел дані про прослуховування ними очільника МЗС Угорщини Петера Сійярто, які доводять, що той постійно зливає своєму російському колезі Лаврову дані про закриті засідання міністрів ЄС.
Далі ця публікація стала основою урядового наративу про шпигунів, які гноблять чесний уряд Орбана і підслуховують його міністрів. На це нашарували звинувачення проти самого Пані як агента спецслужб. Щоправда, ці висновки суперечать логіці й дуже легко спростовуються ("ЄП" про це вже розповідала), та угорській пропаганді не звикати поширювати алогічні речі.
Але так склалося, що з поширенням цього і угорський уряд, і особисто Сійярто підтвердили, що він дійсно зливав Лаврову інформацію з закритих засідань ЄС. Це стало шоком і викликало обурення багатьох у Євросоюзі, та й в Угорщині також.
Крім того, Саболч Пані перейшов у контрнаступ.
Спершу він оприлюднив одну з розмов Сійярто з Лавровим і закликав владу заспокоїтися і припинити інформаційні атаки на нього.
Уряд до цього заклику, звісно ж, не дослухався і лише посилив тиск та навіть ініціював кримінальну справу проти журналіста "через підозри у шпигунстві".
У цей момент відбувся інформаційний вибух.
Журналіст розкрив деталі матеріалу, над яким він працював, але не мав достатньо даних для публікації. Але зважаючи на дії влади (яка, цілком можливо, планувала навіть запроторити його за ґрати) – вирішив діяти на випередження.
Як виявилося, Саболч Пані вже кілька місяців копав інформацію про те, що Кремль фінансує уряд Віктора Орбана. За його даними, угорські урядові та приватні літаки з Угорщини літали до Росії та поверталися завантаженими готівкою та коштовностями. Пані описав це у facebook-пості, де не став уточнювати, хто саме був кур'єром на цих рейсах, але проілюстрував допис фоткою міністра Сійярто біля літака. Варто також додати, що лише за час повномасштабної війни, коли російський уряд перебував у дипломатичній ізоляції майже для усіх країн ЄС, Сійярто продовжував регулярно літати до Росії нібито на переговори.
Угорські журналісти нарахували понад півтора десятка таких перельотів, що завжди викликало питання (адже потреба у цих візитах була, м'яко кажучи, сумнівною). Тепер з'явилася версія щодо їхньої причини.
Ця історія ще не добігла завершення.
Саболч Пані публічно звернувся до угорців – і цей заклик завдяки свавіллю влади широко розійшовся в опозиційних медіа – з проханням допомогти йому ідентифікувати конкретні механізми та випадки завезення грошей для Орбана з Росії урядовими літаками. Є висока імовірність, що він отримає і допомогу, і необхідні докази.
Якщо це станеться, то детальні дані про топкорупцію, оприлюднені просто перед виборами, можуть стати ще одним болючим ударом для режиму Орбана.
До того ж зараз увага пересічних угорців зайнята іншим скандалом.
"КДБ" режиму Орбана
Визнання міністром Сійярто того, що він зливав росіянам європейську інформацію, було украй дивним кроком, який очікувано мав вдарити по популярності режиму.
Річ у тім, що попри поширений в Україні стереотип та попри наполегливу роботу орбанівської пропаганди, більшість угорців досі не є проросійськими. Зокрема, минулорічне опитування Pew Research Center каже, що 65% угорців ставляться до Росії погано (у тому числі 39% – дуже погано) і 32% добре (у тому числі лише 7% – дуже добре). У 2023-му, до слова, антиросійськості тут було суттєво більше (73% на 23%), тож пропаганда дає певні результати, але й зараз угорці – не найбільш проросійська нація в ЄС.
Вважають, що в Угорщині досі є сильною пам'ять про криваве придушення революції 1956 року та про радянську окупацію загалом. Через це у багатьох угорців змішане ставлення до Москви – її недолюблюють, але водночас бояться.
Але ставлення угорського суспільства до відновлення в їхній країні практик та звичаї радянської доби – однозначно і незаперечно негативне.
Тому історія, що відбулася цього тижня, викликала справжній землетрус.
Там було все, що асоціюється з радянською добою – незаконне стеження; сфабриковані звинувачення проти політичних опонентів; репресії тощо. Обійшлося лише без ув'язнень, але учасники історії переконані, що тут треба додавати слова "поки що".
Йдеться про те, що режим Орбана у пошуках шляхів впливу на свого головного політичного противника, партію "Тиса", вирішив зайти через технічних співробітників – фахівців, які обслуговують IT-інфраструктуру партії. А ті виявилися готові до креативного опору: вони в якийсь момент почали імітувати співпрацю зі спецслужбами, але документували усе та передавали інформацію партійному керівництву.
