Террорист по ту сторону Тисы. Зачем Орбан захватил украинских заложников и как действовать Киеву

Угорський прем'єр Віктор Орбан у своїй боротьбі проти України припустився серйозної, стратегічної помилки, яку зараз намагається виправити. Натомість Україна цей раунд однозначно виграла.

Очільник угорського уряду, який сподівається знову перемогти на виборах у квітні за рахунок антиєвропейських та антиукраїнських лозунгів, вирішив радикально підняти ставки. 5 березня бійці урядового Антитерористичного центру Угорщини здійснили напад на конвой українських інкасаторів, що законно віз до України – з австрійського Raiffeisen Bank до українського "Ощадбанку" – велику суму готівки та золота, на суму близько $80 млн.

Угорські спецпризначенці ув'язнили українців, звинуватили їх у відмиванні коштів, а кошти відібрали.

Напад на конвой інкасаторів спецслужбою іншої держави – це безпрецедентна подія. Подібного ніколи не відбувалося у Євросоюзі.

Але заяви, які невдовзі пролунали від Орбана та кількох урядовців, загострили ситуацію ще більше, бо перетворили історію з викраденням інкасаторів на відкритий шантаж. Орбан попередив, що Угорщина і далі буде затримувати важливі для України вантажі, доки Україна не відновить постачання російської нафти.

Реакція України була швидкою і також безпрецедентною.

Київ офіційно винуватив уряд Орбана у тероризмі, рекеті та захопленні заручників.

Ці звинувачення звучали цілком обгрунтованими і створювали для Орбана проблеми також з його партнерами. Тож після міжнародної штовханини, що відбувалася непублічно, угорський лідер був змушений зробити крок назад і погодився відпустити інкасаторів.

Це, щоправда, додатково підтвердило, що звинувачення Будапешта були від початку неправдивими.

Історія ще не добігла завершення, але наразі можна говорити, що Орбан цю битву програв. І якщо діяти зважено, Київ може обернути стратегічну помилку Орбана на його стратегічну поразку.

Що лишається не зрозумілим – то це те, якою була роль росіян у плануванні цього хибного кроку угорської влади. Випадково чи ні, але як раз перед загостренням Кремль делегував до кампанії Орбана команду політтехнологів, відомих своїми чорними та жорсткими кампаніями.

Про це все – у статті "ЄП", яку ви знайдете нижче. А для тих, хто віддає перевагу мультимедійному формату і хоче побачити кількадесят мільйонів євро готівкою, ми записали відео про це.

Напад на заправці

Цей угорський "бойовик" формально почався у четвер вдень, але його опис буде неповним, якщо не згадати про події, які безпосередньо йому передували.

Того ж дня рано вранці (ще до початку робочого часу) прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан відвідав штабквартиру національного антитерористичного центру (угорська назва цієї структури – TEK)

Ця структура в угорській політичній реальності – це не лише спецслужба (ба більше, саме контртерористичного досвіду у неї майже немає). ТЕК виконує також політичні замовлення уряду, у тому числі спрямовані проти України – наприклад, цьому центру доручали показове затримання та видворення з Угорщини українського ексдипломата.

Отже, за випадковим збігом або ні, але пізніше того ж дня на околиці Будапешта спецпідрозділ TEK здійснив напад на два українських інкасаторських автобуси "Ощадбанку", які виконували рейс з Австрії до України і зупинилися на заправці на об'їзній дорозі Угорської столиці.

Згодом спецслужба оприлюднила відео цього нападу, і воно підтвердило, що особливої складності у захопленні інкасаторів угорці не мали. Український конвой не має права на носіння зброї під час інкасації за кордоном, тому опір озброєним спецпризначенцям не мав сенсу.

Згодом Київ зрозумів, що зв'язок з його співробітниками втрачений. А GPS-маячки, встановлені на автомобілях, показали, що ті чомусь не їдуть до України, як мали би, а стоять десь у Будапешті. Згодом за координатами стало зрозуміло, що машини перебувають на закритій території антитерористичного центру.  