Це відбувалося попри загрозу дійсно серйозних наслідків.
Адже спецслужби заради тиску на них відкрили проти них фальсифіковану кримінальну справу за звинуваченнями у виробництві дитячої порнографії.
А тепер найважливіша деталь. Заяви партійців можна було б поставити під сумнів, але про цю історію журналісти спершу дізналися не від них. До медіа звернувся капітан Національного бюро розслідувань Бенце Сабо, що працював старшим слідчим підрозділу з розслідування кіберзлочинів. Саме цей підрозділ в Угорщині є відповідальним за розслідування звинувачень у виробництві та поширенні дитячої порнографії.
Сабо пояснив, що звільняється з правоохоронної системи через ціннісну несумісність з тим, що вона робить, і пояснив, що причиною стало саме це фальсифіковане переслідування опозиції.
Він розповів, як урядові структури змусили його підрозділ відкрити фальшиву справу за анонімним доносом; як, всупереч правилам і логіці, без жодного дослідження справи організували рейд обшуків з конфіскацією у "підозрюваних"; як справу забороняли закривати навіть тоді, коли фахівці переконалися, що жодних ознак порнографії на конфіскованих пристроях не було.
Натомість слідство встановило, що справа має чіткі політичні ознаки. Але цей трек розслідувати заборонили.
Щоб засвідчити, що історія викликала дійсно масштабний резонанс, достатньо навести один показник: лише оригінальний запис, нудну півторагодинну розмову угорською мовою з цим капітаном-викривачем, записану на тлі однотонної стіни, без жодних спецефектів і монтажу, за два дні подивилися 1,7 млн разів.
І це – в Угорщині, де загальна кількість населення менша за 10 мільйонів!
А загальна кількість людей, яких досягнула ця історія – суттєво більша, бо про це зараз говорять буквально усі: медіа, експерти, опозиція. І навіть владі доводиться відповідати, бо резонанс сягнув такого масштабу, що й проурядові медіа не можуть її ігнорувати.
Причому влада обрала достатньо нестандартну стратегію – можливо, через те, що їм не відомо, які саме документи є на руках у журналістів та у бунтівного капітана.
Отже, в уряді не заперечують факт стеження за айтівцями "Тиси". Також, після перших невдалих спроб спростувати це, не заперечують, що звинувачення у виготовленні дитячої порнографії були хибними і не підтвердилися під час слідства.
Натомість – усе валять на Україну.
Ні, це не жарт.
Зараз це – основна стратегія захисту угорської влади. Мовляв, вони переслідували і "кошмарили" не айтівців "Тиси", а справжніх українських шпигунів, і лише потім дізналися, що ті працюють на опозицію.
Навіть Віктор Орбан особисто підтримав цю легенду – саме з цим пов'язаний публічний заклик до України "відкликати своїх шпигунів". Причому без знання контексту його заява звучить немов незв'язна гарячкова маячня, де намішано усе – Україна, "Тиса", IT-фахівці тощо.
Інша річ, що ця версія розсипається при мінімальній спробі аналізу. Зрештою, якщо йдеться про шпигунів, то чого їхні дії розслідували не за звинуваченням у держзраді, а через фейковий донос про порнографію?
Але угорському режиму не звикати дотримуватися версій, брехливість яких є цілком очевидною.
Лишається додати, що поліція почала розслідування проти Бенце Сабо за звинуваченнями у перевищенні повноважень, але навіть не намагається висунути звинувачень у наклепі. А міністр внутрішніх справ Шандор Пінтер публічно заявив, що в міністерстві вважають слідчого "зрадником". Теж ані натяком не заперечивши правдивість його слів.
Угорщина виходить з ЄС?
Фразу, винесену в цей заголовок, багато хто в Україні хотів би побачити на практиці, а думку про те, що Угорщину Орбана варто було б виключити з Євросоюзу через порушення нею засадничих європейських принципів, підтримують, напевно, більшість українців, які хоч трохи цікавляться тим, що відбувається у Європі.
Утім, у правилах ЄС не передбачено можливості вигнати будь-яку державу. Творці європейських правил навіть не передбачили, що така потреба може виникнути, і лишили тільки варіант добровільного виходу – саме так відбувся вихід Великої Британії з союзу, тобто Brexit.
А Орбан, попри всю його антиєвропейську риторику, можливість виходу з ЄС навіть не припускає. І причина – не лише те, що Угорщині та йому особисто членство в Євросоюзі є фінансово вигідним. Не менш важливо те, що угорське суспільство навіть у добу Орбана лишається переважно проєвропейським. А лідер, який оголосить про намір Huexit, не матиме шансів на загальнонаціональну перемогу.
Єдина партія в Угорщині, яка декларує намір і можливість виходу з ЄС – це ультраправа, свого часу відкрито пропутінська Mi Hazánk (у перекладі – "Наша батьківщина"). Це – нішева політсила, яка, втім, присутня у чинному скликанні парламенту та є єдиною "третьою силою", що може обратися до наступного скликання разом з "Фідес" Орбана та "Тисою" Мадяра.
А ще ця Mi Hazánk є гранично антиукраїнською партією, що відкрито висуває територіальні претензії до України.
Через це, до слова, найбільш небезпечним для України є варіант, за якого ані "Фідес", ані "Тиса" не матимуть самостійної більшості. У цьому разі радикали отримують "золоту акцію" і диктуватимуть Орбану свої умови для збереження ним влади. Утім, токсичність цієї політсили є настільки високою, що про союз із нею не ризикували говорити навіть у Орбана.
Але цього тижня це змінилося.
Топречник партії влади, міністр інфраструктури Янош Лазар у середу заявив, що після виборів партія Орбана має об'єднатися з Mi Hazánk.
Це спричинило ще один землетрус цього тижня.
Петер Мадяр відразу заявив про ризик виходу Угорщини з ЄС і зараз повторює та пояснює це на кожному мітингу. Бо цей варіант є неприйнятним та загрозливим для більшості угорців.
Парадокс полягає у тому, що майбутній союз орбанівців з ультраправими і раніше був очевидним варіантом для усіх оглядачів; ба більше, є ті, хто вважає, що неформальна співпраця між ними є вже зараз. Але те, що тепер у владі заговорили про це публічно – для частини виборців зробило ситуацію дійсно тривожною. Через це зараз влада намагається відіграти цю історію.
Лідер Mi Hazánk Ласло Тороцкаї раптом погодився дати розлоге інтерв'ю ліберальному сайту Telex, головна ідея якого – Янош Лазар помилився, ми не будемо дружити.
Хай там як, за останній тиждень сталося дуже багато негативних приводів, які б'ють по рейтингу партії Орбана.
Частину цих приводів влада створила сама, бо діяла хаотично, змінюючи свою усталену стратегію.
Цілком можливо, що цей хаос пояснюється словом "паніка".
Бо до виборів лишилося два тижні, а партія Орбана так і не змогла відновити рейтинги.
Ба більше, рейтинги "Фідес" знову відновили падіння, як свідчить свіже опитування соціологічного центру Median. Варто зауважити: урядова пропаганда нав'язала цій соціологічній компанії імідж "антиорбанівської", тож існує шанс, що її показники дають опозиції трохи завищений рейтинг (бо деякі прихильники влади можуть відмовлятися спілкуватися, коли чують назву). Але щодо чесності підрахунку голосів – у фахівців сумніву немає.
А отже, динаміка є цілком ілюстративною. Якщо рейтинг зростає, то це зростання є реальним. Останнє опитування, проведене у другій половині березня, показало трагічну для Орбана картину. Рейтинг "Тиси" – суттєво зростає. Рейтинг "Фідеса" – повільно падає.
Це означає, що усі попередні дії Орбана і його режиму виявилися непереконливими для людей. Такі дані змушують владу терміново змінювати підходи.
Що ж, цього тижня спроби уряду навряд чи додали йому голосів.
Це означає, що найближчими днями ми можемо побачити нові непередбачувані (хтось назве їх панічними) дії уряду та спроби "перевернути" порядок денний. Зважаючи, що ставки є занадто високими, режим Орбана може бути готовий піти на кроки, що зараз видаються непередбачуваними.
Втім, цей пошук не може тривати довго. І не лише через те, що до виборів – лише два тижні.
Ще одним обмеженням для влади є запланований візит в Угорщину віцепрезидента США Джей Ді Венса, який має розпочатися 7 квітня, прямо перед виборами. Для Орбана це – занадто важливий момент, навіть попри те, що Венс точно не змінить настрої угорців. Про дружбу Орбана і Трампа в Угорщині знає буквально кожен (тобто нових виборців цим не долучити), а сам візит так довго готували і анонсували, що розклади буде здатна змінити хіба що відмова Венса від приїзду, а не сам візит.
Водночас Орбан не може дозволити собі творити лютий треш у той час, коли віцепрезидент США у Будапешті, та змушувати Венса виправдовуватися за це.
По суті, в угорського лідера лишилося кілька днів на зміну порядку денного і втілення непередбачуваних ідей, якщо у влади вони є. Втім, досвід цього тижня свідчить, що з добрими, ефективними ідеями у Будапешта не складається.
А це означає, що рух Орбана до поразки, швидше за все, вже є незворотним.
Автор: Сергій Сидоренко,
редактор "Європейської правди"