Де перебувають 7 українців, співробітників інкасаційної бригади, Київ не знав. Угорські посадовці відповідей не запитання не давали. І, звісно, не було жодної інформації про те, де опинилися цінності державного "Ощадбанку", які, власне, і перевозив цей конвой.

А у машинах було 40 млн доларів США, 35 млн євро та 9 кг банківського золота.

Варто відразу відповісти на запитання про те, чи є нормальним перевезення такої суми до України.

Коротка відповідь – так. Це звична практика. Імпорт готівкової валюти для її продажу населенню є одним з ключових (і прибуткових) напрямків бізнесу українських банків. За 2025 рік українці купили у банках готівкової валюти на $6,83 млрд більше, ніж продали; а отже, цей обсяг необхідно імпортувати (золоті зливки великого номіналу – дещо інша історія, і може постати питання, чи є для них покупці – але від того банківський імпорт не стає незаконним, а Орбан не отримує право для такого "гоп-стопу").

До повномасштабного вторгнення валюту для роздрібного ринку завжди доставляли в Україну авіарейсами; тепер її доводиться імпортувати в інкасаторських авто. І, як стверджують учасники ринку, ці спецрейси не завжди мають супровід поліції, тим більше у разі рейсу з Австрії до України, де довелося би стикувати три поліцейські служби – австрійську, транзитну угорську та українську.

Утім, імовірно, що після угорського нападу, який досі видавався немислимим розвитком подій – банки будуть цим перейматися.

Державний тероризм чи відмивання коштів?

Навіть ще не маючи повної інформації про те, що відбулося, і де перебувають захоплені машини та люди, Київ розумів, що уряд Орбана готує інформаційну атаку.

Залучення ТЕК (яке угорці спершу не визнавали, але інкасаторські "маячки" не лишали сумніву) та відсутність відповідей від Будапешта на термінові запити додавали впевненості у цій версії.

Певно, тому Київ вирішив діяти першим.

І атакував максимально жорстко.

Заява міністра Андрія Сибіги, оприлюднена вночі 6 березня, була максимально жорсткою і висувала до Угорщини звинувачення, які ще ніколи не звучали у відносинах України із європейськими державами. Навіть з Угорщиною, попри тривалу історію складних відносин.

По суті, ми голосили Угорщину Орбана державою-терористом.

"Сьогодні в Будапешті угорська влада захопила в заручники сімох громадян України… йдеться про те, що Угорщина взяла заручників та викрала гроші. Це державний тероризм та рекет", – заявив міністр.

Те, що ця заява МЗС (а також офіційні заяви НБУ та державного "Ощадбанку" про законність походження оформлення і перевезення грошей) пролунали ще вночі, до будь-яких коментарів угорської сторони, дало Києву стратегічну перевагу.

Тепер угорський уряд мав виправдовуватися за свої дії.

Пояснення Будапештом причин затримання з'явилося лише близько опівдня у п'ятницю: податкова та митна служба Угорщини заявила, що "розпочала кримінальне провадження за підозрою у відмиванні грошей щодо сімох громадян України", але не надала жодних даних на підтвердження.

Ба більше, угорські податківці у своєму повідомленні визнавали, що цей рейс інкасаторів не був надзвичайним, бо лише за 2 місяці 2026 року інкасаторські спецрейси українських банків завезли транзитом через Угорщину багаторазово вищу суму готівки – 900 млн доларів США, 420 млн євро та 146 кг золота (обсяги валюти у міжбанківських перевезеннях декларуються на кордоні, тому угорці знають точну суму).

Однак кримінальне провадження було цілком реальним. Українські дипломати, за даними "ЄП", серйозно переживали за долю українців-заручників, оскільки Угорщина відмовлялася навіть допустити до них консула.

Навіщо це Орбану?

Від початку не було сумніву, що розслідування звинувачень – із розумінням того, що вони будуть фейковими – не є метою дій угорського уряду. Але губитися у припущеннях щодо мотиву його дій не довелося.

Щоп'ятниці вранці Віктор Орбан звертається до угорців з промовою, оформленою у вигляді "інтерв'ю" для підконтрольного  уряду "Радіо Кошут" (Kossuth rádió).

Коротка "українська" частина промови була присвячена вимогам Угорщини про відновлення постачання нафти з РФ територією України через нафтопровід "Дружба". Орбан не згадав про інкасаторів напряму, але вжив таку фразу:

"Ми будемо зупиняти транзит через Угорщину важливих для України вантажів доти, доки не отримаємо згоди української сторони на постачання нафти".

Згадку про "зупинку транзиту важливих вантажів" на фоні захоплення інкасаторських автомобілів у Києві зрозуміли як однозначний сигнал. Міністр Сибіга згодом виступив із окремою заявою про угорський шантаж саме через цей епізод.

Утім, це стало спільним нарративом угорської влади.

Посадовці, включаючи очільника МЗС Петера Сійярто, керівника кампанії "Фідес" Балажа Орбана тощо, почали заявляти – також натяками – про те, що вважають за необхідне утримувати українців доти, доки не отримають від України відповіді на питання, які є безглуздими за своєю суттю.

Наприклад, Сійярто заявив, що Україна має довести, що це не "гроші для воєнної мафії".  "Ми вимагаємо від української сторони відповідей і пояснень. Доки цього не відбудеться, угорські органи влади, будуть проводити якомога ретельніше і якомога глибше розслідування (щодо затриманих українців)", – йшлося у його заяві.

А одночасно в Угорщині заявили, що дають Україні три дні на відновлення нафтогону "Дружба".

Утім, із цими вимогами уряд Орбана став на слизький шлях, де не зміг втриматися.

На фоні абсолютної відсутності конкретики від угорських правоохоронців та натяків від урядовців українські аргументи звучали доволі цілісно.

Захоплення спецслужбами інкасаторського авто з величезними сумами – дійсно схоже на пограбування. Публікація фото частини грошей (угорці надали фото пачок єврокупюр, але не надали доларові) – дозволяє стверджувати, що угорський ТЕК відкрив частину банківських сейфів. Шантаж України долею затриманих інкасаторів свідчить, що затримані для них виконують роль заручників.

А недопуск до них українських консулів – посилює всі підозри та звинувачення на адресу Угорщини.

Але, зрештою, угорська влада сама додала того, що її звинувачення не мають під собою ґрунту. Вже в обідню пору уряд оголосив, що вирішив видворити з країни всіх сімох затриманих українців. Хоча до того заявляв, що розслідує їхню причетність до важкого злочину – відмивання коштів у особливо великому розмірі.

З такими звинуваченнями підозрюваних належить віддати під суд, а не випустити навіть до обрання запобіжного заходу.

Але що змусило Орбана так просто поступитися?

Російський слід та спалені мости

Угорська влада не пояснила своє рішення. І схоже, що воно було ухвалене раптово, тож Будапешту довелося певний час шукати, як його оформити.

Речник уряду повідомив, що українців вирішили видворити з країни, о першій годині за Києвом. Ще за 3 години уряд Орбана в одній із заяв згадав про видворення як про факт, що відбувся. Однак в реальності лише під кінець дня перших із затриманих українців повезли з Будапешта до кордону – так і не допустивши до них консулів.

Є дві реальні версії щодо того, чому Будапешт відмовився від вже розпочатого шантажу України заручниками.

Перша – це зовнішній тиск.  Від самого ранку співрозмовники "ЄП", у тому числі у Будапешті, висловлювали думку, що Україна має діяти через впливові західні столиці, щоби змусити Орбана звільнити людей.

Що цей діалог був, стверджує, зокрема, віцепрем’єр Тарас Качка. Утім, жодних підтверджених даних про те, що спрацювало у цьому сенсі, редакція не має.

І друга версія – це те, що і у Будапешті став очевидним їхній комунікаційний провал.

Орбан звик до ролі європейського ізгоя, але ця спецоперація зайшла занадто далеко навіть для нього. Бути державою-терористом, яка залучає спецслужби для пограбування банківських автомобілів, і шантажує сусіда цивільними заручниками – це дійсно забагато.

Крім того, силові дії – не типовий почерк для Орбана.

Тому відразу виникло припущення про можливий російський слід.

Адже, за збігом, саме у день захоплення українських інкасаторів стало відомо, що партія Орбана залучила російських стратегічних радників.

Йдеться про команду технологів Сергєя Кирієнка, яка досі відповідала за російське втручання у вибори на так званому "пострадянському просторі" та відома своїми жорсткими методами, готовністю до порушення законів тощо.

Угорські розслідувачі стверджують, що до Будапешта прибула невелика російська команда, що тісно співпрацює зі штабом Орбана.

Про можливу роль російських порад у тому, що Орбан перейшов до нетипових для нього силових дій, заявили у п'ятницю і українські посадовці. Юлія Свириденко пов’язала викрадення інкасаторів з поїздкою Сійярто в РФ. Андрій Сибіга заявив про "російський почерк" у цій операції.

Утім, цю версію об'єктивно неможливо перевірити – про її правдивість може достеменно знати лише близьке оточення Орбана та самі росіяни.

Але якщо це припущення має ґрунт, то наслідки будуть масштабними.

Що робити за цих умов?

Загалом, Україна вже готується до нових незаконних дій з угорського боку, і про це публічно заявив міністр Сибіга. Що є цілком обґрунтованим, зважаючи на досвід "команди Кирієнка", зокрема, в окупованій грузинській Абхазії та у Молдові.

А ще важливіше те, що брудне проведення виборів та фінального місяця кампанії, втілене спільно Орбаном і російською командою, посадить угорського прем'єра на гачок російського компромату. А це дозволятиме Мокві впливати на його дії значно сильніше, ніж зараз, коли цей гачок є лише фінансовим.

Це зробить практично неможливим відновлення хоча б подібності до нормальності у відносинах України та Угорщини у разі, якщо Орбан за підсумками виборів зможе зберегти посаду.

А найближчий місяць Україні доведеться жити із дедалі більш агресивною Угорщиною під боком. Окремі практичні наслідки вже відомі. В НБУ вже заявили про перегляд маршрутів постачання готівки (доведеться робити гак з Відня через Словаччину). МЗС наполегливо рекомендував українцям утриматися від поїздок до Угорщини Орбана.

Та зважаючи на те, що угорська влада із наближенням історичних виборів готова брати на озброєння навіть терористичні методи – передбачити усі варіанти неможливо.

Та історія минулої доби дала нам рецепт успіху.

Конкретно з цієї ситуації Україна однозначно вийшла "в плюсі", і не зазнала втрат.  Орбан програв цю битву навіть всередині країни, і його втрати ще не остаточні.

Бо навіть консервативні угорці, що є виборчою базою Орбана, "не підписувалися" на те, щоби жити у державі-терористці. І якщо з часом буде з'являтися більше доказів того, що Орбан діє бандитськими методами, не здобувши нічого для угорського суспільства – це забере у проросійського чинного прем'єра дещицю голосів.

Але головний успіх дня, що минув, полягав у тому, що ми нічого не зіпсували.

Бо заяви у відповідь на дії Угорщини були украй жорсткими, але виправданими. Якихось емоційних дій не було. І це зробило позицію Києва.

На жаль, ми досі змушені розгрібати наслідки необачної і політично шкідливої заяви президента Зеленського про те, що, мовляв, "ЗСУ прийдуть до Орбана". Цей невдалий жарт з Києва ненадовго став основною темою угорської пропаганди щодо України і дав Орбану шанс об'єднати тих, хто не визначився, "навколо прапору". Особливо після того, як на його підтримку висловилися усі – від уряду Німеччини до Єврокомісії, від соратників Орбана до його противників.

Іронія долі, але украй неприйнятні дії Будапешта дещо зменшили цю загрозу, бо перевели увагу на бандитизм з боку угорського уряду. Цей наголос краще і лишити. І це вийде зробити, якщо Київ утримається від нових помилок.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"